Еолові процеси

Процеси і форми рельєфу, пов’язані з роботою вітру, названі еоловими на честь давньогрецького бога Еола, повелителя вітрів. Розрізняють дефляцію – винесення вітром продуктів руйнування гірських порід; корозію – обточування, видовбування поверхні твердими частинками, яка принесена вітром; перенос еолового матеріалу і його акумуляцію (накопичення).

Еолові процеси відбуваються скрізь, де є незакріплені пухкі відклади, наприклад на піщаних берегах річок. Навіть у тундрі серед боліт можна бачити розвіює вітром вершини піщаних пагорбів, де рослинність була розбита копитами оленів або гусеницями всюдиходів.

Особливо явно вітер демонструє свою силу під час бур і ураганів, коли крутяться, швидко пересуваються стовпи повітря – смерчі – руйнують будинки і мости, підхоплюють і переносять дрібні предмети, що попалися на їхньому шляху.

Еоловий місто. У 1906 році в Китайській Джунгарии біля підніжжя гір Караарат експедиція російського геолога В.А. Обручева потрапила, як спочатку здалося її учасникам, в руїни стародавнього міста. Тут були будівлі, правда позбавлені вікон, вежі, обеліски, скелі, схожі на бюст людини в шоломі і фігуру колінопреклонної жінки в широкому плаття, і навіть сфінкс. Людина в возведений цих споруд не брав участі. Це “еоловий місто” – результат спільної дії вітру і пустельного вивітрювання на стародавні пісковики та глини.

При чергуванні пластів різних порід вітер і вивітрювання руйнують насамперед більш податливі, виточуючи зі скель найхимерніші фігури (дефляційні останци).

Посилання на основну публікацію