На сьогоднішній день Китайська Народна Республіка є одним з найцікавіших за динамікою свого розвитку регіонів світу. Країна з найбільшим населенням і величезною територією демонструє в кінці XX – початку XXI ст. один з найвищих темпів розвитку виробництва – близько 10.
Наприкінці минулого століття в Китаї почали проводити активну демографічну політику, яка вже почала давати певні результати.
За останні півстоліття Китай пройшов шлях від однієї з найбільш слаборозвинених країн світу до однієї з найбільш успішно розвиваються світових держав.
Однак з початку 1980-х рр. курс господарського розвитку почав істотно змінюватися, і одним з основних завдань внутрішніх реформ стала мета прогодувати зростаюче населення країни. У зв’язку з цим в сільському господарстві пройшла деколективізації, стало дозволено продавати надлишки продуктів на ринку.
Східна економічна зона є найбільш економічно розвиненою і значущою для подальшого розвитку Китаю.
Важка промисловість отримала свій розвиток у Центральній економічній зоні.
Західна економічна зона-найслабша на території Китаю. Найбільш густонаселена провінція Сичуань стала основою сільськогосподарського виробництва КНР.
Досі Китай залишається в основному аграрною країною, так як у сільському господарстві зайнято близько двох третин всього працездатного населення.
В силу традиційної соціалістичної орієнтації економіки в КНР упор робиться на розвиток галузей важкої промисловості. Її основу утворює вугільна промисловість.
З вироблення електроенергії Китай займає четверте місце в світі, причому більше 70% всієї енергії дають теплоелектростанції, що працюють на вугіллі. Великих успіхів Китай досяг у розвитку чорної металургії: сьогодні з виплавки сталі країна посідає друге, після Японії, місце.
Машинобудівні підприємства розташовані в основному у великих містах, біля морських портів та металургійних баз. Хімічна промисловість в основному випускає мінеральні добрива, побутову хімію і фармацевтичні препарати.
Однією з найбільших центрів текстильної промисловості залишається Шанхай, але багато текстильних фабрик побудовано і в районах бавовництва.
У зв’язку з швидким розвитком промисловості можна не відзначити і значне зростання міського населення в кінці XX ст. У другій половині 1980-х рр. тут почався справжній “міський вибух”. Менш ніж за десять років частка міського населення в КНР зросла вдвічі.
Крім того, в Китаї до міського стали відносити населення не тільки міст та їх передмість, а й цілих сільських районів, прилеглих до міст.
До негативних моментів розвитку сучасного Китаю можна віднести низький рівень використовуваних у виробництві технологій. Крім того, Китай – слабкий конкурент високорозвиненим країнам у зовнішній торгівлі.
Однак, незважаючи на пережиті труднощі, вектор розвитку сучасного Китаю, безсумнівно, спрямований вгору, і вже в найближчі десятиліття він може примкнути до групи найбільш розвинених країн світу і навіть, можливо, випередити деякі з них.