Економіка В’єтнаму

ВВП в 2002 виріс на 7,2% (6,8% в 2001, 6,6% – середньорічний приріст за 1990-2002) і склав 35280 млн дол. США (в 2001 – 32 млрд). ВВП на душу населення 441 дол. США. Золотовалютні резерви 2,1 млрд дол. США (2000). Працездатне населення 40 млн чол. Рівень безробіття в цілому по країні – 6,13%, у сільській місцевості – близько 5,5% (2001).

У структурі ВВП спостерігається загальна тенденція зниження частки сільськогосподарського виробництва і зростання промисловості і послуг: сільське господарство 22,99%, промисловість та капітальне будівництво 38,55%, сфера послуг 38,46%. Державний сектор у структурі ВВП 40%, недержавний 47%, сектор іноземних інвестицій 13% (2001).
В. виявився єдиною країною в Південно-Східній Азії, що вийшла без втрат в рецесії 2001 головним чином завдяки зростанню внутрішнього споживання. Зростання ВВП в 2002 також визначався цим фактором. Інвестиції, особливо в приватному секторі, переживали бум і були еквівалентні 1/3 ВВП. Число нових приватних підприємств зросла на 17% до рівня 20 тис., А загальна кількість їх склало 60 тис. Інвестиції в нові дрібні і середні підприємства в приватному секторі досягли 2,7 млрд дол. США.

Головним фактором розвитку став промисловий сектор з приростом 14,4% на рік завдяки розширяється попит на споживчі товари. Бум спостерігається у швейній промисловості завдяки безмитному допуску на ринок США. Зростання визначається також активізацією місцевого приватного та іноземного інвестування, в той час як капіталовкладення в державний сектор залишалися на постійному рівні.

Інфляція, за офіційними в’єтнамським даними, склала 4%, за даними Світового банку – 8% (2002).

Промисловість – найбільш динамічна галузь народного господарства. У 2001 приріст склав в державному секторі 15,4% (держпідприємства центрального підпорядкування – 13,1%, місцева промисловість – 11,8%), на спільних підприємствах з участю іноземного капіталу 20,3%, у промисловості ключових економічних районів 12,1 %. Основна увага в цьому секторі приділяється переробної промисловості, виробництва споживчих і експортних товарів.

До кін. 1990-х рр. число держпідприємств скоротилося з більш ніж 12 тис. до 5,8 тис. Цей процес продовжується і в даний час. Із загального числа держпідприємств в 2002 3000 були збитковими.

Темпи розвитку сільськогосподарського виробництва, включаючи лісове господарство і рибальство, зберігаються на стабільному рівні. Вони склали в 2002 близько 5%, у рибальстві та виробництві морепродуктів – 14%. Найважливіша продовольча культура – рис, врожаї якого збирають 2-3 рази на рік. В. не тільки повністю забезпечує свої потреби в рисі, але і є одним з найбільших його експортерів (після Таїланду і США).

Основа стабільного розвитку цієї галузі полягає в тому, що саме індивідуальні селянські господарства протягом останніх років дають 95% продукції галузі. У 2001 виробництво продовольства перевищила 30 млн т.

Автомобільні дороги налічують близько 60 тис. Км, в т.ч .: державні шосе – 12 тис. Км, межпровінціальние дороги – 15 тис. Км і міжрайонні – 25 тис. Км. 25% державних шосе має тверде покриття. Основна магістраль – шосе № 1 (2300 км) проходить від північного кордону з КНР до мису Камау – самої крайньої точки на півдні країни.

До кін. 1990-х рр. довжина залізничних ліній перевищила 4 тис. км. Основна магістраль «Північ-Південь» (протяжність 2000 км). Відновлений залізничний маршрут «Ханой-Пекін». Йдуть приготування з відкриття міжнародного маршруту «В. – Китай – Монголія – ??Росія ».

У країні налічується більше 40 тис. Великих і малих судноплавних річок і каналів. На морському узбережжі діють 17 портів. Найбільш великими є Хайфон, Хошімін, Дананг і Камрань. Через Хайфон проходить майже 1/2 морського вантажопотоку.

Великі державні та іноземні інвестиції були вкладені в модернізацію цивільної авіації. Повітряний флот обслуговує 17 внутрішніх маршрутів протяжністю 62,5 тис. Км. Основний обсяг перевезень припадає на трасу Ханой – Хошімін. Функціонують 3 міжнародних аеропорти: Нойбай в Ханої, Таншоннят в Хошиміні і Фубао в Тхиатхьєн-Хюе. З цих аеропортів здійснюються польоти головним чином в країни Південно-Східної Азії, а також в Європу. У 2002 між В. і США була досягнута угода про встановлення аеромаршрута «Хошимін – Сан-Франциско – Хошимін».

Сучасний зв’язок у країні представлена ??2 наземними станціями космічного зв’язку «Лотос-1» і «Лотос-2», що забезпечують телеграфний, телефонний та телетайпную зв’язок з 56 країнами світу.

Все більш широке поширення набувають нові служби зв’язку, такі як факсиміле, мобільні телефони, пейджинг, електронна пошта, мережа строкової внутрішньої та міжнародної інформації. У 1999 на 100 жителів В. доводилося 3,2 телефону, в 2002 цей показник збільшився до 4,25.

Сфера послуг в 2002 зросла на 12%. Тут основна увага зосереджена на розвитку транспортної галузі, засобів сполучення, торгівлі, туризму, банків, технологій, правової бази. На 4,6% збільшилися обсяги перевезення пасажирів, з вантажоперевезень зростання склало 7,2%.

У 2000 на торгівлю доводилося 75,2 тис. Млрд донгів (частка у сфері послуг – 71%, зростання – 7,4%), на готельний та ресторанний бізнес – 12,8 тис. Млрд донгів (частка – 12,1%, зростання – 12,2%), на туризм і підприємства сервісу – 6,2 тис. млрд донгів (частка – 5,9%, зростання – 10,7%).

З різних причин туристичний бізнес у країні розвивається повільно. У 2001 в країні побувало 2,33 млн іноземних громадян (у 2000 – 2140000), в т.ч. 1319000 туристів, 439,7 тис. Чол. з діловим візитом, 478,6 тис. чол. для відвідин родичів та 93,5 тис. чол. з іншими цілями.

У кредитно-грошовій системі провідну роль відіграють Держбанк СРВ і св. 60 комерційних банків, що перебувають у державній власності. Це – Вьеткомбанк, обслуговуючий експортно-імпортні фінансові потоки, Промислово-торговий банк, що спеціалізується на кредитуванні промислових і комерційних підприємств, Сельхозбанк, який фінансує аграрний сектор, Банк інвестицій і розвитку (Вьетіндебанк), що кредитує довгострокові інвестиційні проекти, і ряд ін. Банківська система включає також інші акціонерні комерційні банки. В цілому державні банки контролюють 80% фінансового ринку країни, 12% припадає на частку «напівавтономних» фінансових установ (спільних і приватних), решта 8% припадають на банки з іноземним участю.

В даний час діють 4 спільних банку, близько 60 представництв і 20 філій 50 найбільших іноземних банків і фінансових організацій. В. підтримує ділові контакти зі Світовим банком, МВФ, АзБР та ін. Провідні фінансові установи мають свої представництва в зарубіжних країнах. У сірий. 2002 у США були відкриті перші в цій країні представництва Вьеткомбанка і Вьетіндебанка.

Державний бюджет в 2002 виконаний за доходами в 19,94% ВВП, за видатками – 22,47%, дефіцит – 2,53%. Внутрішні капіталовкладення в економіку склали 66,7% (у 2000 – 82%), іноземні інвестиції – 33,3%. З внутрішніх капіталовкладень: 56,8% – державні, 43,2% – змішані і приватні. Зовнішній борг країни 13,3 млрд дол. США (або 37% ВВП). За критеріями МВФ В. вважається кредитоспроможним платником.

У 2002 була проведена девальвація донга. Обмінний курс донга 15400 донгів за 1 дол. США.

Приплив прямих щорічних іноземних інвестицій склав 2,2 млрд дол. США, в т.ч. 1,6 млрд дол. США на будівництво невеликих і середніх промислових об’єктів. До поч. 2002 було зарегіст-

рировать 3044 спільних проекти з іноземною участю і статутним капіталом 37,6 млрд дол. США, в т.ч. 1459 проектів з капіталом 20,6 млрд дол. Реалізовані, 769 проектів (11,1 млрд дол.) Знаходяться в процесі реалізації. За цей час було створено 399 тис. Робочих місць.

Продовжує здійснюватися програма офіційної допомоги розвитку. У 2002 в її рамках виділені кредити на суму 2,4 млрд дол. США на цілі підйому економіки, підвищення рівня життя населення та боротьбу з бідністю. Загальна сума асигнувань за цією програмою з 1993 досягла 20 млрд дол., Половина з якої була використана.

Незважаючи на очевидні успіхи В. в економічній модернізації в 2002, підвищення життєвого рівня та зростання доходів населення відбуваються повільно. Низькою залишається заробітна плата у працівників держсектора – 210 тис. Донгів в місяць (близько 14 дол.). З січня 2003 вона була підвищена до 290 тис. Середні доходи на душу населення склали 331 тис. Донгів в місяць (зростання на 12% порівняно з 1999). За оцінками Держбанку СРВ, загальні заощадження населення становлять близько 30 трлн донгів. Рівень бідності в 2002 – 32% загального числа населення і 10% за межею абсолютної бідності, 90% населення з мінімальними доходами проживає в сільській місцевості.

Нарощування зовнішньоекономічної діяльності – один із найважливіших пріоритетів керівництва СРВ.

Експорт В. в 2002 склав 16530 млн дол. США (в 2001 – 13596000000). Основні експортні товари (%): нафта (частка в загальному експорті 20), вироби швейної промисловості (16), морепродукти (12), взуття (11), рис (4), кава (2), інші товари (35). Зростання експорту був досягнутий завдяки збільшенню обсягів вивезення каучуку, кустарних виробів, морепродуктів, швейних виробів та взуття. Помітно скоротилися поставки за кордон нафти, рису, овочів і електроніки. Експорт прямував (%): в Японію (15), США (15), Китай (9), Австралію (8), Сінгапур (6), Тайвань (5), Німеччину (4), Південну Корею, Великобританію, Францію (по 3), в інші країни (29).

Імпорт в 2002 склав 19,3 млрд дол. США (16816000000 в 2001), дефіцит зовнішньоторговельного балансу 2,77 млрд дол. Основні імпортні товари (%): машинне устаткування й верстати (19), пально-мастильні матеріали (10), тканини ( 9), сталевий прокат (7), одяг (5), автомашини, електротехнічне обладнання, добрива (по 2), інші товари (44).

Експорт робочої сили в 2002 склав близько 50 тис. Чол. на рік, головним чином в Малайзію (близько 30 тис.), Південну Корею, Японію, на Тайвань і в країни Близького Сходу.

Гнучкий підхід В. до всього комплексу взаємовідносин з КНР дозволив відновити взаємовигідні торговельно-економічні відносини з цією країною. В даний час капіталовкладення КНР під В. здійснюються в 41 проекті загальною вартістю 70 млн дол. США. Торговий оборот в 2002 склав 3,5 млрд дол. США (в 2001 – 2,8 млрд). Під час візиту до Ханоя в лютому 2002 голови КНР Цзян Цземіня сторони висловили намір довести товарообіг між країнами в 2005 до 5 млрд дол. США.

Посилання на основну публікацію