Економіка Таїланду

Таїланд – аграрно-індустріальна країна з вираженою експортною орієнтацією. Основна сільськогосподарська культура: рис – поливної (в долині річки Чаопрайя) і суходільний (на плато Корат). Традиційними експортними товарами були рис, каучук, олово. З 1950-х рр. економіка країни перетворилася на одну з найбільш диверсифікованих в Південно-Східній Азії. У 1950-і рр. на основі державного капіталізму в країні поступово створювалася база експортозамещающей промисловості, цей процес в цілому завершився до 1970-м рокам.

1980-і рр. відповідно до програми Світового банку, який надав позики, здійснювалася програма щодо стабілізації економіки, її диверсифікації, децентралізації та співробітництва між державним і приватним секторами, одночасно створювався промисловий сектор, орієнтований на експорт, насамперед з виробництва трудомістких товарів, таких як текстиль, одяг, взуття, меблі з дерева і плетена, пізніше – товари з пластмаси, електроприлади, наступний етап – складання електроніки, автомобілів тощо. В кін. 1990-х рр. став розвиватися високотехнологічний сектор з виробництва частин для комп’ютерів, частин для автомобільної промисловості. Темпи приросту економіки в 1960-і рр. – 8%, в 1975-79 – 7,9%, в 1987-89 – 11,7%, в 1990-95 – 8,9%, в 1996 – 7%. Подальший розвиток високотехнологічних виробництв вимагає модернізації інфраструктури, підготовки кваліфікованих кадрів.
Прив’язка бата до американського долара в кін. 1990-х рр. призвела до зниження конкурентоспроможності трудомістких експортних виробництв. Дефіцит платіжного балансу, приплив короткострокових портфельних інвестицій створили умови для фінансово-економічної кризи 1997-98, спровокованого міжнародними біржовими спекулянтами, що призвело до руйнування банківсько-фінансової системи країни, викликало численні банкрутства таїландських компаній, породило серйозну безробіття. Рекомендації МВФ, дані Т., в цілому зводилися до дерегулювання, приватизації державних підприємств, більшої відкритості таїландської економіки для іноземного капіталу. У сформованих умовах це загрожувало витісненням місцевих підприємців з економіки своєї країни. Уряд на чолі з прем’єр-міністром Таксина Чинавата в 2001 запропонувало низку заходів, спрямованих на захист місцевого підприємництва, роз- буття внутрішнього ринку, заохочення підприємницької активності, створення передумов для відновлення банківської системи, стимулювання сільськогосподарських виробників, зниження гостроти соціальних проблем.

Розподіл доходів на душу населення нерівномірно по провінціях (на північному сході країни вони складають всього 20% доходів жителів Бангкока), що викликає соціальні проблеми і вимагає більшого залучення капіталів у відстаючі райони країни.

Загальна чисельність працездатного населення 33390000 чол., У народному господарстві зайнято 31060000 чол., З них (млн чол.): У сільському господарстві 14, у видобувній галузі 0,05, в обробній промисловості 4,61, в будівництві 1,51, в комунальному господарстві 0,17, у торгівлі 4,91, у сфері транспорту та зв’язку 0,97, у сфері послуг 4,83, в інших галузях – 0,01. Безробіття в 1998-2001 знизилася з 4,4 до 1,06%.

Частка сільського господарства у ВВП постійно скорочується: 1983 – 19,4%, 2000 – 11,2%. Крім рису, з експорту якого Т. займає 1-е місце в світі (у 2000 його експорт склав 6140000 т), на експорт йдуть тапиока, консервовані фрукти, морожені морепродукти, м’ясо птиці, пальмова олія, каучук, квіти (орхідеї ).

Частка промисловості у ВВП 30-35%. Ця галузь постраждала від кризи 1997 (в 1996-2000 було закрито 20 тис. Підприємств, або 16%). Відновлення йде з працею через низького технологічного рівня, залежності від імпорту частин і компонентів. Майже загибла в результаті кризи автоскладальна промисловість отримала вливання від японських і американських промислових груп «Денсо» і «Дельфі» у розмірі 1 млрд бат. Виробництво в текстильній промисловості зросла в 2000 на 3,2%, був отриманий кредит Світового банку на оновлення обладнання, хоча експорт текстилю стикається з конкуренцією з боку Індонезії, Китаю, Бангладеш.

Туризм – галузь, яка дає найбільше надходження іноземної валюти. Проведена в 1987/88 рекламна кампанія «Завітайте Т.» збільшила на 15% число туристів. Після кризи 1997 падіння бата дозволило туристичної галузі зберегти конкурентоспроможність. Гарна і розгалужена інфраструктура, включаючи готелі, ресторани, послуги, агресивний маркетинг, широка реклама, збільшення кількості авіарейсів в Т. сприяють успішному розвитку галузі в 2000-03, причому число туристів, що прибувають збільшується в середньому на 8,5% на рік.

З 1961 економіка Т. розвивається відповідно до п’ятирічних планів. Кожен з них ставить головну мету. Так, у 8-му плані економічного розвитку в 1996-2001 головну увагу приділено розвитку людських ресурсів, що включало реформу освіти, боротьбу з бідністю та ін.

Т. бере участь у міжнародному економічному співробітництві в рамках АСЕАН, АТЕС, субрегіону Великого Меконгу. Досягнута угода про створення протягом 10 років зони вільної торгівлі АСЕАН – КНР і двосторонньої зони вільної торгівлі Т. – КНР.

Посилання на основну публікацію