Економіка Швейцарії

Швейцарія – технологічно високорозвинена країна з ринковою економікою. Господарство орієнтоване на випуск високоякісної спеціалізованої продукції (в рамках власної «виробничої ніші»), велика частина якої призначена для збуту на світовому ринку (власна «маркетингова ніша»). Країна продовжує залишатися одним з найбільших фінансових світових центрів, орієнтованих на обслуговування іноземних інвесторів.

Темпи економічного зростання країни традиційно більш стійкі та помірні в порівнянні з середніми європейськими показниками – 1,5-2% на рік. Вони менш залежні від стану господарської кон’юнктури, оскільки в країні переважає виробництво продукції (і послуг) тривалого користування.

Основні економічні показники

  • Обсяг ВВП 231 млрд дол. (2002), що складає 0,7-0,8% світового виробництва;
  • ВВП на душу населення 31,7 тис. дол.;
  • Зайнятість 4 млн чол. (2001);
  • безробіття – 1,9%;
  • інфляція – 0,5% (2002).

Галузева структура економіки за вкладом у ВВП:

  • сільське господарство – 2%;
  • промисловість – 34%;
  • сфера послуг – 64%.

За кількістю зайнятих:

  • сільське господарство – 5%;
  • промисловість – 26%;
  • сфера послуг – 69% (2002).

Більш чітко особливості господарської структури позначаються на корпоративному рівні.

Міжнародний образ сучасної галузевої структури Ш. визначає порівняно невелика група корпорацій. Це насамперед виробники фармацевтичної продукції, харчової гігант Nestle і блок банківсько-страхового сектора. Фармацевтика – безумовний лідер швейцарської промисловості. Її позиції особливо сильні у виробництві жарознижуючих препаратів, вітамінів, протиракового інтерферону, лікарських засобів для лікування СНІДу. На частку Ш. припадає близько 10% світового виробництва медикаментів і майже 30% світового експорту. На підприємствах зайнято 85 тис. чол. (В т.ч. всередині країни 26,5 тис. чол.). Частка фармацевтичної продукції в національному експорті 20%.

Другу основу швейцарської міжнародної «виробничої ніші» становлять компанії спеціалізованого машинобудування (особливе промислове обладнання, прецизійні верстати, медична апаратура, годинне виробництво та ін.). Частка машинобудування у вартості національного експорту близько 44%. Число зайнятих у галузі близько 1 млн чол. (В т.ч. всередині країни – 332,7 тис. чол.). Переважають середні та малі спеціалізовані фірми (близько 4,2 тис.). За вартістю експортованої машинобудівної продукції Ш. займає 7-е місце в світі, входить в першу світову п’ятірку з експорту продукції верстатобудування.

У годинниковому виробництві функціонують 644 фірми з числом зайнятих близько 39,5 тис. чол.

Частка продукції в національному експорті близько 7,7%. Ш. залишається провідним світовим виробником високоякісних годинних виробів. В обсязі виробленої продукції (27,8 млн шт.) Частка Ш. порівняно невелика (7% світового ринку), але за вартістю годинникової продукції (близько 6,5 млрд дол.) Країна залишається недосяжним лідером (52% світового ринку).

Новітні тенденції в сучасному світовому машинобудуванні (нанотехнологія, програмне забезпечення, медичне обладнання та ін.) Дозволили Ш. досить чітко визначити свою нову «виробничу нішу». На базі ряду традиційних напрямів національної промислової спеціалізації (фармацевтичне і точне годинне виробництво) в країні формується найбільший європейський кластер «мед-тих продуцентів». Згідно з даними ОЕСР, Ш. була визнана країною з найкращими перспективами на світовий успіх в наукомістких галузях промисловості (2001).

Банківсько-страхової сектор країни також є традиційною спеціалізацією швейцарської економіки.

Майже 1/3 щорічного світового обсягу фінансових операцій припадає на Ш. (близько 2,0- 2,5 трлн дол.).

У країні діють 375 банків (2000), в т.ч. т.зв. гроссбанків (великі акціонерні товариства), кантональних і регіональні (суспільна власність), приватні банки (сімейне володіння) та ін. Їх загальний підсумковий баланс 2100000000000 шв. фр. (2000), число зайнятих 112 тис. Чол., Податковий внесок забезпечує 12% усіх надходжень до державного бюджету. У транскордонне управління активами залучені в основному гроссбанков (UBS, Credit Suisse), а також провідні приватні банки (Baloise – капіталізація 5 млрд дол., Iulius Baer – 3,5 млрд дол., Vontobcl – 1,9 млрд дол. Та ін. ). Кантональні банки орієнтовані в основному на обслуговування внутрішніх фінансових операцій.

Основна сучасна проблема швейцарських банків пов’язана з наростанням міжнародних претензій щодо використання ними принципу «банківської таємниці», яка дозволяє деяким іноземним вкладникам ухилятися від сплати національних податків і навіть «відмивати гроші». Швейцарський банківський сектор прагне позбутися настільки «несприятливого іміджу». Проводяться додаткові посилювання, які зобов’язують банки більш ретельно перевіряти походження будь-яких грошей. Але міжнародні претензії зберігаються.

В цілому діяльність швейцарських елітних компаній в рамках освоєних ними «промислових і маркетингових ніш» розвивається досить успішно. У списку 500 найбільших європейських корпорацій постійно присутня солідна група з Швейцарії (у вересні 2002 їх 26, у Швеції – 25; у Нідерландах – 22 і т.д.). Але світова економічна рецесія не обійшла стороною і «швейцарський господарський рай». Такі невдачі осягали, як правило, корпорації, які заради економічної експансії виходили за межі своєї традиційної спеціалізації.

Сільське господарство країни орієнтовано в основному на тваринництво (75% всієї вартості сільськогосподарської продукції). Розлучається високопродуктивний худобу місцевих молочних порід (Симентальської, швіцкой та ін.). Переважна частина молока використовується для виробництва високоякісного сиру (половина з 725 тис. Корів пасеться виключно на альпійських луках).

На частку розораних земель припадає 6,5% сільських угідь. Посіви зернових незначні, але активно розвивається виноградарство. Переважають малі та середні фермерські господарства при активному розвитку різних видів сільгоспкооперації. Власний аграрний сектор забезпечує лише близько 60% національних продовольчих потреб.

Транспорт і зв’язок Швейцарії займає надзвичайно важливе місце у всій системі європейських транспортних комунікацій.

Через країну проходять численні магістралі континенту (Північ – Південь, Схід – Захід). В умовах гірського ландшафту потрібно будівництво численних і дорогих споруд: тунелів (Симплонский – 19,7 км; Сен-Готардский – 14,9 км та ін.), Мостів, віадуків і т.д. Зараз у будівництві знаходяться два нових трансальпійські тунелю, цей інфраструктурний проект вважається найбільшим у Європі.

Довжина залізничної мережі 4406 км (майже повністю електрифікована). Протяжність шосейних доріг 71,1 тис. Км (в т.ч. 1638 км – автобани). Річкове судноплавство здійснюється по Рейну (45 км від Базеля до Шаффхаузена), а також на 12 озерах. Основний річковий порт – Базель. Торговий флот включає 26 судів (в т.ч. 7 іноземних). У їх числі: 15 суховантажів, 6 контейнеровозів, 4 хімічних танкера. У Ш. діють два трубопроводи: для прокачування сирої нафти – 314 км, для транспортування природного газу – 1506 км. 66 аеропортів (в т.ч. 41 має злітно-посадочну смугу з твердим покриттям).

Телефонний зв’язок автоматизований.

Усередині країни діють кабельна і мікрохвильова радіосистеми. Зовнішня частина забезпечується через навколоземні супутникові станції (Atlantic Ocean, Indian Ocean). Чисельність підключаються до телефону – 4820000 чол. (1998), власників мобільних телефонів 3850000 чол. (2002).

Туристична галузь відіграє найважливішу роль в економічному розвитку країни. Півтора століття тому саме доходи від готельного бізнесу виявилися одним з фінансових джерел для становлення національної промисловості. В основі сучасної стратегії розвитку туризму закладена концепція використання двох сприятливих природних предпосилоколо Найбільш престижні туристичні центри Ш. розташовуються або поблизу від відомих джерел мінеральної води (наприклад, Сан-Моріц), або близько гірських масивів, які упорядковані для гірськолижного спорту (наприклад, Церматт) . У країні прокладено 50 тис. Км пішохідних туристичних доріг.

Економічна та соціальна політика країни спрямована насамперед на максимальне використання потенційних конкурентних переваг національного господарства (висока якість і надійність продукції, спеціалізація на випуску виробів особливого призначення, орієнтація на зовнішні ринки та ін.). Особлива увага приділяється позначенню і формуванню нових «виробничих ніш» (наприклад, масована підтримка намічаються кластерів біофармацевтики та медичної технології).

У широкому плані суспільні фінанси все більше концентруються на стимулюванні найбільш ефективного вирішення двох основних господарських (соціальних) проблем.

  • Перш за все необхідно підвищення ефективності всієї системи освіти шляхом інтеграції науки і практики. Використання більш кваліфікованих кадрів в економіці має забезпечити постійний інноваційний прогрес.
  • Друга проблема – необхідність суттєвої модернізації транспортної інфраструктури, що вирішальним чином забезпечить рентабельність нових видів виробництв. Це відбудеться в результаті масштабного виходу продукції на світові ринки і помітного припливу іноземного підприємницького капіталу (будівництво двох найбільших трансальпійські тунелів ведеться на бюджетні кошти).

Декларована мета швейцарської економічної політики – затвердити країну в якості одного з провідних світових центрів технології та досліджень.

Успішність вирішення соціальних проблем зазвичай тісно пов’язується з підвищенням економічної ефективності. Сучасні соціальні умови в країні вважаються одними з найкращих у світі. Але останнім часом у зв’язку з швидким старінням населення виникла певна незбалансованість у державній пенсійній системі. Відомо, що Ш. володіє величезними золотими резервами. Вони складають на душу населення близько 10 унцій, що в 10 разів перевершує показники США та Європи. Деякі політичні угруповання (особливо популістські радикально-націоналістичні) пропонують використовувати ці золоті ресурси для зміцнення фінансової основи державної пенсійної системи.

У 1990-і рр. державні фінанси характеризувалися зростанням дефіциту бюджету та державного внутрішнього боргу. У 21 в. вдалося домогтися істотного прогресу у вирішенні цих проблем. Державний бюджет став збалансованим, тобто суми фінансових надходжень і витрат стали рівними (30 млрд дол. в 2001). Зростання внутрішнього боргу припинився, а зовнішня заборгованість у країни відсутня.

Кредитно-грошова політика країни здійснюється Швейцарським національним банком.

Вона спрямована насамперед на вирішення трьох основних проблем: забезпечення кредитно-грошової стабільності, зміцнення позицій швейцарського франка, підтримання на низькому рівні кредитних ставок (країна традиційно вважається такою зоною).

Посилання на основну публікацію