Економіка Румунії

У 1990 р в країні почалися ліберальні ринкові реформи. ВВП в 2002 р становив 46 млрд. Дол. (82% до 1990 г.). За обсягом ВВП на душу населення (бл. 2 тис. Дол.) Румунія майже в 5 разів поступається середньому показнику в ЄС. Чисельність зайнятого населення 8,5 млн. Чол. (78% до 1990 року); безробіття в 1990-2002 рр. 8-10%. Інфляція в ці роки одна з найвищих в регіоні (зростання в 1600 разів). Провідне місце в структурі ВВП займає сектор послуг, питома вага якого піднявся з 26,5% в 1990 р до 46,5% в 2001 р, частка промисловості знизилася з 51 до 28%, сільського господарства – з 22 до 14%. Втрата традиційних ринків збуту у країнах колишнього Ради Економічної Взаємодопомоги, конкуренція імпорту, стиснення внутрішнього попиту призвели до зменшення обсягу промислового виробництва в 2002 р в порівнянні з 1990 р майже в 2 рази. У процесі приватизації власності, демонополізації виробництва було створено бл. 40 тис. Фірм і компаній, 95% яких мають менше 250 працівників. Домінуюче становище займають 600-700 середніх і великих підприємств, що дають 80% продукції. У структурі валової продукції 4/5 припадає на обробні галузі (харчова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, швейна, текстильна). Легка індустрія працює, як правило, на давальницькій сировині. Різко скоротилося виробництво в інвестиційних галузях (важке машинобудування, верстатобудування, електротехніка), в яких використовується 10-15% наявних потужностей. Частка добувної промисловості – 7% валової продукції. У 1990-і рр. за наполяганням МВФ в ході реструктуризації вугільної промисловості було закрито велике число малорентабельних шахт; видобуток вугілля впала з 66 млн. до 34 млн. т в 2002 р Переважають низькокалорійні лігніти і буре вугілля, на яких виробляється 2/5 електроенергії. Видобуток нафти, що дозволяє отримувати високий відсоток виходу світлих нафтопродуктів і мінеральних масел, скоротилася в цей період з 9 до 7 млн. Т, природного газу – з 33 до 14,5 млрд. М3.

У розвитку промисловості Румунії все більшу роль відіграє іноземний капітал. З 8940 млн. Дол. Прямих іноземних вкладень 45% направлено в промисловість (2002). Міжнародні концерни зайняли провідне місце в автомобілебудуванні: «Деу», «Дженерал Моторс», «Рено». Контрольні пакети акцій металургійних заводів у м Галац, Хунедоара, Тирговіште, Решица перейшли в руки іноземних інвесторів. Виплавка сталі скоротилася з 14,4 млн. Т в 1989 р до 6,6 млн. Т в 2002 р Створено понад 650 спільних підприємств з видобутку корисних копалин в Румунії. Аграрна реформа, розпочата в 1990 р, передала в приватну власність 86% сільськогосподарських угідь. Провідним типом землекористування стали індивідуальні, дрібнотоварне господарства. У 2002 р їх налічувалося 4,2 млн., Середній наділ на одне господарство – 2,6 га. Замість ліквідованих кооперативних господарств виникли пайові кооперативи, сімейні асоціації. Держгоспи трансформовані в акціонерні товариства. Площа сільгоспугідь – 14,8 млн. Га, в т.ч. 65% зайнято ріллею, 32% – природними пасовищами і сіножатями, 3% – виноградниками і садами.
У сільському господарстві зосереджено майже 40% економічно активного населення (1990 р – 28%). Різноманітність грунтово-кліматичних умов сприяло формуванню багатогалузевого комплексу. Провідну роль відіграє зернове господарство (озима пшениця, кукурудза, ячмінь); під зернові культури відведено до 2/3 ріллі. Значні посіви технічних культур (10%), серед них соняшник, цукровий буряк. У приміських районах і заплавах річок поширене промислове овочівництво. У передгірних і горбистих районах з найдавніших часів розвинене садівництво і виноградарство. Широкою популярністю користується продукція «Підгір’я», виноробних районів Молдови (Котнарь, Ясси, Куш), Добруджі (Мурфатлар, Нікуліцел), Олтенії (Садова, Сегарча), Трансильванського плато (Муреш, Тирнава). Через зниження рівня інтенсифікації виробництва збори сільгоспкультур помітно коливаються. У 2001-2002 рр. виробництво зернових становило бл. 14 млн. Т, винограду – 800 тис. Т, фруктів – ок. 1 млн. Т. Поголів’я худоби в 1990-і рр. скоротилося майже вдвічі. У 2002 р велика рогата худоба налічував 3,2 млн. Голів, овець – 10 млн., Свиней – 8 млн. Голів. У 1990-і рр. в продовольчому постачанні країни зростала частка імпорту (до 50-60%).

Румунія знаходиться на перетині великих європейських магістралей. Розвинуті всі види наземного, водного і повітряного транспорту. Протяжність залізниць -ок. 12 тис. Км (2000), шосейних – 80 тис. Км, питома вага автодоріг національного значення не більше 20%. На автомобільний транспорт припадає до 60% пасажироперевезень та до 80% – вантажоперевезень. Найбільший транспортний вузол країни – Бухарест, через який проходять найважливіші національні шосейні і 8 залізничних ліній, в т.ч. з’єднують Румунію зі столицями низки європейських держав. Річкове судноплавство йде в основному по Дунаю. Морські судна з осадкою понад 7 м можуть доходити вгору за течією річки аж до р Бреїла. Інші важливі порти на Дунаї – м Галац і Джурджу. Морський флот 568 суховантажів водотоннажністю 165-170 тис. Т. Найбільший морський порт – м Констанца, через який проходить до 60% зовнішньоторговельного обороту країни. Діє 17 аеропортів. За рахунок іноземних кредитів йде інтенсивна модернізація залізничної, шосейної мережі, аеропортів у м Брашов, Галац, Альба-Юлія, розширення потужностей порту Констанца-Південь, оновлюється парк літаків.

Помітну роль в економіці Румунії грає туризм. Багатство природних ландшафтів, пам’яток культури відкриває широкі можливості для відпочинку, лікування і подорожей. Налічується майже 1700 мінеральних джерел і озер, що мають терапевтичне значення. У Карпатах створено мережу курортів на термальних водах (Беіле Фелікс, Беіле Херкулане, Джоаджа), грязьових озерах (Совата, Ватра Дорней). Популярні мінеральні джерела Борсек, Бузіаш, Ковасна, липовий. На висоті 800-1400 м над рівнем моря функціонують відомі гірськолижні курорти (Синая, Передял, Пояна Брашовулуй, Пелтініш). Унікальний природний заповідник виник в дельті Дунаю. Міжнародне визнання отримали курорти на узбережжі Чорного моря (Мамайя, Нептун, Ефорія).

Соціально-економічна політика грунтується на принципах т.зв. Вашингтонського консенсусу, меморандум про приєднання до якого Румунія підписала в 1993 р Передбачаються пріоритет приватної власності, вільний ринок, відхід держави з економіки, жорстка бюджетна політика, відкритість національної економіки світовому ринку. У 2002 р більше 62% ВВП створювалося в приватному секторі, на частку приватного підприємництва доводилося 90% роздрібної торгівлі та понад 50% зовнішньої торгівлі. У 2003 р процес приватизації завершується: в руках держави залишаться лише найбільш важливі в стратегічному відношенні об’єкти в машинобудуванні, оборонному комплексі, АЕС, мережа трубопроводів. Пріоритети макроекономічної політики багато в чому формуються під впливом процесу адаптації до критеріїв і стандартів ЄС, вимогам МВФ, Світового банку, що надають Румунії значні кредити. Бюджет країни в 1990-і рр. зводився з дефіцитом, який становив у 2002 р 3% ВВП. Велику роль у покритті дефіциту відіграють зовнішні запозичення. У 2001 р рахунок залучення коштів зі світового фінансового ринку було вкрите 78%, в 2002 р – 60% відсутніх ресурсів. Проблема наповнюваності бюджету в чому пов’язана з підвищенням збирання і виведенням з тіні податків. Рівень фіскальності в Румунії порівняно помірний (32% ВВП), проте загальне число прямих і непрямих податків, різних платежів і зборів у позабюджетні фонди досить значно. У 2002 р в Румунії проведена модернізація податкового законодавства відповідно до стандартів ЄС.

Кредитно-грошова політика спрямована на придушення інфляції, що призводить до стиснення грошової маси, споживчого попиту, виникнення значної кредиторської та дебіторської заборгованості. Обсяг неплатежів в 2001-2002 рр. становив 40% ВВП. Брак кредитних ресурсів багато в чому відображала незавершеність становлення банківської системи. Емісійним органом є центральний банк. Основні накопичення населення (до 2/3) концентруються в Ощадному банку, головним акціонером якого залишається держава. Створено 40 комерційних банків з приватним і приватно-державним капіталом. Банки нерезидентів мають рівні права з національними інститутами. У 2002 р до 40% банківського капіталу належало нерезидентам. Відкрито філії іноземних банків Франції, США, Голландії, Греції, Італії та ін. З 1991 р в Румунії введені часткова конвертованість національної валюти, плаваючий, частково регульований курс лея по відношенню до долара США. З 1998 р лібералізовано операції нерезидентів з поточних платежів, з 2002 р – по трансферту кредитів, отриманих іноземними позичальниками від румунських юридичних і фізичних осіб. Дефіцит державних фінансових ресурсів привів до зростання зовнішньої заборгованості зі 170 млн. Дол. В 1989 р до 15,5 млрд. Дол. В 2002 р (34% ВВП). Державні середньо і довгострокові запозичення становили 2/3 зовнішнього боргу, приватних компаній під гарантії держави – 1/3 закордонних кредитів. На обслуговування зовнішнього боргу в 2002 р прямувало 19% експорту. Обсяг внутрішнього боргу держави збільшився до 15% ВВП. Фондовий ринок країни проходить етап становлення. Капіталізація фондової біржі Бухареста в 2002 р не перевищувала 3 млрд. Дол. На частку іноземних портфельних інвесторів припадає 1/3 операцій з акціями підприємств. У 2002 р нерезидентам надано право купувати державні цінні папери. За даними ООН, Румунія за основними показниками рівня та якості життя перебувала на 79-му місці серед 175 держав (1998).

У 2002 р заробітна плата становила 120 дол. / Місяць. За офіційними даними, майже 40% населення (бл. 10 млн. Чол.) Мають доходи на рівні і нижче прожиткового мінімуму, серед пенсіонерів – 90%. Частка бідного і найбіднішого населення (доходи 2 дол. На день і менше) піднялася з 4% в 1989 р до 34%. Йде процес диференціації доходів, соціального розшарування. До категорій населення з доходами нижче середніх відносяться селянство, пенсіонери, безробітні. У 1990-і рр. характер зовнішньоекономічних зв’язків країни істотно змінився під впливом відкритості національної економіки, лібералізації механізму обміну зі світовим ринком. Після 1990 імпорт перевищував експорт, що вело до дефіциту зовнішньої торгівлі. У 2002 р експорт становив 13,7 млрд. Дол., Імпорт – 16,4 млрд. Дол. На країни ЄС припадало понад 67% вивозу, в т.ч. на Італію 25%, на Німеччину 15,8%, на Францію 8%. В експорті переважають 5 товарних груп, що дають 70% поставок: текстиль, трикотажні і швейні вироби, шкіряно-взуттєві вироби, машини та електроапаратура, металопродукція, мінеральна сировина. Основний імпорт в Румунію також йде з країн ЄС, в т.ч. з Італії (25%), з Німеччини (15%), з Франції (6%), з Угорщини (4%). У товарній структурі імпорту провідне місце займають машини та обладнання, тканини, швейні вироби, мінеральна сировина, хімічна продукція, металургійні вироби.

Румунія, яка підписала в 1995 р Європейський договір про асоціювання з ЄС, у 1999 р включена до числа країн, рекомендованих для початку переговорів про приєднання до ЄС. Створені спеціальне Міністерство європейської інтеграції, інші національні органи, основне завдання яких – адаптація законодавчих актів Румунії в економічній та інших сферах суспільного життя до нормативів ЄС. Найбільш складно процес узгодження позицій йде з питань вільного руху товарів, послуг, капіталів, людей, створення конкурентного середовища в аграрній сфері. До кін. 2003 передбачається адаптувати до європейських стандартів 245 законів.

Товарообіг Румунії з РФ в 2002 р становив 1,33 млрд. Дол .; російський експорт – 1,3 млрд. дол., румунський експорт – 40 млн. дол. Основу поставок РФ в Румунію становили нафта і газ. У 2002 р в Бухаресті створена «Асоціація зовнішньої торгівлі Румунія-Росія», мета якої – полегшити умови для встановлення прямих зв’язків між підприємцями, сприяти створенню змішаних підприємств, усунення адміністративних і митних бар’єрів на шляху економічного співробітництва двох держав. У жовтні 2002 р на засіданні Міжурядової російсько-румунської комісії з економічного і науково-технічного співробітництва прийнято рішення про подальший розвиток взаємодії в газовій, нафтовій, металургійній промисловості, електроенергетиці.

Посилання на основну публікацію