Економіка Пакистану

Пакистан відноситься до категорії відносно слаборозвинених країн аграрно-індустріального типу. У 1990-х рр. економіка розвивалася низькими темпами, ледь перевищували темпи зростання населення. З приходом до влади військового уряду Мушаррафа в 1999 намітилася тенденція до макроекономічної стабілізації. При цьому зростання, особливо в аграрній галузі, сповільнювали несприятливі погодні умови – тривала протягом трьох років посуха.

Підтримка зусиль по боротьбі з міжнародним тероризмом дозволила пакистанському уряду після подій 11 вересня 2001 отримати значну іноземну допомогу, що включає пільговий кредит МВФ у розмірі 1,3 млрд дол. І реструктуризацію боргу в 12,5 млрд дол. Країнам – членам Паризького клубу.
ВВП 70 млрд дол. США; з урахуванням паритету купівельної спроможності валют – 310 млрд дол .; ВВП на душу населення 490 дол .; з урахуванням ПКС – 2140 дол. (2002).

Частка у світовій економіці ледь перевищує 0,2%; з урахуванням ПКС дорівнює 0,8%.

Робоча сила наближається до 41 млн чол., Характеризується високим рівнем міграції, головним чином в країни Перської затоки, і широким використанням дитячої праці. Рівень відкритого безробіття підвищується, в 2002 – 9%. Інфляція в останні роки знизилася і, за офіційними даними, становить 5% на рік.

Частка сільського господарства у структурі ВВП 26%, індустріальних галузей – 24%, сфери послуг – 50%. В аграрній сфері зайнято 44% економічно активного населення, в індустріальній – 17%, в третинному секторі – 39%.

Промисловість складається з трьох сегментів – енергетичного, гірничодобувного і обробного. Основу першого з них становить виробництво електроенергії на теплових, гідроенергетичних і атомних станціях. Виробництво електроенергії складає в рік 62700000000 кВт-год, споживання – 58300000000; експорт та імпорт відсутні. Первинними джерелами служать нафту і природний газ (64%), гідроресурси (35%), атомна енергія (1%).

Гірничодобувна промисловість розвинена незначно. Найбільше значення має видобуток природного газу – 25,7 млрд м3 на рік. Істотно менше значимість видобутку нафти – 3,9 млн т і кам’яного вугілля – 3,3 млн т. Коксівне вугілля імпортується. З металевих руд в невеликій кількості добувається залізна руда, хроміти, боксити. Великі розміри має видобуток вапняку (10 млн т). Видобуваються також кам’яна і куховарська сіль, мармур, доломіт, глини, магнезит.

Головна галузь обробної промисловості – текстильна. У галузі зайнято більш 1/4 робочих фабрично-заводських підприємств. Мається св. 300 досить великих текстильних фабрик, з них близько 1/2 – прядильні. У рік на фабриках виробляється 1,8 млрд т бавовняної пряжі і 560 млн м тканини. Крім бавовняних виробляються тканини з синтетичного волокна, а також трикотаж і готові вироби. Другий за доданою вартістю від- Раслов промисловості є харчосмакова. Найбільш високий внесок підприємств з виготовлення цукру-рафінаду (3 млн т), олії (780 тис. Т), сигарет і безалкогольних напоїв. Важливе значення має комплекс металургійних і машинобудівних галузей. Побудований за допомогою СРСР металургійний завод поблизу Карачі залишається єдиним такого роду підприємством, що випускає в рік 1,2 млн т сталі і чавуну. Планується розширення заводу з урахуванням того, що споживання металу становить 6 млн т. На підприємствах важкого машинобудування (найбільше – споруджений за сприяння КНР завод важкого машинобудування в Таксиле, Пенджаб) випускається різноманітна машинотехнічної продукції, в т.ч. комплектне устаткування для цукрових і цементних заводів, дорожня техніка, підйомні крани, щогли для ліній електропередач і т.п.

Є великі тракториста-росборочние підприємства, заводи телефонного і телеграфного устаткування, важкого електромашинобудування. На ряді автоскладальних підприємств, створених спільно головним чином з японськими фірмами, випускаються вантажні та легкові автомобілі, автобуси та міні-автобуси, мотоцикли та моторолери (скутера). Суттєвим внесок нафтопереробної та хімічної промисловості. В основному на привізній сировині працюють два нафтозаводу в Карачі (їх сукупна потужність близько 5 млн т), а почасти й третій завод в Мултані (Пенджаб) потужністю 2,5 млн т нафти на рік. На хімічних підприємствах виробляються в основному мінеральні добрива, в першу чергу сечовина (карбамід). В якості сировини для виробництва азотних добрив широко застосовується природний газ. Значну роль в якості допоміжної грає галузь з виробництва покришок та камер для колісного транспорту. Діють великі підприємства з ремонту та модернізації рухомого складу і устаткування залізниць (головне з них в Лахорі), а також судноверф і завод по ремонту морських суден в Карачі. Зрослу роль відіграє промисловість будівельних матеріалів, де головне місце займають цементні заводи (виробництво цементу складає 9,7 млн ??т в рік). Головним чином експортне значення має галузь з виготовлення спортивних товарів (тенісних ракеток, крикетних біт, м’ячів і т.п.) і хірургічних інструментів. Вартість експорту цих та інших трудомістких виробів (килимів, предметів народних промислів, сувенірної продукції із зеленого мармуру, онікса і т.п.) перевищує 0,5 млрд дол.

Сільське господарство залишається першою за значущістю сферою матеріального виробництва. На землеробство припадає 2/3 доданої в ній вартості, приблизно 1/3 дає тваринництво, менше 5% – рибальство і лісове господарство. Загальний земельний фонд становить 80 млн га, а посівна площаль – 20 млн га. У басейні Інду створена найбільша в світі іригаційна система, що включає 43 основних канали протяжністю 65 тис. Км, десятки гребель, дамб, водосховищ. Найбільш значними гідротехнічними комплексами є греблі Тарбела у верхів’ях Інду, Мангла (на Джелама), Суккур і Котрі в нижній течії Інду. Загальна зрошувана площа перевищує 75% посівної. В основі зернового господарства лежить виробництво пшениці – 20 млн т (2002). Друга зернова культура – рис (4,4 млн т), далі йдуть кукурудза (2 млн т), злаки і просяні (706 тис. Т) і бобові (562 тис. Т). Крім того, в значній кількості вирощується картопля (1,7 млн ??т) і цибулю (1,6 млн т). Виробництво інших овочів досягає 2,8 млн т, а фруктів (яблук, манго, фініків, цитрусових, бананів) – 4,1 млн т.

Серед товарних культур найбільше значення має бавовник. Виробництво бавовни становило 1,6 млн т в 2002, знизившись у порівнянні з рядом попередніх років, коли воно досягало 1,8-2,0 млн т. На другому місці за значенням – цукровий очерет (52 млн т). Виробництво олієнасіння (291 тис. Т) недостатньо для задоволення потреб маслодельной промисловості, сировина для неї доводиться регулярно імпортувати.

Виробництво фуражу оцінюється в 56 млн т. Переважає велика рогата худоба, розводять також буйволів, кіз і овець, верблюдів і коней. У посушливих районах ведеться кочове скотарство. Рибальство має в основному експортну спрямованість, але рибні запаси вивчені далеко не повністю і використовуються дуже слабо. Ліси займають невелику частину площі – близько 4%. Комерційну деревину дають хвойні гірські ліси північного заходу країни.

Найстарша транспортна галузь – залізнична. Протяжність залізниць 8163 км; 293 км шляху електрифіковано. За обсягом перевезень на першому місці стоїть автомобільний транспорт. Довжина автодоріг 248 тис. Км, з них асфальтована 141 тис .; швидкісні автостради – 339 км. Трубопровідний транспорт включає газо- і нафтопроводи протяжністю відповідно 4 і 1,1 тис. Км. Зростаюче значення має авіаційне сполучення. Аеропортів 87, причому 14 з них розташовують злітно-посадочними смугами довжиною св. 3 км. Авіаційний парк налічує св. 50 літаків, в т.ч. Боїнги-747 і аеробуси А-300. Торговий флот включає 17 суден водотоннажністю св. 1 тис. Т, з них – 1 танкер і 3 контейнеровоза; загальний тоннаж великих суден – 242 тис. т.

Засоби зв’язку складаються з телефонної мережі протяжністю основних ліній 2,9 тис. Км і короткохвильового радіозв’язку. Міжнародне сполучення здійснюється за допомогою 6 станцій, що приймають сигнали з супутників. Число радіо- і телевізійних станцій одно відповідно 49 і 22, радіоприймачів 13,5 млн, телевізорів 3,1 млн шт. У 2000 було 30 провайдерів і 1,2 млн користувачів мережі Інтернет.

Внутрішня торгівля становить 16% ВВП. Оптова торгівля здійснюється розгалуженою мережею великих і середніх компаній по збуту сільськогосподарських і промислових товарів проміжного і кінцевого попиту. Роздрібну торгівлю поряд з небагатьма супермаркетами сучасного типу у великих містах ведуть невеликі магазини (дукани) і власники торгових точок на традиційних міських і сільських базарах. Частина торгівлі в роздріб контролюється оптовиками і кредиторами. Поширена вулична торгівля. На вулицях і в межах міських і сільських кварталів (Махалла) зосереджені також заклади з надання побутових послуг.

Центральний сектор сфери обслуговування – надання послуг державними установами, в т.ч. судами різних типів і рівнів, службами безпеки і охорони порядку. У віданні держави перебуває найбільш значна частина системи освіти та охорони здоров’я. Державні послуги в перерахованих та ряді інших областей доповнюються приватними і суспільними.

Туристична індустрія розвинена недостатньо. Іноземних туристів приваблюють в основному місця археологічних розкопок (Мохенджо-Даро і ін.) І високогірні райони на півночі країни і в контрольованій П. частині Кашміру.

Посилання на основну публікацію