1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Економіка Оману

Економіка Оману

Розвиток економіки Оману пов’язано з її особливостями: великою кількістю дешевої енергії, наявністю інвестиційних можливостей і дефіцитом місцевих трудових ресурсів. Це диктує певний профіль промислового розвитку: енерго і капіталомісткий, але трудосберегающий, що простежується у вузькій спеціалізації країни на нафто-і газовидобутку та їх переробки, нафтохімії. Промислова стратегія орієнтована на експорт.

ВВП О., розрахований за паритетом купівельної спроможності валюти, становив 2001 21,5 млрд дол .; ВВП на душу населення в тому ж році – 8,7 тис. Дол. США. О. дає близько 1,3% (45,1 млн т) загальносвітового видобутку нафти в рік. Інфляція 1% (2001). Чисельність економічно активного населення близько 850 тис. Чол. Безробіття 5% від числа робочої сили (2001).
Галузева структура економіки за часткою у ВВП (1999): сфера послуг 50%, промисловість 47%, сільське господарство 3%. Структура ВВП по зайнятості (2001): будівництво 16%, добувна промисловість 2,1%, обробна 9%, сільське господарство 9,4%; решта припадає на сферу послуг (у т.ч. зайняті в держуправлінні і обороні – 24%; в інших послугах – 16,5%).

Основна галузь промисловості – нафтогазова, експорт вуглеводнів дає скарбниці щорічно 70- 80% доходів (більше 40% ВВП). Султанат не є членом ОПЕК, але дотримується її рекомендацій в питаннях ціноутворення і квотування видобутку. Щорічно експортує 42-45 млн т нафти (3,2- 5,8 млрд дол.). При нинішніх темпах видобутку нафти її запасів вистачить приблизно до 2013. 90% нафтових ресурсів країни і 94% виробництва енергоносіїв припадає на компанію «Петролеум Девелопмент Оман» (частка держави 60%). З метою розвитку та управління газовими ресурсами країни в 1994 була заснована Оманську газопереробна компанія (частка держави 51%). Широкий розвиток отримала енергетика (8,1 млрд кВт-год у 2000), електроенергією забезпечені 90% населених пунктів (2001). Швидко розвивається нафтохімія.

У О. є також: мідноплавильний комбінат (виробництво близько 20 тис. Т на рік), 3 цементних заводи, борошномельний комбінат і фабрика комбікормів. Ведеться будівництво підприємства зі зрідження газу потужністю 6,6 млн т на рік і газопроводу для його подачі до експортного терміналу, великого підприємства в Сохар з випуску поліетилену (450 тис. Т на рік) і хімічних добрив. Йде інтенсивне житлове будівництво: до нач. 2000 90% оманцев мали власні будинки і квартири. Розвиваються нові галузі виробництва, як, наприклад, алюмінієва промисловість.

До «нафтового буму» 1967 О. був аграрною країною, де переважало натуральне сільське господарство. Основний землеробський район – рівнина Ель-Баттина. Головна товарна культура – фініки, що надходять на внутрішній ринок і на експорт. Із зернових культивується головним чином пшениця. Вирощуються також люцерна, лайм, банани і овочі. Загальна площа оброблюваних земель – 40 тис. Га (1% території). Повсюдно розводять верблюдів і кіз. Дофар спеціалізується на великій рогатій худобі. Практикується рибальство (120 тис. Т риби на рік, експорт становить 46 тис. Т щорічно в 40 країн, 2000).

Протяжність автодоріг з покриттям 8,4 тис. Км (2000). Довжина грунтових автодоріг 25,3 тис.км (2000). Залізниць немає. Розвинений трубопровідний транспорт: довжина нафтопроводів 1300 км, газопроводів 1030 км (2002).

Зовнішньоторговельні перевезення здійснюються в основному морським транспортом (щорічно в середньому близько 70% імпортних вантажів і 100% експорту нафти і газу). Найбільш великі порти: Саляля (500 суден на рік, 2 млн контейнерів на рік), Матрах, Райсьют. Розвинене повітряне сполучення. Авіаперевезення здійснюються компанією «Оман Евіейшн Сервисиз» (частка держави 65%). В поч. 2000 в султанаті малося 6 аеропортів – в Ес-Сібе, Саляле, Сурі, Хасаб, Дібе і на острові Масира. В стадії будівництва аеропорти в Сохар і Бурайми. Головним є міжнародний аеропорт в Ес-Сібе (посадкова смуга 3585 м). О. оснащений розвинутою телефонним зв’язком. Поштово-телеграфна служба представлена ??«Оман Телекоммьюнікейшнс Ко» (ОМАНТЕЛ). З 1996 О. підключений до Інтернету, в 1998 налічувалося 14,2 тис. Користувачів цієї системи. Туризм в О. оголошений пріоритетним напрямком розвитку економіки.

Загальна стратегія економічного розвитку О. спрямована на прискорену індустріалізацію та диверсифікацію економічної структури з метою створення такого господарського механізму, який міг би нормально функціонувати після закінчення «нафтової ери». Триває лібералізація економіки. Проводиться політика «оманізаціі», тобто заміни іммігрантів місцевими трудовими ресурсами. У результаті, наприклад, кількість робітників-іммігрантів в 1997-98 скоротилося майже на 3%. Соціальна політика передбачає безкоштовну освіту та охорону здоров’я, збільшення числа робочих місць для оманцев, виділення пільгових кредитів на житлове будівництво (у т.ч. передача житлових комплексів нужденним місцевим жителям безоплатно) і т.д.

Контроль над грошовим обігом у країні покладено на Центральний банк О. (ЦБО). У країні практично немає обмежень на ввіз і вивіз дорогоцінних металів та іноземної валюти. Створення значних для О. валютних резервів помітно підвищило ліквідність місцевої валюти. У 2-й пол. 1990-х рр. бюджет країни був дефіцитний. Державний борг на кін. 1990-х рр. становив 3 млрд дол. США. Крім деяких муніципальних податків, в О. існує лише прибутковий податок на корпорації. У країні немає податку на доходи фізичних осіб, податку на нерухомість і дарування, податку з обороту. Банківська система, крім ЦБО, включає 16 комерційних банків (з яких 7 – місцеві). У О. діють 4 спеціалізованих банку, а також фондова біржа у вигляді Маскатского ринку цінних паперів.

Державна політика передбачає регулярне скорочення витрат у всіх секторах і поступове зменшення розриву між доходами та витратами. Бюджетні надходження в 1999 оцінювалися в 4,7 млрд дол. США, державні витрати досягли 5,9 млрд дол. США.

Рівень життя населення досить високий. Заробітна плата в промисловості близько 6000 дол. США на рік на одного працівника (2000).

Оманське господарство майже повністю залежить від стану його зовнішньої торгівлі. Країна імпортує майже все – від складної техніки і машин до переважної більшості товарів споживчого попиту. Від справляння митних зборів звільнені більшість продовольчих товарів, друковані видання та цемент. Машини, обладнання та сировина також можуть ввозитися безмитно за умови економічної необхідності. Однак заборонено імпортувати нафтопродукти, місцеве виробництво яких спрямоване на внутрішній риноколо Експортні мита відсутні. Торговий балансактівний. У 2001 вартість експорту склала 11 млрд дол. США. Головні статті експорту: нафта і природний газ 80%, обладнання (включаючи реекспорт транспортного обладнання) 16%. Основні партнери по експорту: Японія (24%), Таїланд (15%), Республіка Корея (14%), ОАЕ (10%), КНР (9,5%). Імпорт (2001) – 5,8 млрд дол. США. Імпортуються: обладнання – 45%, готові промислові вироби – 32%, продовольчі товари – 16%. Основні партнери по імпорту: ОАЕ (29%), Японія (18%), Великобританія (6%), США (5%).

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Зона Прейзера