Економіка Малайзії

Малайзія – інтенсивно розвивається індустріально-аграрна країна. ВВП 78700000000 дол. США, ВВП на душу населення 3515 дол. США (2002). Зайнятість близько 97%. Безробіття – св. 3%. Інфляція 1,9% (2002).

Структура ВВП (%): сфера послуг близько 50, обробна промисловість 34, сільське господарство 8, видобувна промисловість 8.
Переробна промисловість – найбільш динамічна галузь. Країна відноситься до числа основних виробників інтегральних схем, радіо- і телевізійної апаратури, кондиціонерів. М. – єдина країна АСЕАН, що має власне автомобілебудування (випускаються автомашини марки «Протон» за участю японської корпорації Mitsubishi). Промислове виробництво в основному сконцентровано в районі долини річки Кланг (Силіконова долина), а також в штаті Пінанг.

Добувна промисловість представлена ??виробництвом вуглеводневої сировини на континентальному шельфі штату Тренггану і штату Саравак (Північний Калімантан). У 2001 видобуток нафти склав близько 670 тис. Бар. в день. Експлуатувалося св. 230 свердловин. На Тренггану припадало близько 60% видобутку. Штат вважається «малайзійським Кувейтом». Загальні запаси нафти оцінюються в 3630 млн бар., Розраховані на 15-20 років експлуатації. Видобуток природного газу – 1600000000000 куб. футів (40-50 років експлуатації). Видобуток природного сировини веде державна компанія «Петронас». Вона ж активно діє в нафтогазових галузях за межами країни: в Ірані, Казахстані, М’янмі, Судані, проявляє інтерес до співпраці з В’єтнамом.

Через виснаження запасів і низьких світових цін продовжувало скорочуватися виробництво олова, колись провідна галузь гірничорудної промисловості. У 2001 було видобуто 6,3 тис. Т, левова частка яких пішла на внутрішнє споживання.

Сільське господарство орієнтоване на виробництво технічних культур. Св. 50% світового виробництва пальмової олії (11,8 млн т), 3-е місце в світі з виробництва натурального каучуку (580 тис. Т). Виробництво продовольчих культур залишається на низькому рівні і сконцентрована в основному в північних штатах півострівний М.

Довжина залізничної мережі складає близько 1900 км. Передбачається її поступова електрифікація. Протяжність автомобільних доріг з твердим покриттям – св. 25 тис. Км. На високому рівні підтримується стан основної федеральної дороги в західній М. – від кордону з Таїландом на півночі до Джохорского протоки на півдні.

Існує широка мережа аеродромів та портів. Провідний міжнародний аеропорт – Куала-Лумпур, найбільший у Південно-Східній Азії, морський – Порт-Кланг, головний термінал для зовнішньої торгівлі. Діє широка мережа телефонного, відеотелефонного і супутникового зв’язку. М. пов’язана двома мостами з Сінгапуром через Джохорскім протоку. По одному з них прокладені залізниця і водовід.

Внутрішня торгівля (оптова та роздрібна) контролюється в основному або частково китайським і індійським підприємницьким сектором. Широко розвинена мережа супермаркетів і МегаМол.

Сфера послуг і туризм відіграють значну роль. Країну щорічно відвідує 2-4 млн туристів.

Сучасна соціально-економічна політика як і раніше спрямована на розширення участі корінних жителів (буміпутра) в господарському житті. Починаючи з 1970-х рр. в ході реалізації п’ятирічних планів уряд послідовно проводило курс («нова економічна політика») на підвищення частки участі буміпутра в приватному акціонерному капіталі до 30%. В кін. 1990 була прийнята програма виведення М. на рівень промислово розвиненої держави. Одним з головних завдань поставлено збільшення частки продуктивності праці в економічному зростанні. Згідно з чинним 8-у п’ятирічному плану розвитку (2001-05) вона повинна скласти св. 37%.

Магістральним напрямом національного розвитку обрано створення економіки, заснованої на останніх досягненнях сучасних знань. Першим етапом на цьому шляху стало створення в сер. 1990-х рр. в передмісті Куала-Лумпура «мультимедійного суперкорідора» – комплексу проектно-конструкторських і науково-виробничих підприємств, задіяних у сфері інформаційно-комунікаційних технологій. На наступному етапі акцент був зроблений на вдосконалення національної електронної інформаційної мережі, підготовку високопрофесійних фахівців в області обчислювальної техніки, загальне підвищення комп’ютерної грамотності населення, розвиток прикладних наук і технологій. Створено умови для повернення на батьківщину малайзійців – випускників закордонних вузів. На порядок денний поставлено питання про створення «електронного уряду».

Зіткнувшись з фінансово-економічною кризою 1997-98, уряд пішов на безпрецедентне посилення державного контролю у сфері фінансів і валютного обігу. У вересні 1998 було встановлено фіксований курс національної валюти (1 дол. США = 3,8 ринг.), Що в цілому отра- жало її реальну вартість, а також було результатом компромісу між інтересами експортерів та імпортерів. Міра була націлена на стабілізацію внутрішніх цін і забезпечення більшої передбачуваності зовнішньоторговельних операцій. При збереженні внутрішньої конвертованості ринггіта припинялося його звернення за межами країни. Рішення, зокрема, передбачало повернення в М. коштів у національній валюті, вивезених в Сінгапур у зв’язку з діяла там більш високою банківської процентною ставкою. Встановлювалися жорсткі обмеження на ввіз і вивіз національної валюти, а також на операції нерезидентів з державними малайзійськими цінними паперами. Поряд з цим знижувалася базова облікова ставка державного банку, що мало на меті пожвавлення ділової активності в країні.

Перераховані заходи йшли в розріз з рекомендаціями МВФ і Світового банку, прийнятими до виконання іншими азіатськими країнами (Індонезією, Таїландом, Південною Кореєю). Однак, як показала подальша практика, вони з незначними коригуваннями виявилися ефективними для подолання наслідків кризи.

Найбільш складним в післякризовий період для економіки М. став 2001, коли приріст ВВП виявився лише 0,4% (порівняно з 8% в 2000). Промислове виробництво скоротилося на 3,3%. Однак у 2002 показники пішли вгору: приріст ВВП 4,2%, промисловості 4%. Значною мірою ця тенденція визначалася високими світовими цінами на енергоносії та пальмова олія, пожвавленням активності в сфері виробництва електронних компонентів, диверсифікацією експортних ринків (Китай, країни АСЕАН).

Фінансова політика після валютно-фінансово-го кризи 1997-98 спрямована на підтримку стабільного курсу національної валюти – ринггіта, досить низького відсотка кредитних ставок і на розширену капіталізацію. З ініціативи уряду вступила в дію програма реструктуризації банківської системи, орієнтована на злиття дрібних банків і створення великих конкурентоспроможних фінансових корпорацій.

Особливість кредитно-фінансової системи – наявність ісламського банківського сектора, який надає безвідсоткові кредити і позики. Включає Банк іслам М., Банк муамалат, а також 35 інших фінансових інститутів із загальними активами близько 49 млрд ринг., Або св. 12 млрд дол. США.

Державний бюджет (2001/02) 93700000000 ринг. (Близько 23,4 млрд дол. США). Дохідна частина формувалася за рахунок непрямих податків (37,5%), запозичень з активів державних інвестиційних і трастових фондів (27,6%), прибуткового податку з юридичних і фізичних осіб (27,6%), імпортних мит (6,4% ), експортних мит (1,0%). Витрати складалися з двох частин: на потреби розвитку та оперативні асигнування. За першою статті безпосередньо на економіку – 12%, на соціальну сферу – 12%, на оборону і безпеку – 4%, на адміністративне управління – 1,6%. За статтею «оперативні витрати»: на виплату заробітної плати держслужбовцям – 21,5%, на обслуговування державного боргу – 19,9%, на пенсії та допомоги – 6%, на трансферти штатам – 2,7%. Дефіцит бюджету в 2001 6,5% ВВП. В екстрених випадках (банкрутство компаній з державною участю та ін.) Уряд вдавався до запозичень з недержавних фондів: Ощадного фонду осіб найманої праці, Фонду паломництва та ін.

Зовнішня заборгованість близько 42600000000 дол. США.

Офіційний встановлений рівень заробітної плати – 600 ринг., Або 150 дол. США. Однак з 14 млн чол., Зайнятих у державному та приватному секторах, її не отримували 2 млн чол. Крім того, було зареєстровано близько 800 тис. Іноземних робітників, було близько 1 млн нелегальних гастарбайтерів, головним чином з Індонезії, Бангладеш, інших країн Південно-Східної та Південної Азії.

Істотні диспропорції були у розподілі доходів серед етнічних груп. Середньомісячний дохід малайської сім’ї в міській місцевості становив приблизно 1/3 китайської. В аграрних районах, де проживає 80% корінних малайців, різниця була ще разючий. За межею бідності тут знаходилося близько 12% населення. Доходи даякскіх племен східної М. не доступні статистичному аналізу.

М. – одна з провідних торгових держав Південно-Східної Азії (2-е місце після Сінгапуру). Зовнішньоторговельний оборот (2001) близько 637 млрд ринг., Або 162 млрд дол. США, що більш ніж в 2 рази перевищувало ВВП. Експорт – близько 85 млрд дол., Імпорт – 77 млрд дол. Основні статті вивезення: електронні компоненти та електротехнічні товари 60%, інша продукція обробної промисловості, включаючи автомобілі, 22%, хімічні товари 5%, сира нафта і зріджений природний газ 7% , пальмова олія 3%. Імпортуються машини й устаткування, транспортні засоби промислового призначення, споживчі товари і продовольство.

Головні зовнішньоторговельні партнери: США (18,6%), Японія (16,7%), Сінгапур (15%), країни ЄС (13,4%), Південна Корея, Гонконг, Тайвань (по 11,3%), інші країни АСЕАН (крім Сінгапуру) (9%).

До 3/4 зовнішньоторговельних перевезень здійснюється через сінгапурський порт. Зусилля по переорієнтації їх на Порт-Кланг не мають істотного успіху через більш високих витрат обробки та оформлення вантажів.

Здійснюється цілеспрямована політика зовнішньоторговельної експансії, насамперед збільшення експорту пальмової олії. Для його стимулювання уряд звільнив від експортного мита 1 млн т масла, що реалізується на зовнішніх ринках, висловило готовність кредитувати потенційних покупців.

Посилання на основну публікацію