Економіка Литви

Литва – держава з індустріально-аграрної економікою. Частка промисловості у ВВП (2000) 51,2%, сільського господарства 24,7%, будівництва 9,8%, транспорту 3,6%, інших сфер діяльності 10,1%.

Основні галузі промисловості: машинобудування, метало та деревообробка, виробництво будматеріалів, текстильна, хімічна і харчова промисловість. У 2002 литовської промисловістю було вироблено і продано продукції на 26 334 млн літів, у порівнянні з 2001 приріст у постійних цінах склав 3,1%, у видобувних і обробних галузях 2,7%, в електроенергетиці і газовій промисловості 5,4%.
У сільському господарстві зайнято близько 35% економічно активного населення. Св. 4 млн га землі використовується сільськогосподарськими підприємствами та особистими господарствами. Розвинені мясомолочное тваринництво, птахівництво. Основна продукція рослинництва: зернові і кормові культури, картопля, цукровий буряк, овочі. У 2002 було вироблено зерна на 9% більше, ніж у 2001, цукрового буряка – на 20%, ріпаку – на 63%, картоплі – на 45%. На селі тривали структурні зміни. Фермерськими та домашніми господарствами було вироблено 81% зерна, 64% – цукрового буряка, 69% – ріпаку та 99,3% – картоплі. Обсяг продажів основної продукції тваринництва: худобу в живому вигляді 141,1 тис. Т (у 2001 – 127,1), молоко 1140,6 тис. Т (у 2001 – 1152,8), яйця 517700000 шт. (У 2001 – 480,8). Для розвитку села та сільського господарства в 2002 було виділено 190 млн літів, в 1,7 рази більше, ніж в 2001.

Обсяг роздрібного товарообігу в 2002 склав 15 640 млн літів, у порівнянні з 2001 зріс на 12,4% (у постійних цінах), обсяг послуг – на 17,1%. Обсяг оптової торгівлі зріс на 13,7% (у поточних цінах) і склав 18 972 100 000 літів.

Л. можна розділити на 4 економічних райони: на сході представлені різноманітні підприємства машинобудування, деревообробної та легкої галузей промисловості (це основна курортна зона); у південній частині зосереджені ГЕС, підприємства харчової промисловості та металообробки, основні сільгоспугіддя; північ спеціалізується на виробництві озимих культур, льону і цукрового буряка, на заході розвинені суднобудування і судоремонтна промисловість, рибальство. Л. забезпечує себе електроенергією. Енергетика базується головним чином на привізній паливі. Найбільші електростанції: Каунаська ГЕС, Литовська ГРЕС, Ігналінська АЕС.

Транспортна мережа в Л. досить розвинена. Протяжність залізничних колій становить близько 3 тис. Км, автомобільних доріг – 44,5 тис. Км. Головний морський порт – Клайпеда (проектна пропускна спроможність 30 млн т на рік). Діє поромна переправа Клайпеда-Мукран (Німеччина). Мається головний газопровід (протяжність 1400 км) з відгалуженнями, нафтопровід Полоцьк-Биржай-Мажейкяй і морський нафтотермінал в Бутінге з пропускною здатністю відповідно 16 і 8 млн т на рік. Аеропорти: у Вільнюсі, Каунасі і Паланзі, вантажний – в Шяуляє. Основне підприємство телефонного зв’язку «Летувос Телекомас».

Л. послідовно проводить скоординовані МВФ та Світовим банком економічні реформи, стрижнем яких є приватизація (в приватному секторі зараз проводиться св. 80% ВВП країни). В поч. літа 2001 Л. вступила до СОТ. За визнанням Європейської комісії Л. є країною з ринковою економікою, і вступ до ЄС зміцнить її економічну безпеку і макроекономічну стабільність.

За роки суверенного існування країна пережила досить тривалий (5 років) і глибокий економічний спад. У 2000 ВВП в Л. склав 67% від рівня 1990, обсяг промислового виробництва скоротився на 44%, сільськогосподарського – на 30%. Руйнівний вплив на економіку Л. надав російський валютно-фінансова криза 1998. матеріальне вираження цих втрат, за офіційними даними, склало 700 млн літів, або 8% бюджетних надходжень. Багато підприємств були оголошені банкрутами, до кін. 1998 були ліквідовані 274 підприємства (харчової, молочної та м’ясопереробної, текстильної та металообробної галузей промисловості), що експортують продукцію головним чином в РФ. Обсяг експорту в РФ скоротився на 76,3%, імпорту – на 41,3%. Завчасно накопичені фінансові ресурси і досить жорстка кредитно-фінансова політика допомогли подолати наслідки російської кризи. Повільне зростання промислового та сільськогосподарського виробництва розпочався з 2000.

Динаміка ВВП в Л. в 1990-і рр. мала тенденцію, притаманну всім перехідним економікам, – сильний спад змінився нестійким зростанням. При цьому головними джерелами зростання в умовах обмеженого внутрішнього попиту залишалися експорт та іноземні інвестиції. Обсяг ВВП в 2002 (у постійних цінах) склав 50 805 200 000 літів, приріст – 6,7% порівняно з 2001. У всіх галузях економіки спостерігалися відчутні позитивні зрушення, за винятком гірської, добувної та рибальської галузей промисловості, де приріст обсягу доданої вартості склав лише 0,7%. Найбільший приріст був у будівництві (12,8%), в оптовій і роздрібній торгівлі (8,7%), на транспорті та зв’язку (12,6%), у фінансовому обслуговуванні (10,6%). В обробній промисловості він склав 5,5%, в сільському і лісовому господарстві – 6,1%, в готельному та ресторанному обслуговуванні – 7,6%, в електро, газо та водопостачанні – 5,4%. Приріст ВВП в 2002 був досягнутий в значній мірі за рахунок зростання продуктивності праці і збільшення відпрацьованого часу.

Обсяг експорту в 2002 зріс порівняно з 2001 на 10,6% і склав 5472300000 дол. США, імпорту – на 11,0% і досяг 7615400000 дол. США. У 2002 на частку країн ЄС доводилося 48,4% експорту і 45% імпорту, на країни СНД-відповідно 19,2 і 26,2%. Головними партнерами по експорту були: Великобританія (13,5%), РФ (12,1%), Німеччина (10,3%), Латвія (9,6%), по імпорту – РФ (21,4%), Німеччина (17,2%), Італія (4,9%), Польща (4,8%).

Нестійка динаміка світової економіки і негативні тенденції в розвитку країн ЄС (уповільнення економічного зростання) в останні роки безпосередньо впливають на економіку Л. Це прямо пов’язано з невеликими можливостями експорту та збільшенням імпорту. У той же час слід зазначити зростаючий попит на литовські товари в країнах СНД. Країні вдалося частково компенсувати втрати на ринках ЄС більш активним виходом на ринки країн СНД, експорт в які в 2002 виріс на 12%. Частка РФ в експорті Л. неухильно зростає – з 7,1% в 2000 до 12,1% в 2002.

Литовська економіка потребує російському ринку. Зовнішньоекономічні зв’язки РФ з Л. спираються на двосторонні угоди і практичне співробітництво. Обсяг товарообігу між ними в 2002 склав 1980 млн дол. США, експорт РФ в Л. – 1670 млн дол. США, а імпорт з Л. в РФ – 309 млн дол. США. Негативне сальдо для Л. останнім часом дещо скорочується, проте не в натуральній формі, а лише у вартісній за рахунок зміни цін. На найближчі роки прогнозується зростання товарообігу між двома країнами мінімум в 2 рази. РФ залишається великим торговим партнером завдяки високій активності як литовських, так і російських підприємців. В Л. діють 840 спільних підприємств і 215 – з чисто російським капіталом (16,1 млн дол.), В основному займаються торгово-посередницькою діяльністю. Відносно великі інвестиції вклали російські компанії «Газпром» і «ЛУКОЙЛ». РАТ «Газпром» інвестувало в підприємство зі збуту газу ЗАТ «Стелла Віта».

Транзит російських вантажів залишається важливим елементом національної економіки Л. Обсяг цих послуг значно перевищує товарний експорт в РФ у вартісному вираженні. РФ надаються послуги з транспортування та перевалки нафти і нафтопродуктів, добрив, металів і ряду інших товарів. Доходи від транзиту цих вантажів складають в бюджеті Л. близько 25% (350-400 млн дол. США на рік).

Економічна роль РФ для Л. великою мірою визначається поставками енергетичних ресурсів. Її основні імпортні потреби в газі, нафти та ядерному паливі для Ігналінської АЕС в основному задовольняються за рахунок російських поставоколо На частку РФ припадає св. 85% ввезення мінеральних продуктів Л. Ряд галузей литовської промисловості працює на переробці російської сировини (нафта, деревина, метали та ін.) З подальшим експортом виробленої продукції на ринки третіх країн. Л. є економічним мостом між Європейським союзом і РФ, забезпечуючи транспортну інфраструктуру та енергетичні магістралі між Калінінградською областю та рештою території РФ. На Калінінградську область припадає приблизно 1/4 литовських поставок в РФ, на 1 листопада 2002 там було зареєстровано 496 російсько-литовських спільних підприємств, в Калінінграді працює 16 філій литовських підприємств, а також 8 представництв литовських фірм.

Скорочення попиту на зовнішніх ринках зробило понижувальний вплив на динаміку споживчих цін. Помітно зріс дефіцит торгового балансу. Збільшення дефіциту платіжного балансу протидіяв досить відчутний приплив інвестицій з-за кордону. Приріст прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Л. у 2002 склав 24% (обсяг накопичених на поч. 2002 ПІІ становив 2,4 млрд дол. США, або 649 дол. На душу населення). Найбільш великі закордонні інвестори – Швеція, США і Фінляндія (43% всіх іноземних вкладень).

Економічний розвиток Л. у 2003 і раніше визначалося динамікою попиту на внутрішньому ринку. Деяке зростання споживання став можливий через збільшення заробітної плати, розширення можливостей для отримання кредитів у комерційних банках. В Л. діє банківська система двох рівнів, що складається з центрального (Банку Л.) і більше 20 комерційних і спеціалізованих банків. Сумарна частка акцій держави в секторі комерційних банків 35%.

Загальний державний борг до кін. 2002 склав 13 162 800 000 літів, зовнішня заборгованість – 9177800000 літів.

У 2002 ВВП на душу населення досяг 4,0 тис. Євро (у 1998 – 2,9 тис.). Середньомісячна заробітна плата становила 272 дол., Мінімальна 107 дол., Середня пенсія 80 дол., Середній дохід сім’ї на людину 105 дол. США. Пенсії збільшилися в середньому на 5%, було узаконено положення про підвищення мінімальних пенсій, що охоплює більше 300 тис. Пенсіонерів по старості та інвалідності. В даний час пенсії по старості отримують жінки, які досягли віку 57,5 ??року, чоловіки – 61,5 року (у 2009 пенсійний вік для жінок збільшиться до 60 років, а для чоловіків до 62,5 року). На харчування припадало 50% всіх витрат. За останні 3 роки різниця між найбільш бідними і багатими верствами населення скоротилася з 13 до 9 разів.

Число зайнятих в 2002 склало 1406 тис. Чол., Зросла порівняно з 2001 на 4%. Безробіття, хоча і знизилася з 12,5 до 11,3%, залишається досить високою, було зареєстровано 198,4 тис. Чол. безробітних (у 2001 – 223,5).

Посилання на основну публікацію