Економіка Кореї

КНДР протягом останніх 10 років переживає гостру економічну кризу. ВВП становить 8- 9 млрд дол. США (в кін. 1980-х рр. – 22 млрд дол.); ВВП на душу населення – менше 400 дол. У країні відчувається гостра нестача електроенергії, сировини, різних матеріалів та обладнання. Виробництво електроенергії, згідно з експертними оцінками за 2002, становить 12-13 млрд кВт-год (в 1990-35), вугілля – 15 млн т (50), сталі – 1,5 млн т (4,2), цементу – 4, 0 млн т (7,6). Практично 80% промислових підприємств простоює.

У 2002 в КНДР зроблена спроба внести корективи в економічну політику, впровадити товарно-грошові відносини, скоротити сферу дії розподільної системи. У 15-20 разів була підвищена заробітна плата робітників і службовців, в 30- 50 разів зросли ціни на промислові товари та послуги. Керівникам підприємств надано право варіювати заробітну плату працівників. Введена обмежена конвертованість національної валюти, курс до долара США наблизився до ринкового. Ці зміни названі в КНДР не реформами, а «державними заходами», спрямованими на «зміцнення і вдосконалення корейського соціалізму».
Нововведення, однак, не призвели до позитивних змін ні на макрорівні, ні на мікрорівні. Помітно зросла інфляція (офіційний курс долара до воне становить 1: 150, на чорному ринку – 1: 2000), збільшилося безробіття (більше 1 млн чол.).

Економічна політика керівництва КНДР завжди ґрунтувалася на пріоритетний розвиток важкої індустрії на шкоду легкої промисловості. На сесії ВНС в березні 2003 пріоритетом названі «національна оборона і військово-промисловий комплекс», а також сільське господарство і легка промисловість.

В останні роки КНДР відчуває гостру нестачу продовольства. Виробництво сільськогосподарської продукції не перевищує 4 млн т на рік, включаючи 1,8 млн т рису. Міжнародні гуманітарні організації щорічно поставляють до 1 млн т продовольства, щоб врятувати населення КНДР від голоду. В поч. 2003 Північна К. звернулася до РК з проханням терміново поставити 400 тис. Т зерна, з тим щоб «протягнути» до збору нового врожаю.

Основна сільськогосподарська культура – рис, виробництво якого рік від року знижується. Тваринництво розвинене слабо. Розширюються посіви картоплі («картопляна революція»). Вживаються заходи з розвитку вівчарства, кролівництва і ставкового господарства.

В умовах жорсткого кризи транспортна система працює з великими перебоями. У колишні роки до 90% вантажоперевезень здійснювалося залізничним транспортом (на поч. 1990-х рр. Протяжність залізниць становила 8 тис. Км). В даний час залізничний транспорт знаходиться в жалюгідному стані. Застаріло рейкове господарство, потрібні термінова модернізація електровозного і тепловозного господарства, ремонт залізничних мостів і т.д. Гостра нестача електроенергії порушує ритмічність роботи залізничного транспорту.

У червні 2003 Північ і Південь здійснили стикування залізниць в районі демілітаризованої зони. Намічено почати рух по Транскорейської дорозі з виходом на Транссиб (східний маршрут) і через Пхеньян – Сінийджу в Китай (західний маршрут).

Автомобільні дороги також потребують оновлення. У 2000 побудована шосейна дорога Пхеньян-Нампхо (57 км). Північна і Південна К. досягли домовленості з’єднати обидві частини півострова шосейною дорогою.

КНДР має зручними морськими портами на західному і східному узбережжі – Нампхо, Сон-ним, Хеджу, Хамхін, Вонсон, Чхонджин, Раджін. Портове господарство застаріло. Розвантажити-навантажувальні роботи здійснюються в основному вручну. Порт Раджін (обсяг переробки вантажів 2 млн т на рік) використовується на 50-60% потужностей.

Повітряний транспорт розвинений слабко. Внутрішні повітряні лінії діють нерегулярно. Міжнародні повітряні лінії: Пхеньян – Пекін, Пхеньян – Владивосток, Пхеньян – Хабаровськ.

Зв’язок знаходиться на низькому технічному рівні. Здійснюється процес комп’ютеризації Північної К. Діє комп’ютерний зв’язок всередині країни, проте вихід в Інтернет блокований.

Внутрішня торгівля (оптова та роздрібна) розвинена слабо. До 2002 існував суворо дозвільну

ний порядок на ринкову торгівлю. В даний час в країні відкрито велику кількість ринків, налагоджується ринкова торгівля продуктами харчування та товарами повсякденного попиту. Товари в основному імпортні (з Китаю). Дозволено відкривати приватні кафе і ресторани.

У КНДР організовуються туристичні маршрути по місцях «революційної слави». Ці місця в основному пов’язані з діяльністю північнокорейських вождів Кім Ір Сена та Кім Чен Іра. З нагоди дня народження «великого вождя» (15 квітня) і «великого полководця» (16 лютого) влаштовуються «походи вірності» на гору Пектусан (на кордоні з Китаєм), де почав партизанську боротьбу Кім Ір Сен, і до будиночка в партизанському таборі , розташованому на тій же горі, де нібито народився Кім Чен Ір.

Іноземним туризмом займається спеціалізована державна організація. Туристичні групи відвідують КНДР головним чином з Китаю, РФ, Японії, Тайваню, Таїланду. У Пхеньяні є мережа готелів для іноземних туристів. Організовуються спеціальні тургруппи для корейців, які проживають за кордоном.

КНДР і РК реалізують спільний туристичний проект «Кімгансан». Більше півмільйона півд-нокорейцев побували в Алмазних горах.

Провідне місце у фінансовій системі КНДР належить державному бюджету, який включає центральний бюджет і місцеві бюджети. Головне місце в доходах бюджету займають надходження від держпідприємств, податок з обороту, прибутковий та інші податки, мита, допомога з боку міжнародних організацій. Значні кошти держбюджету (до 50%) направляються на оборону, розвиток військово-промислового комплексу.

Після лібералізації цін і підвищення заробітної плати в 2002 рівень життя населення не покращився. Середня заробітна плата в країні – 1500 вон (10 дол.). Населення відчуває брак продовольства, товарів широкого вжитку. Щоденна норма видачі рису (або кукурудзи для дорослих) – 400 г, для дітей ще менше.

КНДР підтримує торговельні зв’язки більш ніж з 100 країнами. Обсяг товарообігу в 2002 склав 2,4 млрд дол. Основні зовнішньоторговельні партнери КНДР – Південна К. (642 млрд дол.), Китай (550 млн дол.), Японія (500 млн дол.), Країни ЄС (250 млн дол.) , РФ (130 млн дол.). В експорті КНДР переважають чорні і кольорові метали, антрацит, морепродукти; в імпорті – нафта і нафто- продукти, коксівне вугілля, хімічні добрива, продовольство.

Зовнішній борг КНДР, за оцінками експертів, становить 25 млрд дол. США (2000), в т.ч. РФ – 8 млрд дол., Китаю – 4,5 млрд дол.

Посилання на основну публікацію