Економіка Канади

Основні фактори, що впливають на господарську систему К .: сусідство США та постійний розвиток економічної інтеграції між двома країнами; величезна територія і відносно нечисленне населення; багатство природних ресурсів; особлива роль імпорту капіталу та імміграції в економічному розвитку.

Формування в Північній Америці регіонального господарського комплексу прискорилося після набрання чинності в 1989 Угоди про вільну торгівлю між К. і США. З 1994 почало діяти Північно-американська угода про вільну торгівлю (НАФ-ТА) за участю США, К. і Мексики. Сторони взяли на себе зобов’язання всіляко сприяти торгівлі, полегшувати доступ іноземних інвесторів на внутрішній ринок, розширюючи права всіх інвесторів і обмежуючи державне регулювання економіки.
Лібералізація торгово-інвестиційного режиму робить багатобічна вплив на господарський розвиток і політику держави. При відносно невеликому обсязі внутрішнього ринку зростаючі взаємозв’язку з економікою США означають і зростаючий вплив з їх боку. У 2000-2003 на США припадало близько 83% експорту товарів і 60% іноземних прямих інвестицій К. У свою чергу 67% накопичених іноземних прямих інвестицій в економіку К. – це американський капітал. Американські транснаціональні корпорації займають дуже сильні позиції в цілому ряді ключових галузей. На частку підприємств, контрольованих іноземним, переважно американським, капіталом, в 2002 припадало 53% обсягу продажів продукції обробної промисловості (в автомобілебудуванні – св. 85%), більше 40% нафтовидобутку, 60% сукупного обороту в оптовій торгівлі.

Інтеграція стимулює інтенсивну структурну перебудову. Різко зрослий рівень відкритості для іноземних інвесторів створив понад жорстку конкурентне середовище в більшості секторів господарства. У 1990-і рр. близько 90% всіх компаній здійснювали реструктуризацію, тобто міняли масштаби і спеціалізацію бізнесу, вкладали кошти в оновлення технологій, номенклатури продукції та методів управління. Причому в 1-й пол. 1990-х рр. загальний обсяг інвестицій в підприємницькому секторі економіки збільшувався дуже повільно, і реформи супроводжувалися скороченням зайнятості.

У 1990-96 розвиток економіки було нестійким, темпи приросту ВВП становили 1,8% в середньому щорічно. Потім інвестиційний процес в підприємницькому секторі помітно активізувався, відбулося пожвавлення споживчого попиту і почався підйом в житловому будівництві. У 1997-2000 реальний приріст ВВП в К., як і в США, становив 4% на рік і більше, і за темпами господарського розвитку обидві країни помітно перевершували держави Західної Європи і Японію. Гальмування ділової активності в США в 2001-02 вплинуло і на К., але все ж реальний приріст ВВП склав тут в 2002 3,3% і був приблизно вдвічі вище середнього показника по країнам – членам ОЕСР.

Обсяг ВВП К. в поточних цінах досяг в 2003 1228900000000 канадських дол. (927 млрд дол. США), у розрахунку на душу населення – близько 28,9 тис. Дол. США, з урахуванням паритету купівельної спроможності валют – близько 30 тис. дол.

У січні 2004 в країні налічувалося 15 914 тис. Зайнятих (з них 46,4% – жінки) і 1266 тис. Безробітних (з них 43% – жінки). 89% чоловіків і 72,3% жінок працюють в режимі повної зайнятості. Середній розмір заробітної плати в IV кв. 2003 близько 700 канадських дол. На тиждень. Середньорічна заробітна плата в 2002 37,5 тис. Канадських дол. У чоловіків і близько 24 тис. У жінок. Безробіття була дуже гострою проблемою в 1-й пол. 1990-х рр., Коли її рівень сягав 10-11%. У 1997-2003 приріст зайнятості помітно прискорився, було створено близько 3 млн нових робочих місць. Рівень безробіття в 2003 – 7,6%, ситуація на ринку праці в К. залишається більш благополучною, ніж у багатьох інших індустріальних країнах.

Інфляція з 1993 коливалася в межах 2% на рік. У 2003 індекс цін на споживчі товари і послуги підвищився всього на 1,5%.

Структура канадської економіки типова для високорозвинених індустріальних країн. На сферу матеріального виробництва в 2003 доводилося 30,7% ВВП і 25,6% зайнятих. Питома вага обробної промисловості у ВВП становив 16,9%, будівництва – 5,2%, гірничодобувної промисловості (включаючи видобуток нафти і газу) – 3,7%, електроенергетики і галузей комунального господарства – 2,8%, сільського, лісового господарства та рибальства – 2,0%.

У галузях послуг вироблялося 69,3% ВВП і було зайнято 74,4% усіх працюючих канадців. На послуги в сфері фінансів, страхування та операцій з нерухомістю доводилося 20,0% ВВП, на оптову торгівлю – 6,0%, на охорону здоров’я та соціальне забезпечення – 5,8, на роздрібну торгівлю – 5,7, на транспортні послуги – 4 , 6, на інформаційні послуги та культуру – 4,6, на освітні послуги – 4,6, на науково-технічні та інші послуги фахівців – 4,6%. В кін. 1990-х рр. офіційна статистика в К. перейшла на єдині з США стандарти галузевої класифікації.

Обробний сектор і наукоємні галузі. У 1990-і рр. в результаті структурних зрушень чисельність робочих місць скорочувалася в першу чергу в канадських філіях американських компаній, що виробляють аналогічну продукцію в обох країнах. У швейній, текстильної та харчової промисловості велике число робочих місць було ліквідовано через зростання конкуренції з боку імпортної продукції. У той же час у ряді галузей, які отримали розширений доступ на американський ринок, спостерігалося зростання виробництва і зайнятості. У 2003 в обробному секторі було зайнято 15,1% працюючого населення.

Канадські компанії мають сильні позиції в таких наукоємних секторах сучасної економіки, як телекомунікації, біотехнології, авіаційно-космічна промисловість, виробництво приладів і обладнання з використанням волоконної оптики, виробництво нових типів конструкційних матеріалів та фармацевтичної продукції. Як виробник авіаційної техніки К. займає 5-е місце у світі. Як виробник легкових і вантажних автомобілів – 7-е місце. На галузі, пов’язані з інформаційними технологіями, припадає близько 15% всього обсягу вироблених товарів і послуг.

При цьому в порівнянні з іншими провідними індустріальними країнами структура обробного сектора залишається відносно менш диверсифікованою. У виробництві та експорті готових виробів дуже висока питома вага автомобілебудування та суміжних галузей, тоді як внутрішній попит на багато видів промислового обладнання та складної техніки задовольняється переважно за рахунок імпорту. У 2002 на автомобілебудування припадало близько 23,4% всього експорту, при цьому на ринку США реалізовувалося приблизно 85% вироблених в К. автомобілів. Працівники цієї та суміжних галузей становили близько 11% всього зайнятого населення. З 2-й пол. 1990-х рр. автомобілебудівні корпорації скорочують потужності в К. (нарощуючи їх в південних штатах США і в Мексиці), що негативно впливає на загальну господарську кон’юнктуру в країні. Тому в сучасних умовах особливого значення для сталого розвитку економіки набуває галузева диверсифікація промисловості, створення сприятливого клімату для впровадження у виробництво нових технологій і нових видів продукції.

Гірничодобувний, лісової і нафтогазовий сектори. К. відноситься до числа найбільших виробників мінеральної сировини – уранової руди, нікелю, цинку, міді, азбесту, металів платинової групи і т.п. Близько 80% мінеральної сировини та напівфабрикатів відправляється на експорт. При цьому 80% сировинного експорту з К. надходить в США, 11% – в країни Європи і Японію.

К. забезпечує власні потреби в нафтопродуктах і займає 3-е місце в світі з видобутку природного газу. Його експорт з К. покриває понад 60% потреб США в імпортному газі.

Ліси займають близько 45% всієї території країни. Технології в галузях лісопромислового комплексу відносяться до числа найбільш передових у світі. Більше половини продукції експортується в США.

У сумі в галузях «ресурсного сектора» зайнято 1,8% всіх працівників, тоді як виробляється тут близько 4% ВВП.

Сільське господарство відрізняється високою ефективністю. У 2003 в ньому було зайнято 2% працівників і вироблено близько 2% ВВП. У порівнянні з 1996 число фермерських господарств скоротилося на 10%. Канадські сільськогосподарські виробники відчувають зростаючий тиск з боку американських конкурентів. За обсягом експорту продукції галузі К. займає 3-е місце в світі після США та Франції. Головний експортний продукт – пшениця, на зовнішні ринки поставляються також рослинна олія, м’ясо та молочна продукція.

Будівельна індустрія (5,2% ВВП і 5,7% зайнятих) також відрізняється високою ефективністю. Широку популярність у світі здобули застосовувані в К. матеріали і технології промислового і житлового будівництва в умовах північного клімату.

У секторі послуг у загальній чисельності зайнятих найбільш висока питома вага оптової та роздрібної торгівлі (у сумі 15,8%), а також галузей соціальної сфери: охорона здоров’я та соціальне забезпечення (10,4%), освіта (6,6%). Приблизно по 6% зайнятих припадає на групу фінансово-страхових послуг і групу науково-технічних і експертних послуг. Частка працівників, зайнятих в державному управлінні, – 5%.

У сфері оптової та роздрібної торгівлі в 1990-і рр. різко загострилася боротьба між великими канадськими та американськими корпораціями. Активно йшли процеси злиттів і поглинань, оскільки американські «мережеві гіганти» скуповували діючі і створювали нові підприємства, а канадські торгові компанії, щоб протистояти конкурентам, укрупнювалися шляхом злиття і створення партнерств з різними підприємствами сфери послуг. Конкурентне середовище в сфері торгівлі стала більш жорсткою і через розвиток «електронної комерції». Частка іноземних компаній у загальній сумі продажів склала в 2002 36% у роздрібній торгівлі та св. 60% – в оптовій. На 5 найбільших корпорацій в роздрібній торгівлі припадає 97% обсягу продажів.

До поч. 1990-х рр. на транспорті та у зв’язку, а також в енергетиці і галузях комунального господарства була висока частка державної власності. Залізничний транспорт, пасажирські авіаперевезення, кошти міжнародної зв’язки з країнами поза Північної Америки перебували головним чином у власності федеральних корпорацій. З сер. 1990-х рр. після проведення масової приватизації майже всі підприємства транспорту та зв’язку перебувають у приватній власності. Морські та річкові порти, аеропорти, канали і т.п. переведені під управління змішаних, приватно-державних консорціумів. Ліквідована система субсидування автоперевезень, залізничного та водного транспорту.

Провідну роль у перевезеннях пасажирів та вантажів у К. грає автомобільний транспорт. У 2002 їм було перевезено близько 54% ??комерційних вантажів (за вартістю), забезпечено 70% товарообміну з США. На залізниці припадало близько 20% вантажоперевезень, на трубопроводи – менше 20%, на водний транспорт – близько 5%.

К. – в числі країн, що займають передові позиції з виробництва телекомунікаційного устаткування і рівню розвитку послуг у сфері зв’язку та інформації. У 2003 вони забезпечили 4,9% ВВП. До мережі Інтернет підключені всі навчальні заклади, бібліотеки і видалені населені пункти.

Фінансові та страхові послуги, а також послуги у сфері операцій з нерухомістю забезпечили в 2003 близько 20% ВВП (6% всіх зайнятих). У фінансовій системі домінує «велика п’ятірка» найбільших комерційних банків, на них припадає 83% обороту всіх компаній галузі, їм же належать найбільші інвестиційні банки.

Бухгалтерсько-аудиторські, інформаційно-консультативні, інженерно-технічні, комп’ютерні, юридичні та ін. Послуги швидко розвиваються. У 2003 на них припадало 4,7% ВВП і 6,5% зайнятих.

Зовнішньоекономічні зв’язки завжди відігравали важливу роль в економічному розвитку К., і з часом країна ставала все більш відкритою для зовнішньої торгівлі та інвестицій. З 1994 у всіх провінціях К. експорт товарів і послуг перевершує їх поставки іншим суб’єктам федерації. У 1999-2003 міжнародні експерти включали К. в число країн з найбільш «відкритим» і сприятливим інвестиційним кліматом.

У 2002 експорт товарів склав 414300 млн канадських дол., Що нижче рекордного рівня 2000 – 430 100 000 000. У США прямувало майже 85% товарного експорту, до Японії – 2,4%, до Великобританії – 1,4%, в інші країни ЄС – 3,7%, в усі інші країни – 7,7%. Товарний імпорт у 2002 +356500000000 канадських дол. Порівняно з 363 400 000 000 в 2000. Із США надійшло близько 72% товарів, з Японії – 3,6%, з Великобританії – 2,9%, з інших країн ЄС – 7,3%, із всіх інших країн – 14,7%. Баланс торгівлі товарами з США традиційно позитивний, в 2002 він досяг 93700 млн дол. Проте в торгівлі майже з усіма іншими партнерами імпорт в К. перевищує її експортні поставки. Сумарне позитивне сальдо торгового балансу склало в 2002 57800000000 канадських дол.

За 1980-2002 відбулися позитивні зрушення у структурі канадського експорту. Частка машин і обладнання зросла з 28,2 до 46,9%, а частка промислової сировини, напівфабрикатів та енергоносіїв впала з 60,3 до 35,2%. Разом з тим частка машин і устаткування в сучасному імпорті К. становить 52,5%, а інших споживчих товарів – 13,0%. В цілому по цих двох групах товарів, вироблених галузями обробної промисловості, К. залишається великим нетто-імпортером, тоді як позитивне сальдо у зовнішній торгівлі забезпечується масштабним експортом енергоносіїв, продукції лісопромислового комплексу, металів і сплавів. Експорт нафти, природного газу та електроенергії (головним чином в США) зріс з 23,8 млрд дол. В 1998 до 49,5 млрд у 2002.

Починаючи з 1995 відтік прямих інвестицій з К. став перевершувати прітоколо У 2001 їх накопичений обсяг за кордоном досяг 268 600 000 000 дол. США (з них 53% в США). Іноземні прямі інвестиції в К. склали 221 100 000 000 дол. США, з них 70% – зі США.

Економічна політика ринкової лібералізації веде до радикальних змін в системі державного регулювання. В результаті приватизації і дерегулювання змінилися масштаби і методи участі держави в господарському житті. Різко скоротилися державні витрати на підтримку інфраструктури транспорту, зв’язку, сільського господарства і деяких обробних виробництв. Однак після вступу в «еру бюджетних профіцитів» уряд знову збільшує асигнування на розвиток науково-технічного потенціалу, освіти та охорони здоров’я. Разом з тим в 2000-04 здійснюються заходи по ослабленню податкового навантаження на населення і бізнес.

Частка державних витрат по відношенню до ВВП впала з 55% в 1992 до 43,1% в 2002 (федеральні – з 19,7 до 15,7% ВВП).

У 1998-2003 федеральний уряд отримувало великі профіцити. У 2000 сумарний профіцит всіх рівнів влади – 3,2% ВВП.

У 2003-04 сума федеральних доходів склала 188 млрд канадських дол., Витрат – 178 млрд. Розмір федерального боргу 507700000000 дол. (Близько 42% ВВП).

Сформована в 20 в. система соціальної організації суспільства ближче до західноєвропейської моделі, ніж до американської. Програми у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального допомоги здійснюються головним чином за рахунок держави і силами державних служб, на базі державних навчальних закладів та медичних установ. Разом з тим сучасний рівень соціального захисту населення поступається стандартам, чинним в країнах Західної Європи.

Соціальна сфера розвивається на базі фіскального федералізму: великі федеральні трансферти забезпечують регіонах порівнянний подушний рівень витрат на соціальні потреби. Трансферти передаються за умови дотримання деяких обов’язкових принципів і загальних стандартів. Разом з тим в регіонах існує велика різноманітність конкретних форм і механізмів здійснення соціальної політики.

На рубежі століть виникла необхідність більш тісної ув’язки соціальних та економічних компонентів державної політики. В результаті змінилися підходи до організації та фінансування багатьох програм, посилилася децентралізація.

У 2002 частка витрат на освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення становила 23,5% ВВП К. Цей показник був вищий, ніж в США, Японії і Великобританії, але нижче, ніж у Німеччині, Франції, Італії та країнах Північної Європи.

Система образованіяв К. визнана однією з кращих у світі. На ці цілі в 2001 було витрачено 68300000000 дол., Або близько 6,9% ВВП. Навчання в школі обов’язково з 5-7 років, повний курс триває 11-12 років, в безкоштовних громадських школах навчаються 94,5% дітей. З кін. 1960-х і до сер. 1990-х рр. освіту в університетах, коледжах і на курсах професійно-технічного навчання фінансувалося головним чином за рахунок держави, послешкольное освіта стала широкодоступним і масовим. У 1990-х рр. плата за навчання у вузах швидко зростала. Проте за рахунок цього джерела, а також спонсорських надходжень в 2001 покривалося 29% поточних витрат університетів і коледжів, а 71% коштів надходив з федеральних і регіональних бюджетів. Навчання у вузах обходиться громадянам К. та іноземцям набагато дешевше, ніж в американських вузах. Сильна сторона канадських вузів – тісний зв’язок науки, освіти і практики.

 

Посилання на основну публікацію