Економіка Йорданії

Для економіки Йорданії характерні слабка забезпеченість ресурсами, високий ступінь залежності від зовнішньої торгівлі та фінансової допомоги. Середньорічні темпи приросту становили в 1981-91 1,5%, в 1991-2001 4,5%. У 2001 обсяг ВВП у ринкових цінах 626 млрд динарів (8940000000 дол. США), а ВВП на душу населення – 1750 дол. (Середній показник для регіону Близького Сходу і Північної Африки – 2000 дол.). Економічно активне населення у 2001 – 32%, близько 1/4 цієї величини – жінки. За офіційними даними, безробіття 14,7%, за іншими даними – 25-30%. Близько 12% населення перебуває за межею бідності. Інфляція 1,8% (2001).

У структурі ВВП переважає сфера послуг – 69,7%, частка сільського господарства 3,3%, добувній промисловості 3,0%, обробній промисловості 15,9%, енергетики та водопостачання 2,6%, будівництва 5,5%. Переважна частина економічно активного населення зайнята в сфері послуг (82% в 2001), ще 13% в промисловому виробництві і 5% у сільському господарстві.
Одна з найстаріших галузей промисловості – гірничодобувна. У 2001 було видобуто 5880000 т фосфоритів. Їх частка в експорті країни скорочується (12% в 1997, 7% в 2001) у зв’язку із зростанням значення інших експортних статей і більш повної переробкою сировини всередині країни. Видобуток ведеться на рудниках в Хасе, Ваді ель-Аб’яде і Шідійе. У південній частині Мертвого моря в Аль-Сафі методом випарювання з морської води добуваються калійні солі. Обсяг виробництва в 2001 склав 1960000 т поташу. Також з вод Мертвого моря витягуються бром, магній, натрій.

Видобуток вуглеводневої сировини (нафти і природного газу) незначна.

На основі переробки природної сировини розвинена хімічна промисловість. Це виробництво калійних, азотно-фосфорних та інших добрив, фосфорної кислоти, промислового поташу, різних хімікатів на основі брому і магнію, столової солі та ін. Найбільші компанії, що займаються видобутком і переробкою хімічної сировини: Компанія йорданських фосфорітових рудників, 65% акцій якої знаходяться у власності держави, і Арабська компанія поташу, 53% капіталу якої також належить державі. У 2001 було вироблено 670 тис.т добрив і 1,4 млн т різних хімікатів. Основні заводи знаходяться в Шідійе, Акаба, Аль-Сафі, Нумейре. Випускаються також пластмаси, фарби, миючі засоби.

Єдине нафтопереробне підприємство І., розташоване в Ез-Зарка і працює на привізній сировині, в 2001 випустило 3,6 млн т нафтопродуктів.

На переробці мінеральної сировини базується виробництво цементу і будматеріалів. Великі заводи цієї галузі розміщені в Фухейсе і Рашідійе. У 2001 було вироблено 3170 тисяч т цементу і 2,9 млн т клінкерної цегли.

Динамічно розвивається виробництво фармацевтичних виробів і косметичних товарів. За рахунок власного виробництва задовольняється 40% внутрішніх потреб у лікарських препаратах, 70% виробленої продукції експортується. У 2001 фармацевтичні товари вийшли на третє місце за вартістю експорту (після швейних виробів і калійних солей). Косметична продукція на основі солей і грязей Мертвого моря вивозиться в багато європейських країн.

Активно розвиваються текстильна і швейна галузі, орієнтовані переважно на експорт. За 1997-2001 вартість вивезення готового одягу збільшилася в 7,7 рази і склала 15% вартості експорту.

Металообробна і машинобудівна галузі розвинені слабко.

Харчова та тютюнова галузі виробляють оливкова олія, молочні продукти, борошно, сигарети.

Розвиток сільського господарства сильно ускладнюється через посушливого клімату. На більшій частині території країни землеробство неможливе без зрошення. Площа зрошуваних земель в 2001 склала 75,6 тис.га. Землі, які використовуються в сільському господарстві, не перевищують 13,4% земельного фонду, в т.ч. 244 тис. Га (2,7%) припадає на орні землі, 157 тис. Га (1,7%) – на площі під багаторічними культурами і 791 тис.га (9%) – на пасовища.

1-е місце за площею займають оливкові плантації (більше 64 тис.га), урожай оливок в 2001 – 66 тис. Т. Зернові культури (пшениця, ячмінь, кукурудза) займають 35 тис.га, в 2001 було вирощено 51,6 тис .т зерна, цього не вистачає для задоволення внутрішніх потреб. Більше 1,5 млн т зерна в тому ж році було ввезено з-за кордону. 26,4 тис.га землі зайнято під овочевими та баштанними культурами, яких було вироблено 775 тис. Т. На 22,9 тис. Га розміщуються фруктові дерева.

Серед галузей тваринництва переважає вівчарство (поголів’я овець – більше 1,8 млн) і розведення кіз (534 тис. Голів). Росте поголів’я великої рогатої худоби (66,8 тис. Голів).

У 2001 в І. було вироблено 7370 млн кВт-год електроенергії, 99% – на теплових електростанціях, що використовують місцевий газ та імпортну нафту. Найбільші ТЕС знаходяться в м Ар-Ріша, Ез-Зарка, Акаба, встановлена ??потужність всіх електростанцій – 1500 МВт.

Єдиний морський порт країни – Акаба – розташований на Червоному морі. Його вантажообіг 13 млн т, з яких 15% – транзитні вантажі (2001).

Для доставки в Акабу фосфоритової руди споруджені залізничні гілки з рудників в Хасе, Аб’яде і Шідійе. По території Йорданії також проходить 452-кілометровий відрізок Хиджазськой залізниці, побудованої ще на поч. 20 в. і модернізованої. Мережа автодоріг має загальну протяжність 7,24 тис. Км. У країні налічується 379 тис. Автомашин, в т.ч. 252 тис. Легкових.

Державна авіаційна компанія І. – «Рой-ял Джорданом» – у 2000 перевезла близько 1,3 млн пасажирів, вона має в своєму розпорядженні 16 літаками і виконує більше 100 рейсів на тиждень. Найбільший аеропорт країни – Міжнародний аеропорт імені королеви Алії – розташований в 40 км на південь від Аммана, другий міжнародний аеропорт знаходиться в Акаба. У 2001 через всі аеропорти країни пройшло 9,8 млн пасажирів.

За останні роки помітно зросла забезпеченість населення засобами зв’язку: за 1995-2000 кількість фіксованих телефонів на 1000 жителів збільшилася з 58 до 93, мобільних – з 2 до 58. На 1000 йорданців доводиться 22,5 комп’ютера, а чисельність користувачів Інтернету в 2002 склала 178 тис. чол. Створена Національна інформаційна ситема Йорданії.

Велике значення для економіки І. має туризм, доходи від якого в 2001 перевищили 9% ВВП. У тому ж році країну відвідало більше 5,2 млн іноземних туристів. У країні є 472 готелі, в т.ч. 7 п’ятизіркових готелів.

У державному бюджеті І. в 2001 доходи склали 1968 млн динарів, з цієї суми 87,3% надійшло з внутрішніх джерел, решта за рахунок іноземної допомоги. 62,3% внутрішніх надходжень формується за рахунок податків. Видаткова частина бюджету – 2192300000 динарів, 81,6% цих коштів припадає на поточні витрати. Дефіцит державного бюджету в останні роки 2-5% ВВП. Внутрішній державний борг 1369 млн динарів (2001).

В банківську систему І., крім Центрального банку, входить 21 комерційний банк. Активи Центрального банку на кін. 2001 досягли 4,25 млрд динарів, комерційних банків – 14150000000 динарів. Обсяг торговельних операцій на Амманской фондовій біржі 662400000 динарів.

Торговий баланс І. має хронічний дефіцит (28,5% ВВП в 2001). Вартість (млн динарів) експорту 1351,7; імпорту – 3434,5. В експорті 38% припадає на сировинні товари і продукцію сільського господарства, 62% на оброблені вироби. Головні статті експорту – фосфорити та калійні солі, продукція хімічної і фармацевтичної промисловості, текстильні і швейні вироби, цемент. Основні партнери по експорту – США (12,2% вартості в 2001), Ірак (11,9%), Індія (10,9%), Саудівська Аравія (7,1%). В імпорті 52,8% припадає на сировину і напівфабрикати, 19,4% – на машини й устаткування, 27,8% – на різні споживчі товари, головні статті його – сира нафта, продукція машинобудування, продовольство. Більше 1/3 імпорту за вартістю надходить з країн ЄС, в т.ч. 9,2% з Німеччини. Інші важливі партнери – Ірак (14,1%), США (8,2%).

Обсяг зовнішнього боргу в 2001 досяг 6,7 млрд дол. США. У його структурі 56,3% припадає на борги промислово розвиненим країнам Заходу, 34,6% – міжнародним фінансовим організаціям, решта – різним арабським фондам. У 2001 І. отримала близько 400 млн дол. США нових позик.

І. протягом ряду років співпрацює з МВФ, отримуючи кредити і здійснюючи програми структурної перебудови економіки, спрямовані на лібералізацію економіки, залучення іноземного капіталу, приватизацію держсектора. У зв’язку з прийняттям І. до СОТ і набуттям чинності договору про вільну торгівлю з ЄС (2002) здійснюється поступова лібералізація зовнішньої торгівлі.

Посилання на основну публікацію