Економіка Ісландії

Ісландія відноситься до країн з монокультурним господарством, оскільки господарство засноване на ловлі риби і подальшої її переробки, навіть незважаючи на появу нових виробництв і галузей.

Рибальство і рибообробка (25-30% вартості ВВП) залишаються міжнародною спеціалізацією країни, де вона займає одне з провідних місць по експорту рибної продукції.

Рибне господарство:

  • в 2001 році – 55% експорту і 62% зовнішньоторговельних доходів країни;
  • сільське господарство – 2%;
  • промисловість – 32%

представляє собою потужну індустрію. Органи з контролю за біоресурсами, спираючись на постійний моніторинг морських акваторій, визначають квоти на вилов риби.

Розподіляються вони через аукціони без втручання держави. Жорстка конкуренція призвела до зниження числа власників квот і значної концентрації капіталу, завдяки чому ісландські рибалки конкурентоспроможні на світовому ринку.

Продуктивність на одного рибалку становить:

  • понад 200 тонн на рік;
  • у той час як у наступної за нею Норвегії – 60 т.;
  • а в країнах ЄС – 30 т.

За структурою зайнятості Ісландія виглядає як промислово розвинена країна:

  • у сільському господарстві 7,8%;
  • у промисловості 22,6%;
  • в сфері послуг 69,6%.

У рибопереробному комплексі зайнято 12% економічно активного населення і 1% іноземні робітники, зокрема з Польщі. По улову риби країна займає 6-7-е місце в Європі.

Основна продукція – головним чином оселедець і тріска:

  • морожена;
  • солона (оселедець);
  • сушена риба;
  • риб’ячий жир;
  • рибне борошно.

Триває стійкий технологічний розвиток риболовецької галузі, незважаючи на скорочення рибних ресурсів. Ісландська економіка знаходиться на досить високому рівні. Хоча ВВП в 2002 році склав 774418000 ісландських крон (8,5 млрд дол.), але на душу населення – 29,446 дол. Приріст за 2002 – 0,5%, тоді як за 1955-2001 він склав 3,9%.

Другим стовпом національного багатства є гідроенергія, запаси якої обчислюються в 30 млрд кВт/год, а запаси геотермальної енергії оцінюються в 1,5 млн ГВт/год щорічно.

Використовується тільки 1/8 енергопотенціалу річок. Виробництво електроенергії в 2001 – 8020000000 кВт (28 тис. КВт – 3-е місце в світі за споживанням на душу населення).

Вироблено на:

  • ГЕС 16,7% енергії;
  • геотермальної – 55,4%;
  • на імпортній нафті і вугіллі – 28%.

Більше ніж 3/4 населення живе в будинках, які обігріваються геотермальними водами.

Ісландці прагнуть диверсифікувати на основі енергетики свою промисловість, в якій зайнято 1/3 населення. Головне промислове виробництво – алюмінієвий комбінат, який працює на місцевій електроенергії та імпортованій сировині.

  • Імпорт діоксиду алюмінію – 50-60 млн дол.;
  • А експорт алюмінію – 220-250 млн дол.

Розвиток енергоємних виробництв йде за участі іноземного капіталу (норвезького, швейцарського):

  • виробництво азотних добрив в Гувунесі;
  • алюмінію – в районі Хабнарфьордура, Стрєумсвік;
  • фабрика мінеральних добрив поблизу Рейк’явіка.

Також є багато дрібних судноверфей і судноремонтних підприємств, які обслуговують рибальський флот. Для внутрішнього ринку виробляється ряд товарів такої галузі:

  • харчової;
  • швейної;
  • меблевої;
  • електротехнічної промисловості;
  • будівельних матеріалів.

Країна бере участь у процесах глобалізації за допомогою інформаційних технологій, які відносяться до нової економіки: дизайнових та з виробництва програмного забезпечення.

Ісландці прагнуть розвивати альтернативні джерела енергії, ведуться НДДКР з виробництва водневого палива шляхом електролізу води. Уряд субсидіює проект використання гідрогенної енергії за участю зарубіжних компаній. Протягом 20 років уряд має намір перевести автотранспорт і рибальський флот на так звані паливні елементи шляхом отримання з водню і вуглекислого газу метанолу, який може поширюватися через існуючу мережу автозаправок.

Сільське господарство орієнтується виключно на м’ясововняне вівчарство і молочне тваринництво. Сільськогосподарські землі складають 23% території (2,3 млн га) і використовуються під луки і пасовища. На оброблюваних 1 тис. га вирощуються кормові трави і картопля. Значні успіхи в розвитку парникового господарства (на півдні острова) на базі використання термальних джерел.

Країна забезпечує себе м’ясом, свіжими овочами та молочними продуктами, але імпортує зернові та інші види продовольства. Держава надає підтримку 6 тис. ферм, виділяючи субсидії і обмежуючи імпорт.

У транспортній системі провідну роль відіграє судноплавство – 1,2 тис. суден загальною водотоннажністю 233 тис. тонн, з них:

  • торговельний флот – 40 суден тоннажем 10 тис. реєстрових тонн;
  • 1 тис. траулерів і інших риболовецьких суден – 200 тис. т.

Внутрішні перевезення здійснюються авто- та авіатранспортом, каботажними судами. Залізниць немає. Довжина автомобільних доріг складає 13 тис. км, з них з твердим покриттям 4 тис. км. Більшість доріг мають гравійне покриття. Кільцева дорога Hringvegur протяжністю 1400 км. налічується 160 тис. автомашин, 548 авто на 1 тис. чол.

У 2001 році 12 аеропортів з бетонною злітно-посадочною смугою перевезли 1,36 млн пасажирів.

Уряд, як в інших скандинавських країнах, проводить економічну політику, спрямовану на економічне зростання і повну зайнятість. Громадський сектор складав 43,9% ВВП в 2000 році.

Основними проблемами є обсяг вилову риби, коливання цін на неї і рівень витрат, пов’язаний з цінами на паливо, оскільки рибопромисловий флот залишається головним споживачем імпортних нафтопродуктів.

Тут орієнтуються на модель «держави загального добробуту», в якій широко діють соціальні програми (25,9% ВВП країни в 2000 році). Зростання заробітної плати в 2002 році склало 5,6%. Завдяки політиці влади рівень безробіття не перевищує 3,9% при 43-годинному робочому тижні та рівні інфляції 6,7%.

Головною проблемою зовнішньої торгівлі є забезпечення позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу (у 2001 році -0,9% ВВП), що пов’язано з обмеженістю природних ресурсів та кон’юнктурою світового ринку.

Загальний борг Ісландії – 96,2% від ВВП в 2001 році.

  • Експорт складає 2 млрд дол. (25% ВВП);
  • імпорт 2,5 млрд дол. (27,4%).

Зовнішня заборгованість країни на рівні 2,2-2,6 млрд дол.

Географія експорту:

  • країни ЄС 65%;
  • США 13%;
  • Японія 5%.

Географія імпорту:

  • ЄС 56%;
  • Норвегія 9%;
  • США 11%.

Країна прийняла 1,2 млн туристів.

Посилання на основну публікацію