Економіка Ірану

Економічний розвиток І. характеризується сильною залежністю від нафти, збереженням в руках держави контролю над основними галузями економіки, державного сектора, централізованого планування, впровадженням ісламських економічних норм в економіку. Проблемою, яка зародилася в шахський період економічної модернізації і зберегла гостроту в сучасному І., є не тільки залежність промисловості від імпорту обладнання, напівфабрикатів, а й продовольча залежність від світового ринку. Лібералізація зовнішньоторговельної діяльності та використання зовнішніх кредитів привели в 1990-і рр. до утворення державного боргу, зростання інфляції.

Найгостріші економічні проблеми сучасного розвитку – зайнятість, а також здійснення приватизації та залучення іноземних капіталовкладень для створення умов стійкого зростання.
Обсяг ВВП – 456 млрд дол. За паритетом купівельної спроможності валюти, або 7000 дол. На душу населення (2002). Високі темпи зростання ВВП в 1960- 70-ті рр. (10,8%) були підірвані революцією і восьмирічної війною з Іраком. У 1990-і рр. падіння ВВП було призупинено, середньорічний приріст ВВП в 1990-2002 становив 4,0%.

Норма валового нагромадження в 1960-70-і рр. була досить стабільною (в межах 20-24%), в 1980-і рр. знизилася до 15%, в 1990-і рр. знову вийшла на рівень 20-24%. Більше 1/2 капіталовкладень припадає на приватний сектор, що забезпечує 60- 70% вкладень в обладнання.

Галузева структура. Частка у ВВП промисловості 31,0%, в т.ч. нафтовий – 15,0%; сільського, лісового господарства і рибальства – 14,0%, послуг – 55,0%. Структура зайнятості: промисловість – 31%, сільське господарство – 25%, сфера послуг – 45% (2002).

Основною галуззю видобувної промисловості є нафтова. Видобуток нафти 3,5-3,7 млн ??бар. / День (175-185 млн т на рік), експорт 2,5-2,6 млн бар. / День (125-130 млн т) залежно від квоти ОПЕК. Основні центри видобутку: на південному заході країни, в остане Хузестан (Ага-Джари, Марун, Каранджа, Паріс). Найбільші експортні термінали розташовані на островах Перської затоки: Харг, Лаван, Сіррі. Вся видобуток нафти знаходиться в руках держави. Виробництво газу становить 54 млн м3. Газ використовується головним чином для внутрішнього споживання, так як після розпаду СРСР припинилися поставки газу по газопроводу кангал-Астара. У 2002 вступив в дію газопровід для подачі газу до Туреччини.

Виробництво електроенергії в 2002 перевищило 125 млн кВт-год і зосереджено головним чином на електростанціях, що працюють на нафті та мазуті (66%) і на газі (30%). У стадії завершення знаходиться будівництво атомної електростанції в Бушехр, що споруджується за технічного сприяння РФ.

Провідні галузі обробної промисловості – нафтохімія, чорна металургія, текстильна, харчова промисловість, машинобудування. З 1990-х рр. прийнятий курс на розвиток експортоорієнтованих галузей. Експортними стали чорна металургія, нафтохімія, автомобілебудування. Виробництво сталі перевищує 6 млн т, збільшують свій експорт найбільші автомобільні компанії «Іран Ходро» і «Сайпа». Переробна промисловість та виробництво килимів забезпечили в 2002 70% ненафтового експорту. Незважаючи на приватизацію, найбільші підприємства залишаються в руках держави.

Проведені в 1960-і рр. аграрні реформи, значні фінансові вливання в сільське господарство в післяреволюційний період дозволили збільшити виробництво зернових і особливо пшениці, що є основним продуктом харчування, майже вдвічі, проте темпи приросту в галузі відставали від темпів урбанізації, зростання ємності внутрішнього споживчого та виробничого ринків. У середньому в 1990-і рр. баланс зернових на 1/4 (а в неврожайний 1989/90 на 43%) забезпечувався за рахунок імпорту. На імпорт продовольства країна щорічно витрачає 2-2,5 млрд дол. США. Збори пшениці в кін. 1990-х рр. – 10-11 млн т. І. поставляє на світовий ринок сухофрукти і фісташки. Головна експортна культура рибної промисловості – чорна ікра, видобута в Каспійському морі.

Транспорт – одне з найбільш пріоритетних напрямків розвитку. 80% внутрішніх перевезень припадає на автомобільний транспорт. У 2001 перевезено 860 млн пасажирів і 210 млн т вантажів. Протяжність автомобільних доріг до 2000 склала 167 тис.км. У 2001 завершилося будівництво доріг: Зенджан-Тебріз, Тегеран-Чалус, Ахваз-Бендер Імам Хомейні, Кашан-Ісфахан. Закінчується будівництво дороги Бафк-Мешхед. Довжина основних ліній залізниць 6,3 тис. Км, по ним перевозиться до 22 млн ті10 млн пасажирів. Середня швидкість 35 км / год, в основному через зношеність залізничного полотна. Комп’ютерною системою контролю оснащена тільки лінія Бафк-Бендер-Аббас, системою стеження – Тегеран-Тебріз. Розвиток залізничної мережі є одним з основних напрямків діяльності Організації економічного співробітництва. До 80% зовнішнього вантажообігу припадає на морський транспорт. Найбільша з чотирьох судноплавних компаній – Судноплавна компанія ІРІ, до складу якої входить танкерна компанія ІННК. Головний порт і військово-морська база на узбережжі Перської затоки – Бендер-Аббас (62% вантажообігу). Пропускна здатність іранських портів близько 40 млн т. Перед повітряним транспортом (обсяг перевезень до 10 млн пасажирів і 30 млн т вантажів) гостро стоїть проблема модернізації аеропортів і авіатехніки. Найбільша авіакомпанія – державна «Іран Ейр». Трубопроводи мають широко розгалужену мережу, їх загальна протяжність св. 10 тис. Км. Усі транспортні мережі є державними.

Телефонного і телеграфного зв’язком охоплені всі райони. І. орендує кілька каналів супутникового зв’язку. З кін. 1990-х рр. дозволено користування Інтернетом, число користувачів в 2002 склало 420 тис.

Для внутрішньої торгівлі характерні наявність великого числа посередників, переважання дрібної торгівлі, відсталість матеріально-технічної бази. Своє значення продовжують зберігати базари як центри роздрібної та оптової торгівлі. Дрібні торговці і ремісники об’єднані в аснафи. Згідно з останнім переписом торгових підприємств, з 1150 тис. Підприємств 878,8 тис., Або 76,4%, представляли собою дрібні заклади з кількістю зайнятих 1 чол.

Сальдо платіжного балансу по послугах і туризму негативне, хоча І. розширює продаж послуг, особливо будівельних. Програма розвитку туризму обмежується переважно рамками екскурсійного туризму, розвиток індустрії відпочинку, незважаючи на винятково сприятливі природні умови, стримується ісламськими нормами. Щорічно в якості туристів приїжджають трохи більше 1 млн чол., З них до 40% – з колишніх республік Центральної Азії та Кавказу. Найбільш відомий центр відпочинку – острів Кіш.

У результаті «білої революції» було різко обмежено поміщицьке землеволодіння, ліквідована издольная оренда. Індустріалізація здійснювалася на базі використання іноземного капіталу і державного фінансування. Частка держави у ВВП в 1970-і рр. становила 46-48%, втручання держави в економіку стало носити характер експансії. Після приходу до влади в 1979 духовенства тенденція до одержавлення економіки отримала релігійне обгрунтування. Були націоналізовані банки, страхові компанії, іноземні та великі вітчизняні підприємства. Війна з Іраком (1980- 88) посилила централізацію економіки, що стала за своїм характером розподільчої. Величезну вагу в економіці придбали ісламські фонди, що працюють на принципах благодійних ісламських організацій, яким була передана значна частина націоналізованої власності.

З поч. 1990-х рр. прийнятий курс на створення ринкової економіки. Уряд відмовився від втручання в ціноутворення, лібералізована зовнішня торгівля, прийняті програма приватизації, новий закон про залучення та захист іноземних інвестицій. Пріоритетним напрямком економічної політики, як і в 1980-і рр., Залишається підтримка малого підприємництва. Заохочуються всі форми кооперації. Фактично кооперовано все сільське населення, в промисловості активно діють 1,7 тис. Кооперативів.

Грошово-кредитна сфера має суттєві особливості у зв’язку з тим, що всі банки є державними і функціонують на безвідсотковій основі (закон 1983). Однак в 1999 було законодавчо дозволено створення приватних та іноземних банків у вільних зонах. З 2001 стали створюватися приватні банки (всього 3). Працює Тегеранська фондова біржа. До 2002 діяли два різних курсу ріала: імпортний (або нафтовий) і експортний, фактично прирівняний до ринкового. Бюджет на 2002-03 вперше був складений на базі єдиного курсу. Інфляція, що досягала в 1980-і рр. 40%, знизилася в 2002 до 14,8%.

Податково-бюджетна система склалася в 1960- 70-ті рр. і в роки ісламського правління не зазнала принципових змін. Загальний бюджет складається з поточного (на 2001/02 – 76%) та бюджету розвитку (24%). Значна частина бюджетних витрат йде на субсидії держпідприємствам і на підтримання цін (8-10%). Витрати на оборону не перевищують 8% бюджетних витрат. Основне джерело бюджетних коштів: доходи від експорту нафти – 53,5%. Податкова база бюджетних надходжень не перевищує 1/3. Обсяг бюджетних витрат в 2000/01 становив 22,8% до ВВП, бюджетний дефіцит 1,1%.

Вивіз вітчизняного капіталу незначний. Одним з головних перешкод ввезення іноземного капіталу в І. є відсутність необхідного законодавства та політика США щодо І. Обсяг накопичених іноземних прямих інвестицій в 2000 склав всього 2,1 млн дол. США. Щодо привабливий режим для капіталовкладень – у вільних економічних зонах (ВЕЗ), де допускається 100% -е участь іноземного капіталу, звільнення на 15 років від податків, створення приватних банків, страхових компаній, відділень іноземних банків. Більшість СЕЗ створено на островах і в портах Перської затоки. Найбільші – на островах Кешм і Кіш, в Чахбехар, Хорремшахре, Бендер-Аббасі, Бендер Імам Хомейні, в каспійських портах Ензелі і Амірабад.

Платіжний баланс значною мірою залежить від нафтового експорту, з сер. 1990-х рр. (Крім кризового 1998) має позитивне сальдо, яке на березень 2001 становило 12,5 млрд дол. США, на березень 2002 6,0 млрд дол. США. Після лібералізації імпортного регулювання на поч. 1990-х рр. утворився зовнішній борг. До поч. 2003 він скоротився до 8,3 млрд дол. США. Заборгованості з виплат І. не має.

Рівень життя близький до середньосвітового, в 1999 індекс розвитку людського потенціалу становив 0,714. Головна проблема – безробіття, офіційний рівень якої в 2002 13,7%. Населення охоплено системою соціального страхування. Соціальна допомога надається і через ісламські фонди (у 2001 більше 700 тис. Чол. Отримали допомогу від Комітету імама Хомейні та Фонду знедолених). Індекс Джині (2000) 44,9. Мінімальна середньомісячна заробітна плата (2000/01) 458 тис.ріалов, або 57,3 дол. США. У видатках міських сімей 33,8% складають житлові витрати, 31% – витрати на їжу, 8,9% – на одяг і взуття, до 8% – витрати на транспорт, 3% – на освіту, 5% – на медичне обслуговування. У бюджеті сільських сімей витрати на їжу становлять майже 1/2 всіх витрат (47,5%). Загальні витрати міських сімей на 54,3% вище сільських.

Конституційно закріплене пріоритетний напрямок зовнішньоекономічних зв’язків – ісламські країни, але фактично І. орієнтується на розвинені країни як на основних споживачів нафти, а головне – як на джерело капіталів і технологій. Обсяг зовнішньої торгівлі в 2001/02 склав 42,0 млрд дол. США, в т.ч. експорт 23,9, імпорт 18,1. Обсяг експорту залежить від експорту нафти, який в 2001/02 склав 19,3 млрд дол. США, тобто 80,8% усього експорту. Основні покупці іранської нафти – країни Західної Європи (35-50%) і Японія (св. 20%). Торговий баланс у 2-й пол. 1990-х рр. переважно активний. Незважаючи на проголошену політику заохочення ненафтового експорту, його обсяги не перевищують 4,5 млрд дол. США. 1/2 імпорту складають напівфабрикати для промисловості, до 2 млрд дол. США витрачається на закупівлі продовольства (зерна, м’яса), 3-5 млрд на імпорт обладнання. Головними імпортерами є європейські країни.

Економічні відносини з РФ включають насамперед техніко-економічне (енергетика, нафта і газ), військово-технічне співробітництво і зовнішню торгівлю. Обороти зовнішньої торгівлі – близько 500-600 млн дол. США, в 2002 / 03-860 млн дол., Передбачається в найближчій перспективі довести до 1-1,5 млрд дол. США.

Посилання на основну публікацію