Економіка Болгарії

У 1990-і рр. в процесі суспільної трансформації стався глибокий економічний спад. Причини цього пов’язані з успадкованим енерго і імпортоємним виробництвом, втратою традиційних ринків збуту, труднощами переорієнтації зовнішньоторговельних зв’язків на західні ринки, де болгарські товари виявилися недостатньо конкурентоспроможними. Обмеженість внутрішнього попиту і посилення конкуренції імпортних товарів також негативно позначилися на можливостях місцевих виробників. Мали місце і прорахунки в управлінських рішеннях, які забезпечують способи, правила та умови економічних перетворень. Незважаючи на зростання економіки в 1998-2002, обсяг ВВП залишається нижче дореформеного рівня. ВВП в 2001 13,6 млрд дол., На душу населення – 1718 дол. Розрахований на основі паритету купівельної спроможності душовою обсяг ВВП склав 24% від середнього показника для країн ЄС.

У 1990-і рр. число зайнятих в економіці скоротилося майже на 1/4. Економічно активне населення в 2002 – 3248 тис. Чол. (48,4% від усього населення старше 15 років), з них зайнято – 2704 тис., Безробітні – 544 тис. Чол. (16,8% від робочої сили). Безробіття придбала хронічний характер. У 1991 в Б. була проведена «шокова терапія», споживчі ціни підвищилися в 5,7 рази. Другий сильний сплеск інфляції стався під час кризи фінансової і банківської системи в кін. 1996 – поч. 1997. За 1996-2002 середньорічні споживчі ціни зросли в 39 разів.
У 1990-і рр. під впливом попиту на внутрішньому і зовнішніх ринках, а також інвестиційних можливостей відбулися помітні зрушення у галузевій структурі економіки. Найбільш високими темпами зростала зайнятість у сфері послуг – 46,5% зайнятих (2002). Індустріальний сектор – 27,9%, сільське господарство – 25,6%. Основна частина зайнятих (близько 3/4) зосереджена в приватному секторі. У 2002 на частку сфери послуг доводилося 52,7% ВВП, промисловості – 24,5%, сільського господарства – 11,0%.

Промисловість Б. в 1990-і рр. переживала глибоку структурну кризу. У 2000-02 з’явилися ознаки зростання. Обсяг промислової продукції в 2002 збільшився на 0,6% (проте був на 20% нижче, ніж в 1995), в т.ч. у видобувних галузях – на 24%, в обробних – на 23%. Завантаження виробничих потужностей – приблизно 60% (кін. 2002).

Близько 80% продукції виробляється в обробній промисловості, близько 5% – у видобувній і 15% – на підприємствах з виробництва та постачання електро та теплоенергією, газом, водою.

Найбільшу частку (близько 18% в 2001) має виробництво продовольства, напоїв та тютюнових виробів, яке було традиційно розвинене в Б. Важливе місце належить металургії та виробництва металовиробів (св. 10% валової продукції). Порівняно успішно розвивається кольорова металургія, що використовує місцеву сировину. Виробляються нафтопродукти, кальцинована сода, мінеральні добрива. Частка машинобудування – близько 10%. У 2002 зросло виробництво радіотелевізійної техніки та засобів зв’язку, електронно-обчислювальної та канцелярської техніки.

Б. своєму розпорядженні сприятливими природно-кліматичними умовами для розвитку сільського господарства. У 1990-і рр. була проведена аграрна реформа, в ході якої земля повернута колишнім власникам та їхнім спадкоємцям, що призвело до виникнення значної маломірної і роздробленою приватної власності на землю. Це створило серйозні проблеми для ефективного землекористування і господарювання. Погіршення матеріально-технічної забезпеченості сільського господарства, скорочення інвестицій, втрата традиційних зовнішніх ринків для аграрних продуктів обмежували реалізацію потенційних можливостей галузі. Динаміка її продукції була нестійкою, а обсяг в 2002 був на 12% нижче, ніж в 1990. Майже вся продукція виробляється в приватному секторі. Рослинництво і тваринництво вносять практично рівний внесок у виробництво (приблизно по 47%), близько 6% сільгосппродукції – виробничі послуги.

Розвиток сільського господарства визначено одним із пріоритетних напрямків економіки. Уряд має намір наводити аграрну політику у відповідність із загальною сільськогосподарською політикою ЄС, створювати умови для укрупнення наділів та більш ефективного використання землі, сприяти розвитку ринку та ринкової інфраструктури.

Транспортна інфраструктура Б. розвивається як інтегральна частина загальноєвропейської транспортної мережі, щоб стати транспортним мостом між Західною та Центральною Європою та країнами Близького Сходу, Західної та Середньої Азії. Протяжність залізничних колій – 6,4 тис. Км, в т.ч. 4,3 тис. Км експлуатованих, з яких 2/3 електрифіковано. Загальна довжина національної автодорожньої мережі – 37,3 тис. Км. Морський транспорт має 86 вантажних суден, які обслуговують основну частину товарообігу зовнішньої торгівлі. Морські порти – Варна і Бургас. Б. своєму розпорядженні чотири міжнародними аеропортами. У 2002 перевезено 111 800 000 т вантажів, у т.ч. 16,5% залізничним, 51,7% – автомобільним, 14% морським і 16% трубопровідним транспортом. В обслуговуванні населення вирішальна роль належить автотранспорту, який перевозить 2/3 всіх пасажирів.

Сприятливі природно-кліматичні умови створюють передумови для туризму, розвиток якого визнано одним із пріоритетів. У 1999-2002 число іноземних туристів, що відвідали Б., збільшилася з 2,0 млн до 2,99 млн осіб. Туристичною діяльністю займається переважно приватний бізнес, якому належить 96% власності в даній сфері. Найбільше число туристів прибуває з Македонії, Сербії та Чорногорії, Греції, Великобританії та Німеччини. Введення Б. візового режиму з Росією (1 жовтня 2001) супроводжувалося зменшенням числа російських туристів. У 2002 їх було на 24% менше, ніж у 2001.

Основні напрямки сучасної соціально-економічної політики – орієнтація на підвищення доходів населення, зменшення бідності та безробіття. Основою цього має стати стійке зростання економіки при зміцненні макроекономічної стабільності. Взято курс на прискорення структурної реформи, завершення приватизації та створення повноцінно функціонуючої конкурентоспроможної ринкової економіки.

У 2001-02 макроекономічна ситуація в країні була відносно стабільною. Приріст ВВП у 2001 – 4,1%, в 2002 – 4,8%. Рівень інфляції – відповідно 4,8 і 3,8%. Стабілізації макроекономіки в певній мірі сприяв механізм валютного ради (діє з 1997), який передбачається зберегти аж до вступу в ЄС. Встановлено фіксований валютний курс лева, прив’язаний до євро, емісія грошей центрального банку зумовлена ??приростом його валютних резервів. Їх розмір збільшився з 3,5 млрд в 2000 до 3,58 млрд в 2001 і 4,75 млрд дол. В кін. 2002. Практично припинені функції центрального банку щодо рефінансування комерційних банків, він може надати їм кредит лише при загрозі стабільності банківської системи. Він не має повноважень кредитувати державу, крім надання кредитів на СДР. Більшість комерційних банків приватизовано. Власниками приватизованих банків стали, як правило, іноземні інвестори. У 2002 з’явилися ознаки більш активного кредитування реального сектора економіки. У зв’язку з умовами МВФ і прагненням забезпечити норми ЄС посилилася орієнтація на скорочення дефіциту бюджету, який в 1990-і рр. був хронічним і покривався в основному за рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень. У 2001-02 дефіцит консолідованого держбюджету скоротився (з 1,1% до ВВП в 2000 до 0,9 в 2001 і 0,7% в 2002), а основним джерелом його покриття стали доходи від приватизації. На посилення збалансованості бюджету націлені зміни в податковій політиці. Її концепція виходить з необхідності рівномірного розподілу податкового тягаря, стимулювання бізнесу, зменшення прямих податків і розширення бази оподаткування. Важливою проблемою залишається балансування поточних зовнішніх платежів та обслуговування накопиченого зовнішнього боргу. В кін. 2002 зовнішній борг-брутто становив 10930 млн дол. (70,5% ВВП), в т.ч. на заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями доводилося 85,7% боргу, а за короткостроковими – 14,3%; на обслуговування зовнішнього боргу витрачено 1,29 млрд дол., або 8,3% ВВП.

В ході реформування економіки відбувся перерозподіл власності, скоротилися реальні соціальні трансферти держави, звалилася колишня модель стратифікації, значна частина населення збідніла, посилилася майнова диференціація. У 2000 реальні доходи на члена сім’ї були на 1/5 нижче, ніж в 1995. Реальна заробітна плата також залишалася нижчою, ніж в 1995.

Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків – один з вирішальних факторів динамізму болгарської економіки. Обсяг обороту зовнішньої торгівлі (2001) досягає 90% ВВП. Імпорт забезпечує близько 2/3 внутрішнього енергоспоживання.

У 2002 зовнішньоторговельний оборот Б. склав 13380 млн дол., В т.ч. експорт – 5580000000, а імпорт – 7,8 млрд дол. У цьому році експорт вперше перевищив рівень 1995. Одна з найбільш гострих проблем економіки Б. – хронічний дефіцит зовнішньої торгівлі. Орієнтація на Захід і втрата традиційного ринку колишнього СРСР визначили географічну структуру зовнішньої торгівлі. Переважна частина (65,6%) її обороту в 2002 припадала на країни ОЕСР, в т.ч. 52,6% – на ЄС. У них було реалізовано відповідно 72,6 і 55,8% експорту, а частка їх в імпорті дорівнювала – 60,6 і 50,3%. На РФ припадало лише 1,6% всього болгарського експорту та 14,7% імпорту (поставка в основному енергетичних ресурсів).

Посилання на основну публікацію