Економіка Алжиру

Алжир займає 5-е місце в світі за запасами природного газу, 12-е – по запасах нафти і 2-е після РФ за обсягом експорту газу. Основні макроекономічні показники.
Алжирська економіка складається з двох частин: процвітаючою, куди відноситься видобуток і переробка вуглеводнів, та кризової, яка об’єднує більшість обробних та інших галузей господарства. Нафтогазовий сектор дає 95% валютних надходжень, формує 60% бюджетних ресурсів держави та 30% ВВП.

Монополістом в даному секторі є державна компанія СОНАТРАК. Ненафтовий сектор знаходиться в застійному стані. Промисловість працює вполовину встановлених потужностей. У 1990-і рр. її питома вага у ВВП коливався від 8 до 10%. Застій у промисловості поєднується з відставанням сільського господарства, яке забезпечує внутрішній попит на 30-35%. У структурі ВВП (%, 2001): сільське господарство 8,1; промисловість 48,1; в т.ч. нафтогазова 40,8; будівництво та громадські роботи 8,6; послуги, транспорт 35,2.
У 2000 з 8,2 млн працездатного населення було зайнято 5,8 млн чол .; з них (у%): у сільському господарстві 19,8, у промисловості, будівництві та громадських роботах 23,2, у сфері послуг 17,4, в управлінні 23,5, в кустарно-ремісничому виробництві – 16,1.

Безробітні становлять 30% працездатного населення (близько 2,5 млн чол.), Серед молоді до 30 років -55%.

У промисловості провідна роль належить нафтогазовій галузі. Середньорічна видобуток нафти – 62 млн т, газу – 60 млрд м3, 1/3 видобутої нафти і 15% газу споживаються всередині країни.

Середньорічна видобуток рудних копалин: залізна руда – 1 млн т (за змістом металу), свинець – 900 т (за змістом металу), фосфорити – 1,1 млн, цинк і олово – 8,1 тис. Т, ртуть – 14,2 тис. т.

Виробництво електроенергії забезпечують ТЕС (99%), ГЕС (1%). Потужність всіх електростанцій – 4171 МВт. Середньорічне виробництво – 22 млрд кВт-год. Обробна промисловість представлена ??підприємствами металургійної, машинобудівної, нафтопереробної, хімічної, електротехнічної, легкої та низкою інших галузей.

Для сільського господарства придатне 17% території. Землеробство дає 2/3 всієї сільськогосподарської продукції. 4/5 посівних площ (7,1 млн га) займають зернові культури: тверда і м’яка пшениця, овес, ячмінь, кукурудза, сорго, жито. У 1991-2001 виробництво зерна склало 2395 тис. Т. На узбережжі вирощуються ранні овочі: картоплю, томати, цибулю, моркву та ін., А також баштанні. З експортних культур вирощуються винні та столові сорти винограду, цитрусові, оливки, фініки. Розвиток тваринництва стримується станом пасовищ, які не забезпечують потребу в кормах (31 млн га). Розлучаються велика рогата худоба, вівці, кози, верблюди і коні. На високих плато скотарство має напівкочовий характер. У 1991-2001 виробництво м’яса склало в середньому 507 тис. Т, молока близько 1 млн т. Улов риби (сардина, оселедець, анчоус, тунець) – 100 тис.т.

Внутрішні перевезення вантажів здійснюються автомобільним і залізничним транспортом. Загальна протяжність автодоріг 104 тис. Км, в т.ч. з твердим покриттям 71,6 тис. км. На нього падає 85% внутрішніх пасажирських і 73% вантажних перевозоколо

Протяжність залізниць 4,8 тис. Км. З них 1,1 тис. Км вузькоколійні шляхи, електрифіковано 300 км (1998). Обсяг залізничних перевезень: вантажних 2082 млн ткм, пасажирських – 2077 млн ??пас. / Км.

Загальна протяжність продуктопроводів для транспортування природного газу, зрідженого нафтового газу, газового конденсату та сирої нафти 15,4 тис. Км.

Внутрішня мережа магістральних газопроводів має загальну протяжність 8,4 тис. Км. Діє газопровід Трансмед (Алжир-Туніс-Італія) протяжністю 2,6 тис. Км (в т.ч. 550 км на території Алжиру) і Магриб-Європа (Алжир, Марокко, Іспанія) – 1365 км.

Загальна довжина нафтопроводів (5,9 тис. Км) дозволяє здійснювати перекачування до узбережжя 84 млн т нафти щорічно. Основні нафтопроводи: Хауда-ель-Хамра-Арзев, Хауда-ель-Хамра-Беджайя, Ін-Аменас-Сехіра (Туніс), Хауда-ель-Хамра-Месдар-Скикда.

Морський транспорт виконує 70% зовнішньоторговельних вантажних перевезень (залізничний 20%, автомобільний 10%).

Головні порти: Алжир, Арзев, Аннаба, Беджайя, Оран, Мостаганем, Скикда.

У країні є 136 аеропортів, з них 51 з бетонною злітно-посадочною смугою. Розвинений вертолітний транспорт. Авіатранспорт перевозить в середньому 3,5 млн пасажирів на рік (2863 млн пас. / Км).

Головний міжнародний аеропорт класу А – Дар-ель-Бейда. Міжнародні рейси приймають ще 6 аеропортів, в т.ч. в Костянтині і Орані.

Телефонний зв’язок всередині країни забезпечують 12 станцій (у перспективі створення ще 20), міжнародні лінії – 5 морських кабелів. Діє радіорелейний зв’язок з Італією, Францією, Іспанією, Марокко і Тунісом, 2 супутники системи Інтелсат (1 над Індійським океаном і 1 над Атлантичним океаном).

Радіо- і телевізійні станції: довгохвильові – 25, короткохвильові – 8, FM-діапазон – 1; телевізійні станції – 18; інтернет-провайдер – 1.

Оптова та роздрібна торгівля – на 70% сфера діяльності приватного сектора. Держава зберігає за собою монополію на закупівлю, збут і розподіл деяких видів продовольства, сировини, машин і устаткування, якими займаються спеціалізовані національні торгові організації. З 1980 діє Торгово-промислова палата.

Приплив туристів стримується недостатньо розвиненою інфраструктурою і загрозою терактів з боку мусульманських екстремістів. В кін. 1990-х рр. країну відвідували в середньому 650-700 тис. туристів. Налічується 737 готелів на 64 695 місць.

В кін. 1980-х рр. економіку Алжиру охопила глибока криза, що супроводжувався зростанням зовнішньої заборгованості. До сер. 1990-х рр. країна опинилася на межі банкрутства. Підписані угоди з МВФ на 1995-98 дозволили реструктурувати зовнішню заборгованість (15,2 млрд дол.) І отримати кредит для стабілізації фінансового становища. За рекомендацією МВФ Алжир провів девальвацію динара, супроводжувалася лібералізацією цін, скасуванням їх субсидування при адресної підтримки незаможних сімей. Одночасно почалася приватизація збиткових промислових підприємств, банківської системи. Стимулювався розвиток приватного підприємництва та залучення іноземних інвестицій, в т.ч. і в ненафтової сектор. Розроблено план економічного підйому на 2001-04. На його реалізацію виділено 7 млрд дол., В т.ч. св. 17% на соціальні потреби.

Банківська система готується до приватизації. Крім Центрального банку (ЦБ), вона налічує 11 комерційних банків, в т.ч. 2 приватних алжирських і 2 іноземних, в компетенції ЦБ – емісія національної валюти, ліцензування банківської діяльності, мобілізація та зберігання золотовалютних резервів країни та ін. Резерви ЦБ (млн дол., 1999): золото – 268, спеціальні права запозичення МВФ – 2, резервний фонд МВФ – 117, іноземна валюта – 4407, разом – 4794.

З липня 1999 почала торги фондова біржа.

Бюджет (2001, млрд дол.): Доходи – 17,9, витрати – 19,5, дефіцит – 1,6. Дохідна частина формується на 30-35% за рахунок надходжень від експорту нафти і газу.

Державний борг – 32,3 млрд дол. (2001, 33200000000 дол. В 2000).

Доходи 65% населення нижче мінімального прожиткового мінімуму, близько 1 млн алжирців емігрували в країни Західної Європи.

У 2000-01 експортні надходження значно перевищили витрати на імпорт, що обумовлено високими цінами на нафту і газ на світовому ринку. У 2001 до- ходи від експорту склали 20 млрд дол., Витрати на імпорт – 9,7 млрд дол. У структурі імпорту 35,7% припадає на машини й устаткування, 24% на продовольство, 40,4% на сировину, напівфабрикати і споживчі товари. Головні експортні товари – нафта, газ, нафтопродукти – 97,27%. Основні постачальники імпортної продукції (%): Франція – 25,12, США – 11,22, Італія – ??10,52, Німеччина – 8,04, Іспанія – 5,28 і інші країни – 36,22. Експортні потоки направлялися (%): в Італію – 21,6, у США – 14,86, у Францію – 13,7, в Іспанії – 10,17, в інші країни – 40,3.

Посилання на основну публікацію