Економічні загрози Великобританії

У Великобританії протягом тривалого часу спостерігається стійке значне перевищення обсягів імпорту над експортом в вартісному відношенні. Географічне положення – фактор, що підкреслює залежність від ринку ЄС, на який припадає понад 50% британського експорту.

Великобританія займає одне з провідних місць в світі по дефіциту поточного платіжного балансу (близько 80 мільярда доларів США в 2007 році).

Основні джерела енергетичної сировини для Великобританії – родовища нафти, природного газу, вугілля – знаходяться на території держави та в його економічній зоні в Північному морі. Разом з тим до 2010 року Великобританія буде забезпечувати себе нафтою лише на 80%. Хоча в найближчі півтора десятка років можуть бути відкриті і освоєні 60-90 нових родовищ, вони навряд чи зможуть змінити ситуацію. За прогнозом Союзу офшорних компаній-продуцентів, через 15 років країна повинна буде майже три чверті необхідної їй нафти ввозити з-за кордону, причому в основному з нестабільних в політичному відношенні регіонів. Крім того, поступово буде знижуватися видобуток газу. Залежність від його імпорту може зрости до 40-50% до 2010 року і до 80-90% до 2020 року. Звідси випливає логічна зацікавленість Великобританія в диверсифікації шляхів імпорту газу. На практиці таке прагнення реалізувалося, зокрема, в підключенні Великобританії до проекту газопроводу «Північний потік», по відгалуженнях від якого вона зможе після 2012 року отримувати 4 мільярди куб. м газу в рік.

У 2007-2008 роках економіка Великобританії, як і економіки інших провідних країн світу, зіткнулася з труднощами, пов’язаними з глобальною фінансовою кризою. Спад на ринку іпотечного кредитування, що вилився в масштабну кризу, банкрутство великих фінансових інститутів в США і ЄС, зростання цін на енергоносії та продовольство, волатильність біржових індексів створюють пряму загрозу позиції країни як світового фінансового центру і провідною економічної держави. У другому кварталі 2008 року припинилося зростання ВВП. У відповідь уряд Брауна розглядає фінансові інтервенції для допомоги тим британцям, які змушені вишукувати можливості для погашення значно кредитів, що подорожчали на покупку житла. Лейбористи заморозили до кінця 2008 року розцінки на газ і електрику для найменш забезпечених жителів країни (приблизно 0,5 мільйонів чоловік), оголосили про плани диверсифікації імпорту енергоносіїв та переорієнтації ПЕК на альтернативні джерела енергії.

Серйозним випробуванням для продовольчої і сільсько-господарської безпеки, безпеки людини стала епідемія коров’ячого сказу (хвороба Кройцфельдта – Якоба, або губчаста енцефалопатія). Вперше це захворювання, в рівній мірі небезпечне для людини і домашніх тварин, з’явилося в Великобританії в 1986 році в результаті прийнятої урядом Тетчер сільськогосподарської програми. В рамках програми пропонувалося додавання борошна, отриманого з перемелених кісток мертвих корів, в корм великій рогатій худобі. На практиці більш поживний і калорійний корм призвів до катастрофи. Зазнали змін форма білка пріона, яка містилася в кістковому і головному мозку хворої тварини, потрапила з кормом в організм здорових корів і овець і в кінцевому підсумку викликала епідемію. Найбільш масові спалахи відзначалися в другій половині 1990-х років і на початку 2000-х років, що призвело до масового забою худоби і фінансових збитків. В організм людини прион потрапив з ураженої яловичиною (для людей м’ясо овець, хворих губчастої енцефалопатією, нешкідливо). Інкубаційний період для людини – 10-15 років. З 1986 року від невиліковного недугу померли близько 150 британців.

Ще однією загрозою стали дві епідемії ящура – в 2001 і 2007 роках. У 2001 році влада оголосила карантин не відразу, а через кілька днів після виявлення вогнища зараження. Дні зволікання обернулися для країни масовим розгулом захворювання і величезними збитками. Країна фактично перейшла на стан облоги: діти не ходили до школи, британці не могли виїхати не тільки за кордон, а й за межі своїх міст і селищ, були закриті зоопарки та національні парки, скасували навіть традиційні скачки. Був зафіксований найнижчий приплив туристів з моменту закінчення Другої світової війни. Фермери були змушені ліквідувати значну частину поголів’я великої рогатої худоби, а експорт британської яловичини в країни Європи через дві епідемії – коров’ячого сказу і ящуру – був припинений на декілька років. Економіка Великобританії втратила від епідемії до 8,5 мільярда фунтів стерлінгів.

Посилання на основну публікацію