Економічні загрози Ізраїлю

Структура ізраїльського експорту відрізняється достатньою комплексністю і збалансованістю: жодна зі статей не охоплює 50% і більше від обсягу експортних поставок. Тим часом зміцнення експортного потенціалу позбавила змоги вирішити центральну проблему зовнішньоторговельного обміну – усунути або хоча б звести до мінімуму дефіцит торгового балансу по товарообміну. Протягом всієї історії сучасного Ізраїлю дефіцит торгового балансу, оплачувану з зовнішніх джерел, служив свого роду формою зовнішнього субсидування економічного розвитку. Широке застосування зарубіжних фінансових коштів давало можливість компенсувати наявність в ізраїльській економіці найважливішою структурною диспропорції – значного відставання обсягу ВВП від величини використовуваних на споживання і накопичення сумарних ресурсів.

Незважаючи на велику зовнішню заборгованість, рейтинг надійності Ізраїлю як позичальника до останнього часу оцінювався дуже високо. Експерти журналу «Еіготопеу» регулярно давали Ізраїлю найкращий бал, вимірюючи комплексний показник заборгованості (10 балів за 10-бальною шкалою).

За даними Міжнародного енергетичного агентства, Ізраїль має негативне сальдо паливного балансу в розмірі 18,25 мільйонів тонн нафтового еквівалента і залежить від імпорту енергоносіїв (2005 рік). Одна з основних особливостей енергетичного комплексу Ізраїлю полягає в його практично повної залежності від імпортних ресурсів, так як власні розвідані запаси сировини в країні недостатні для забезпечення наявних енергетичних потреб. Винятком в останні роки став природний газ. У 1999-2000 роках на морському шельфі в районі Гази були виявлені великі запаси природного газу, які, на думку експертів, могли б надовго забезпечити потреби Ізраїлю навіть за умови повного припинення імпорту. Однак видобуток на цих родовищах поки не вийшла на проектну потужність.

Ізраїль завжди намагався диверсифікувати імпорт енергоносіїв з країн-експортерам. Традиційними постачальниками нафти були Норвегія, Великобританія, Мексика, Західна Африка і Єгипет. В останні роки різко зріс імпорт нафти з Росії і Каспійського регіону. У 2007 році, за оцінками, Ізраїль ввозив з цих країн близько 75% споживаної нафти, в тому числі з Азербайджану близько 17%. З усієї маси імпортованого в країну вугілля половина надходить з Південної Африки, а інша частина з Колумбії, США, Австралії і Індонезії.

Частка газу в енергозабезпеченні зросла з 0,1% в 1995 році до 18,0% в 2006 році. Перехід на імпортний газ (з Єгипту) був пов’язаний з необхідністю поліпшити екологічну ситуацію в країні і скоротити зайняті під енергетичними підприємствами земельні площі. До того як були виявлені родовища газу на шельфі Середземного моря навпроти берегів Гази, в якості головного його постачальника розглядався Єгипет. Поряд з цим велися відповідні переговори з Катаром і Росією. Ізраїль (через збереження ймовірності використання Єгиптом «газового важеля» для надання політичного тиску на Ізраїль) буде прагнути до диверсифікації імпорту газу. Недавнім (березень 2008 року) підтвердженням цього стала просочилася в ЗМІ інформація про реанімацію «катарського проекту». Йдеться про можливі поставки в Ізраїль зрідженого газу з Катару.

Альтернативна енергетика (використання енергії сонця, вітру та інших джерел) – одне з найбільш прогресивних напрямків розвитку ізраїльського ПЕК. Незважаючи на те що поки частка альтернативних джерел в енергетичному балансі країни невелика (у 2006 році вони забезпечили близько 4% енергоспоживання), є підстави вважати, що в майбутньому ця ситуація принципово зміниться. Вже протягом ряду років в Ізраїлі активно проводяться наукові дослідження, націлені на розробку і вдосконалення технологій щодо застосування альтернативної енергетики. Ізраїль вважається визнаним світовим лідером в цій області.

Посилання на основну публікацію