Джордж Баланчин

Прославив свого часу Америки син одного зі знаменитих грузинських композиторів Георгій Баланчивадзе, який змінив ім’я на Джордж Баланчин (його батько – Мелітон Баланчівадзе народний артист Грузії).

Своє навчання він почав в Петроградському театральному училищі, де і почав ставити свої перші танцювальні номери (також паралельно складав музику). У 1924 році він потрапляє в знамениту трупу Сергія Павовіча Дягілєва, у складі якої Джордж склав десять балетів. У той же період в балеті «Аполлон Мусагет» виявилися перші веянья в майбутньому впізнаваного «стилю Баланчина», де класичний академічний танець був адекватно збагачений і, в деякому роді, оновлений.

Незабаром після смерті керівника трупи Дягілєва (1929), а саме в 1933 році Джорджа (тоді ще Георгія) відомий меценат і шанувальник мистецтва Л. Керстайн запрошує перебратися до Америки. У 1934 вони спільними зусиллями засновують Школу американського балету, а вже всередині цієї організації утворюється трупа «Американ Балі». Для неї геніальний хореограф створив такі свої шедеври: «Поцілунок феї», «Кончерто бароко», «Серенада», «Гра в карти», «Балі Емперіаль» та ін. До речі, трупа не одноразова змінювала свою назву, але все ж в 1948 році їй було присвоєно остаточну назву «Нью-Йорк Сіті Балі». Вона перебувала під заступництвом Баланчина до самої його смерті. Загалом, вже до 1960-их років вельми чітко стала вимальовуватися картина, що саме завдяки цьому хореографу в Америці був сформований національна манера виконання класичного танцю.

Джордж Баланчин працював з самими різними жанрами постановок, але найбільш цікаві для нього були балети без сюжету, для створення яких використовували музику раніше не застосовувалися до танців зовсім: інструментальні ансамблі, сюїти і симфонії. Головним у цьому новому типі балету був танцювальний образ, його відповідність зі стилем музики, їх взаімогармонія. А сюжет і сценічне видовище відсувалися на другорядний план, а часом і зовсім виключалися. Крім балетів Баланчин із задоволенням ставив танці для фільмів і мюзиклів («На пуантах» і т.д.).

Витвори Джорджа і нині відомі у всьому світі. Він зумів створити щось нове, не просто не розірвавши зв’язку з класикою, а й освіживши її, зробивши більш цікавою і актуальною.

Посилання на основну публікацію