Дослідження Центральної Азії

Важкодоступну Центральну Азію і прилеглі до неї території почали вивчати лише в XIX ст. Навіть далеку Австралію в той час знали краще. У дослідженні цієї території особливо великі заслуги російських мандрівників Петра Петровича Семенова- Тян-Шанського та Миколи Михайловича Пржевальського. П. П. Семенов зробив дві подорожі по Тянь-Шаню. Результати були вражаючі. Він встановив кордону Тянь -Шаню – однієї з головних гірських систем Центральної Азії, відкрив вершину Хан -Тенгрі. Дослідивши високогірне озеро Іссик -Куль, П. П. Семенов довів, що воно безстічне. Вперше встановив висотні пояси в горах Тянь – Шаню. Виявилося, що снігова лінія тут розташована вище, ніж в Альпах.

У визнання наукових заслуг П. П. Семенов отримав право користуватися доповненням до свого прізвища Тян -Шанський. Іменем П. П. Семенова- Тян- Шанського названі гірські хребти, окремі вершини, льодовик в Центральній Азії.

Ім’я H. М. Пржевальського назавжди увійшло в історію географічних відкриттів і досліджень. Він поклав початок всебічному вивченню Центральної Азії (рис. 97). Їм обстежена територія, за площею майже рівна Австралії. Багато труднощів довелося подолати H. М. Пржевальського і його супутникам – високі гірські хребти та сипучі мляві піски пустель, спеку і сильні холоди.

Географічні результати подорожей H. М. Пржевальського виключно великі. Вперше нанесені на карту десятки не вивчених раніше гірських хребтів, складені описи багатьох пустель, витоків великих азіатських річок Хуанхе і Янцзи. H. М. Пржевальський встановив місце розташування і природу блукаючого озера Лобнор. Він вперше описав нові види тварин, серед них – дикий кінь (Пржевальського), дикий азіатський верблюд.

Під час переходів Пржевальський виробляв топографічну зйомку місцевості, вів метеорологічні спостереження. Він зробив чотири подорожі до Центральної Азії, зібрав багату колекцію гірських порід і рослин. Все побачене він виклав у своїх працях, де багато уваги приділено способу життя місцевого населення.

Вивчення природи Центральної Азії продовжив учень Пржевальського П. К. Козлов в кінці XIX ст. і на початку XX в. Маршрути його подорожей перетинали пустелі Монголії (Гобі і ін), нагір’я Тибет, верхів’я Янцзи. Під час однієї з подорожей П. К. Козлов відшукав засипаний пісками мертве місто Хара- Хо -то – столицю зниклого нині держави.