Донні відкладення і корисні копалини Північно Льодовитого океану

У Північному Льодовитому океані вивчений тільки самий поверхневий (до 4 метрів) шар донних опадів. Тут не проводилось глибоководного буріння.

Донні відкладення океану представлені потужною терригенною товщею, яка сформована виносами річок з малою кількістю органогенних опадів. Теригенні відклади утворені великим і дрібним піском і піщаним мулом.

На великих глибинах знаходяться неорганічні і органічні мули, зустрічаються включення з домішкою вапняного матеріалу. У глибоководних западинах поширені добре відсортовані глинисті мули.

В межах неросійського сектора океану відкриті більш 50 родовищ нафти, два з яких заслуговують особливої уваги.

Одне з них – Прадхо-Бей – розташоване в шельфовій зоні моря Бофорта на північ від Аляски. Його запаси обчислюються 3 млрд. т. нафти.

Щорічний видобуток нафти становить 35-50 млн т. Припускають, що це саме велике родовище нафти в усьому басейні Північного Льодовитого океану. Інше велике родовище нафти і газу лежить на схід і південний схід від Прадхо-Бей, в гирлі річки Макензі (Канада). Загальні виявлені запаси нафти всього Канадського узбережжя Північного Льодовитого океану складають 3,4 млрд т.

У шельфовій зоні морів, які омивають береги Росії, також відкриті запаси нафти і газу.

Клімат

Північний Льодовитий океан знаходиться в полярному поясі, що і визначає його кліматичні умови. Існування величезних мас льоду (в центральній частині Арктичного басейну крижаний покрив зберігається протягом року) ще більше посилює суворість клімату, обумовлену особливостями сонячної радіації в межах полярного поясу.

Протягом усього року над Північним Льодовитим океаном відбувається антициклонічний процес і розвивається циклонічна діяльність.

У нижніх шарах атмосфери полярний антициклон добре виражений тільки взимку. Влітку він значно слабкіше, причому в липні його центр зміщується до Берингової протоки, а в серпні знову рухається на захід. Циклонічна діяльність, навпаки, інтенсивна влітку. Внаслідок цього сезонний хід атмосферного тиску над Північним Льодовитим океаном виражений чітко.

  • Зимовими місяцями є листопад-квітень.
  • Літніми – червень-серпень.

Крім циклонів, що зароджуються над Північним Льодовитим океаном, сюди часто, особливо восени, приходять циклони ззовні, які проникають в область океану з усіх напрямків, а переважно з Баренцева моря.

У зв’язку з циклонічною діяльністю вітровий режим над Північним Льодовитим океаном непостійний, але сильні вітри (понад 15 м/с) бувають рідко. Середня швидкість вітру коливається в межах 4-6 м/с. У прибережних районах помітно виражений сезонний хід напряму вітру. Його швидкість і число днів з штормами, що викликаються головним чином циклонами атлантичного або тихоокеанського походження, тут значно зростають, особливо взимку.

Гренландський антициклон, вельми стійкий протягом усього року, також впливає на місцеву атмосферну циркуляцію, сприяючи утворенню вітрів, котрі по своєму напрямку підсилюють стоковий ефект скидання вод з Північного Льодовитого в Атлантичний океан.

Середня температура повітря в зимові місяці в різних районах Північного Льодовитого океану коливається від +3 до -40°С, у літні – від 0 до +10°С.

Хмарність, особливо низька, має виражений річний хід. Влітку ймовірність низької хмарності досягає 90-95%, взимку 40-50%. Більш тривалі прояснення бувають взимку.

Досить характерний для літньої погоди туман. В деякі місяці він спостерігається щодня, продовжуючись іноді 4-5 діб.

Атмосферні опади випадають головним чином у вигляді снігу, у вигляді дощу рідко, тільки в літні місяці і найчастіше зі снігом. Кількість опадів в Арктичному басейні 75-250 мм на рік, в Північно-Європейському басейні дещо більше.

Висота снігового покриву невелика, причому його розподіл вкрай нерівномірний. Влітку сніг на льодах Північного Льодовитого океану сильно тане, в окремі роки – майже повністю.

Клімат центральних районів океану більш м’який порівняно з кліматом окраїнних районів, прилеглих до берегів Азії та Північної Америки.

Теплі води, що постійно надходять з Атлантичного океану, є потужним збудником атмосферних процесів над великою акваторією Північного Льодовитого океану. Вплив потепління атлантичних вод шляхом атмосферної циркуляції позначається значно більше, ніж шляхом безпосереднього перенесення тепла і віддачі його холодним арктичним водам.

У зимові місяці води Північного Льодовитого океану, що володіють запасом теплової енергії, постійно поповнюються водами з Атлантики. Зігрівають атмосферу, віддаючи  через крижаний покрив своє тепло холодному арктичному повітрю.

В результаті над Арктичним басейном температура повітря нижче -40°С опускається рідше в порівнянні з сусідньою сушею, розташованою в більш низьких широтах: в районі Верхоянска – Оймякона – до -67°С і близько 64 с. ш. до -70°С.

Посилання на основну публікацію