Доля планети і людства

При виключення перспективи «ядерної зими» реальною небезпекою залишається можливість перегріву планети внаслідок парникового ефекту. Складна система взаємодії атмосфери, гідросфери та літосфери, активна роль біосфери створюють ймовірність переходу всього комплексу процесів, що формують клімат на планеті, в одне з декількох можливих рівноважних станів. Наприклад, клімат міоцену, що закінчилася 15 млн. років тому епохи кайнозою, був дуже сприятливим для життя, тепло і волого було на великих територіях сучасних пустель і приполярних землях.

Але не слід думати, що швидке «переключення» на новий рівень теплового балансу і встановлення клімату міоценового типу може стати благом для людства. Проблема теплового балансу тому і відноситься до глобальних екологічних проблем, вирішення яких життєво важливо для людства, що швидка зміна «точки рівноваги» і перехід до клімату, наприклад, міоценового типу призведе до катастрофічних наслідків, оскільки процес розвиватиметься не в геологічному часу, характерному для еволюції біосфери, а в часі історичному, навіть протягом всього декількох десятиліть. Підйом рівня Світового океану істотно скоротить площа територій, придатних для життя людей і ведення сільського господарства. Виникнуть надзвичайно складні і важковирішувані проблеми в економіці, демографії, політиці, пов’язані з масовим переселенням людей, гострою нестачею продовольства, зростанням соціальної і, природно, міжнародної напруженості. Але навіть якщо ціною величезних і неминучих втрат людство зуміє пристосуватися до життя в нових кліматичних умовах, цього не зможе зробити переважна частина видів тварин і рослин, що призведе до катастрофічного зменшення видової різноманітності життя на Землі і поставить під питання саму можливість збереження біосфери сучасного типу, в якій тільки й може існувати людина.

Збереження теплового балансу Землі, неприпустимість подальшого безтурботного відносини до накопичення в атмосфері вуглекислого газу – обов’язкова умова забезпечення благополучного майбутнього людей.

Посилання на основну публікацію