Державний устрій і політична система В’єтнаму

В’єтнам – парламентська республіка. Діє Конституція СРВ, прийнята 15 квітня 1992, четверта після 2-ї світової війни (1946, 1959, 1980). В даний час у В. налічується 57 провінцій, чотири міста центрального підпорядкування (млн чол.): Ханой, Хошімін (св. 5), Хайфон (1,7) і Дананг (0,7).

Політична система В. визначена у преамбулі Конституції: «Партія керує, народ головує, держава управляє». Комуністична партія В. є єдиною партією, яка займає провідне становище в політичній системі країни.
Спираючись на авторитет правлячої з 1945 партії, керівництво КПВ на VI з’їзді в 1986 виступило ініціатором радикальних змін, проголосивши курс політики «оновлення». В даний час КПВ налічує св. 2 млн чол. Генеральний секретар ЦК КПВ – Нонг Дик Мань, обраний на IX з’їзді КПВ в квітні 2001.

Принцип державного управління розкривається в Конституції: «Вся влада в країні належить народу, який здійснює її через Національні збори, Народні ради всіх ступенів, які обираються народом і несуть перед ним відповідальність».

Національні збори (НС) – однопалатний вищий представницький орган, здійснює законодавчу владу, вирішує основні питання внутрішньої і зовнішньої політики держави, здійснює верховний контроль за діяльністю всіх державних органів. Обирає з числа депутатів Постійний комітет, президента і віце-президента, Рада міністрів (уряд), голови Верховного народного суду, генерального прокурора Верховної народної прокуратури. Складається з 498 депутатів, що обираються від адміністративно-територіальних одиниць і від суспільно-політичних організацій та спілок. Обирається на 5 років, його сесії проводяться два рази на рік. Св. 90% депутатів НС є членами КПВ.

Всі громадяни СРВ, які досягли 18-річного віку, мають право обирати, а з 21 року – бути обраними у депутати НС. На 1-й сесії XI скликання (липень 2002) головою НС був обраний Нгуен Ван Ан.

Постійний комітет НС (ПК НС) – орган, що постійно діє між сесіями НС.

Президент СРВ – глава держави, представляє СРВ на міжнародній арені. Він обирається НС на 5 років з числа депутатів, несе відповідальність і підзвітний НС. Оприлюднить законодавчих актів і дає їм тлумачення, пропонує НС кандидатури віце-президента, голови уряду, голови Верховного народного суду і генерального прокурора. Відповідно до рішення НС або ПК НС оголошує військовий стан, загальну або часткову мобілізацію і т.д. Президент здійснює загальне командування Збройними силами, очолює Раду національної оборони і безпеки. Президент СРВ – Чан Дик Лионг – обраний на цей пост у вересні 1997, переобраний в липні 2002.

Рада міністрів – уряд СРВ, вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади. Підзвітний НС, а в проміжках між сесіями – Постійному комітету НС і президенту СРВ. До складу уряду входить 20 міністерств і 6 державних установ, що мають статус міністерств. Термін повноважень голови уряду – 5 років. Голова Ради міністрів СРВ – Фан Ван Кхай – обраний у вересні 1997, переобраний в липні 2002.

Система місцевих органів влади відповідає адміністративним поділом країни. Кожна адміністративна одиниця має обирається місцевим населенням орган влади – Народна рада. Термін повноважень Народних рад провінцій, міст центрального підпорядкування і прирівняних до них адміністративних одиниць – 4 роки. Термін повноважень інших рад – 2 роки. Виконавчими органами Народних рад, органами адміністративної влади на місцях є Народні комітети.

В цілому політичний лад можна охарактеризувати як партійно-державну систему. Усі законодавчі, виконавчі та судові органи функціонують під керівництвом КПВ.

Вітчизняний фронт В. (створений в 1977) об’єднує всі суспільно-політичні організації СРВ, а також об’єднання в’єтнамців, що проживають за кордоном. У нього входять: КПВ, Федерація профспілок, Союз комуністичної молоді Хо Ши Міна, Федерація жінок В. та ін.

Основне завдання зовнішньої політики СРВ проголошена як створення сприятливих зовнішніх умов для соціально-економічного розвитку та реалізації курсу на перехід до ринку. Вона будується на принципах самостійності, дозованої відкритості, підключення до діяльності регіональних структур та багатосторонніх організацій, збалансованих відносин з провідними державами та світовими політико-економічними центрами.

Починаючи з 1995 В. бере активну участь у діяльності АСЕАН, був автором ініціатив, які отримали підтримку членів АСЕАН. Зокрема, він запропонував програму діалогу Азія-Європа (АСЕМ), успішно провів саміт АСЕАН в Ханої в грудні 1998, в ході якого були прийняті «Ханойська декларація» і «Ханойський план дій». В. та інші країни АСЕАН підготували «кодекс поведінки» в районі Південно-Китайського моря, вступили в переговори з КНР з метою підписання цього документа.

В’єтнамо-китайські відносини були нормалізовані в листопаді 1991. Керівництво СРВ і КНР дотримуються думки, що озброєні зіткнення 1979 не повинні повторюватися ні за яких обставин. 19 жовтня 1993 був укладений договір про принципи врегулювання прикордонних суперечок, з яких найважливішими є: керівництво міжнародним правом, відмова від використання сили і односторонніх дій. Відповідно до договору в грудні 1999 було підписано угоду про демаркацію сухопутного кордону. У грудні 2000 країни уклали Угоду про делімітацію кордону в Тонкинском затоці і про рибальство.

Все більш насичений характер набувають вьетнамо-американські відносини. В. розцінює активну участь США в регіональних справах як позитивний фактор, який є відображенням сформованого в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні балансу сил. У липні 2000 було підписано торгово-економічне угоду з США (ратифіковано в кін. 2001), що передбачає надання В. режиму найбільшого сприяння.

У вересні 2000 відбувся офіційний візит прем’єр-міністра СРВ Фан Ван Кхая в РФ. Був підписаний пакет угод про виплату В. Росії боргу у розмірі 1,7 млрд дол. Протягом 23 років на принципах Паризького клубу кредиторів. Важливою подією вьетнамо-російських відносин став візит до В. президента РФ В.В. Путіна в березні 2001. Глави країн підписали Декларацію про стратегічне партнерство між СРВ і РФ.

Акцент в будівництві сучасних Збройних сил В. робиться на створенні невеликих, добре оснащених і навчених регулярних сил, великого стратегічного резерву та контингенту воєнізованих формувань. Частка військових витрат у ВВП скоротилася з 17% в 1990 до приблизно 6% в 2002. В абсолютному вираженні витрати на військові цілі знизилися з 2,5 млрд дол. В 1990 до 1,8 млрд дол. США в 2001. З 1985 проводиться політика скорочення загальної чисельності армії. У 1985 вона налічувала 1260 тис. Чол., У 2001 – 484 тис. Чол. (Сухопутні війська 412 тис., ВПС 30 тис., ППО 15 тис., ВМС 42 тис.). Чисельність стратегічного резерву (народні сили самооборони і народна міліція, берегова охорона) оцінюється в 4-5 млн чол.

СРВ має дипломатичні відносини з РФ з 1991 (встановлені з СРСР в 1950).

Посилання на основну публікацію