Державний устрій і політична система Таїланду

Королівство Таїланд – конституційна монархія з 1932. Остання 16-та Конституція, прийнята в 1997, істотно розширює права громадян, можливості їх контролю над виборами, створює умови для боротьби з корупцією в політичній системі країни. Глава держави – король, нині – Пхуміпхон Адульядет (Рама IX) династії Чакри. Король є моральним лідером країни, легітимізує владу, виступає посередником в умовах політичної кризи. Король Пхуміпхон Адульядет і королева Сирікит користуються великою повагою підданих і особливою любов’ю з боку селян, що багато в чому пов’язане з особистими якостями королівського подружжя і соціальними програмами, яким вони протегують. Вищий законодавчий орган – двопалатний парламент, що складається з палати представників (500 депутатів) і сенату (200 чол.), Виборного з 2000.

В рамках парламентської системи діють політичні партії, найстаріша з них – Демократична партія, інші, як правило, створюються під певного лідера: «Нашнл аспірайшн парті», лідер Чаоваліт Йонгчайют; «Чхать Паттаи», лідер Чат-чай Чунхаван; «Тхай рак Тхай», лідер Таксин Чинна-ват, та ін. Перемогла за результатами загальних виборів партія формує уряд.
Т. – унітарна держава, розділене на 72 провінції (чангват), які діляться на райони (ампе). Місцева влада перебувають у віданні МВС і призначаються з центру. Останнім часом робляться спроби децентралізації влади. Згідно із законодавчими поправками (1998), розширюються права міських і муніципальних представницьких органів влади. Найбільші міста (млн чол.): Бангкок, Накхонрачасіма (2,54), Убонрачатхані (1,77), Чіангмай (1,59) (2000).

Посилання на основну публікацію