Державний устрій і політична система Словаччини

Словаччина – демократична парламентська республіка. Діє Конституція 1992. В адміністративному відношенні С. ділиться на 8 областей і 79 районів. Державна влада на обласному та районному рівнях здійснюється відповідними адміністраціями; територіальне самоврядування на рівні областей, у містах і сільських громадах реалізується через органи місцевого самоврядування, приматора (мерів) і старост. Найбільш великі міста: Братислава, Кошице, Нітра, Прешов, Жиліна, Банська-Бистриця.

Вищий орган законодавчої влади – однопалатний парламент (Національна рада Словацької Республіки), що складається з 150 депутатів, що обираються терміном на 4 роки. Вибори в парламент здійснюються на основі загального виборчого права і пропорційного представництва; право висування кандидатів у депутати належить політичним партіям, рухам і коаліцій. Спочатку вибори проводилися по 4 багатомандатних виборчих округах, з 1998 встановлено єдиний (загальнонаціональний) багатомандатний виборчий округ. Щоб уникнути надмірного партійного дроблення складу парламенту встановлюються виборчі бар’єри для політичних партій. Згідно з поправками, внесеними до виборчого закону в 1999, щоб бути представленою в парламенті, партії необхідно набрати не менше 5% голосів виборців, коаліції з 2-4 партій – 7%, коаліції з 5 і більше партій – 10%.
Вищий орган виконавчої влади – уряд, очолюваний прем’єр-міністром і підзвітна Національній раді. Формується на парламентській основі (парламентською більшістю); президент країни призначає прем’єр-міністра і за його рекомендацією – членів кабінету міністрів. Конституцією передбачена політична відповідальність уряду перед парламентом: останній може висловити уряду вотум недовіри, уряд може звернутися до парламенту з проханням про висловлення йому довіри.

Глава держави – президент з 5-річним терміном повноважень. З 1999 політична роль президента кілька посилилася завдяки введенню загальних і прямих виборів президента (до 1999 президент обирався парламентом більшістю у 3/5 голосів) і розширенню його повноважень у разі виникнення конфлікту між законодавчою і виконавчою гілками влади. Президент може розпустити парламент в трьох випадках: якщо після винесення вотуму недовіри уряду три послідовні спроби депутатів обрати новий уряд виявляються безуспішними; якщо парламент не приймає підтримуваний урядом законопроект, пов’язаний з винесенням вотуму довіри; якщо парламент не може прийняти якийсь законопроект протягом 3 міс.

На парламентських виборах в 2002 5% -й бар’єр подолали 7 партій: РЗДС (19,5% голосів виборців), Словацький демократичний і християнський союз (СДХС) (15,1%), партія «Смер» (13,5%), Партія угорської коаліції (ПВК) (11,2%), Християнсько-демо-кратической рух (ХДР) (8,3%), Альянс нового громадянина (АНГ) (8,0%), Комуністична партія С. (КПС) – 6,3%. За підсумками виборів 4 партії правоцентристського спрямування (СДХС, ПВК, ХДД і АНГ), ??що одержали 78 мандатів з 150, домовилися про створення коаліції для формування уряду. Головою Національної ради нового скликання став П. Гру-шовскі (ХДД). Кабінет міністрів, сформований правлячою коаліцією, очолив М. Дзурінда (СДХС). За підсумками перших в історії С. прямих і загальних президентських виборів, що відбулися в травні 1999, президентом країни був обраний Р. Шустер.

Партійна система складається в основному з малих партій; її фрагментарність в 1990-і рр. наростала: у перших національних виборах, що відбулися в 1994, взяли участь 18 політичних суб’єктів (партій, рухів і коаліцій), на виборах в 2002 – 25. Оскільки жодна з партій не була здатна без вступу до коаліції перемогти на виборах і забезпечити роботу уряду , всі кабінети міністрів в 1990-і рр. були коаліційними. Політичні партії та рухи: РЗДС виникло в 1991 після розпаду ОПН, голова В. Мечіар; ХДД засноване в 1989, голова П. Грушовскі; СДХС утворений в 1999 в результаті розколу ХДД, голова М. Дзурінда; партія «Смер», голова Р. Фіцо; ПВК, голова Б. Бугар; АНГ, голова П. рушки; КПС, голова Й. Шевц; Партія громадянської злагоди заснована в 1998, голова П. Гамзік; Словацька національна партія заснована в 1989, голова Я. Слота; Партія ле- вих демократів, голова П. Концос; Демократична партія, голова Л. Каникей; Ліберально-демократичний союз, голова Я. Будай; Словацька національна партія, голова А. Малікова та ін.

На кін. 2001 в С. були зареєстровані 16849 неурядових організацій, їх них лише 1,3-2 тис. Організацій (8-12%) характеризувалися активною регулярної діяльністю. Серед організацій ділових кіл прагнуть до участі в політичному житті країни Асоціація роботодавців С., Асоціація міст і сіл (ZMOS), спілки працівників металургійної промисловості KOVO і METALURG. Конфедерація профспілок (KOZ) заснована в 1990, об’єднує 42 профспілки; у 2000 в профспілкових організаціях С. складалося 700 тис. чол. (У 1990 – 2,5 млн чол.).

Збройні сили С. включають Сухопутні війська, ВПС і війська протиповітряної оборони, прикордонні війська, війська цивільної оборони. Чисельність Збройних сил становила 2001 33 тис. Чол. (У 1995 – 47 тис. Чол.), В т.ч. чисельність Сухопутних військ 19,8 тис. чол., ВПС 10,2 тис. чол. Резерв (національна гвардія) 20 тис. Чол. Воєнізовані формування 2,6 тис. Чол., В т.ч. сили внутрішньої безпеки 1,4 тис. чол. В рамках підготовки до вступу в НАТО С. з кін. 1990-х рр. приступила до реорганізації Збройних сил та модернізації матеріально-технічної бази армії. На 2001-04 передбачені військові асигнування в розмірі 1,89% ВВП (близько 400 млн дол. США на рік): до 25% цих коштів передбачається спрямувати на модернізацію озброєння, решта коштів – на утримання техніки та особового складу. У наступні роки військові витрати будуть збільшені до 2% ВВП. З 2002 розпочато перехід від загального військового обов’язку до комплектування Збройних сил за контрактом: до 2006 армія повинна стати повністю професійною, а її чисельність – скоротитися до 25 тис. Чол.

С. має дипломатичні відносини з РФ (з 31 грудня 1992 після поділу ЧСФР на дві незалежні держави; між СРСР і Чехословаччиною були встановлені 9 червня 1934).

Посилання на основну публікацію