Державний устрій і політична система Румунії

Румунія – правова, демократична, соціальна, єдине, неподільне держава з республіканською формою правління. Діє Конституція 1991, в яку внесено ряд змін у 2003 р В адміністративному відношенні країна ділиться на 41 повіт. Столиця виділена в самостійну адміністративну одиницю. У 2001 р найбільші міста: Бухарест, Констанца (348,3 тис. Чол.), Ясси (344,3 тис. Чол.), Тімішоара (334,0 тис. Чол.), Клуж-Напока (328 тис. чол.), Брашов і Галац (по 324 тис. чол.), Крайова (303 тис). Система державного управління базується на принципі рівноваги законодавчої, виконавчої та судової влади, політичному плюралізмі, дотриманні громадянських прав і свобод. Вищий орган законодавчої влади – парламент, що складається з верхньої палати Сенату (143 члена) і нижньої – палати депутатів (340 місць). Вищий орган виконавчої влади – уряд на чолі з прем’єр-міністром, кандидатура якого пропонується президентом і затверджується парламентом. Главою держави є президент, який на час виконання свого мандату не може полягати в якій-небудь партії. Президент може бути обраний на два терміни. Вищі та місцеві органи влади формуються на основі закону про вибори 1992 Вибори відбуваються кожні чотири роки шляхом загального (з 18 років), прямого і таємного голосування. Формування парламенту йде за партійними списками в один тур. Встановлено 5% -й бар’єр для партій і політичних об’єднань, 8% -й – для виборчих блоків. Президентські вибори можуть проходити в два тури в разі, якщо ніхто з кандидатів не набере більше 50% голосів. Першим президентом посткомуністичної Румунії став Іон Ілієску. Повторно обраний в листопаді 2000 р Ілієску почав процес демократизації суспільного життя, ринкової трансформації національної економіки, був узятий курс на прискорену інтеграцію Румунії в ЄС і НАТО.

З 1991 р Ілієску очолював Партію соціальної демократії, яка після злиття з Соціалістичною партією в 2001 р стала називатися Соціал-демократичною партією (СДП), головою якої з 2000 р став Адріан Нестасе. СДП – член Міжнародного соціалістичного Інтернаціоналу. Публічна адміністрація адміністративно-територіальних одиниць діє на засадах автономії і децентралізації управління. У містах і сільських комунах вибираються поради і глави низових одиниць – прімарі. На рівні повітів – поради; глави повітів – префекти призначаються урядом. Префект є представником уряду на місцевому рівні, відповідає за діяльність в повітах міністерств та інших центральних органів влади, має право припиняти або скасовувати рішення повітової ради та місцевих органів влади. Конституція розглядає політичний плюралізм як умова і гарантію демократії.
У листопаді 2000 р у парламентських виборах брали участь 43 партії, з яких виборчий бар’єр подолали лише п’ять, в т.ч. СДП, «Велика Румунія», Націонал-ліберальна, Демократична, Демократичний союз угорців. Серед організацій ділових кіл видну роль відіграють Конфедерація патронатів промисловості Румунії, Національна рада патронатів з приватним капіталом, Союз торгово-промислових палат, створених Румунії з окремими зарубіжними країнами, Асоціації експортерів та імпортерів, сільгоспвиробників і т.д. Істотне місце в суспільному житті зайняли професійні об’єднання трудящих (Конфедерація незалежних профспілок «Фреція», картель незалежних профспілок «Альфа», Національний блок профспілок, Федерація незалежних профспілок «Солідарність 90»).

Внутрішня політика будується на конституційних принципах рівних прав і свобод громадян незалежно від їх національності, віросповідання, політичної приналежності. Конституція гарантує національним меншинам збереження і розвиток їх етнічних, культурних, мовних та релігійних особливостей. У зовнішній політиці Румунія проголосила відданість принципам добросусідства, дотримання норм міжнародного права. У січні 1995 р вступив в дію Договір про асоціювання Румунії з ЄС. В кін. 2002 почалися переговори про вступ Румунії до НАТО, що зажадало реорганізації Збройних сил, модернізації технічного оснащення армії. Поставлено завдання переходу до професійної армії, здатної інтегруватися в НАТО.

До 2001 р Румунія вже скоротила чисельність Збройних сил в порівнянні з 1989 р майже на 2/3. Військові асигнування були збільшені в 2 рази, склавши в 2002 р 2,4% ВВП. У 2002 р темпи військової реформи були прискорені. Дипломатичні відносини Румунії і СРСР були встановлені 9 червня 1934

Посилання на основну публікацію