Державний устрій і політична система Молдавії

Молдавія – суверенна і незалежна, неподільне, демократична, правова держава з республіканською парламентською формою правління. М. фактично стала парламентською республікою з 2000, позачергові вибори до парламенту відповідно до цієї поправки в Конституції пройшли 25 лютого 2001. Діє Конституція 1994.

До 1998 територія М. ділилася на 40 районів, з реформи 1998 – на 10 повітів і автономно-територіальне утворення (АТО) Гагаузія. У 2002 прийнятий новий закон про адміністративно-територіальний устрій, який пройшов експертизу Ради Європи. М. повернулася до існуючого до 1998 районному поділу території: на 32 району, 60 міст, 912 сіл, АТО Гагаузія з 32 населеними пунктами (в невизнаній ПМР 147 населених пунктів). Найбільш великі міста – Кишинів, Белць, Бендери, Комрат, Тирасполь.
Глава держави – президент, 4 квітня 2001 на цей пост обрано В. Воронін. Вищий орган законодавчої влади – однопалатний парламент. Голова парламенту – Євгенія Остапчук. Вищий орган виконавчої влади – уряд, прем’єр-міністр – В. Тарлев.

Президент обирається парламентом на 4 роки таємним голосуванням 3/5 голосів обраних депутатів і не більше ніж на 2 терміни поспіль. Парламент обирається на основі всенародних виборів за змішаною мажоритарно-пропорційною системою – 51 депутат за партійними списками і 50 депутатів від одномандатних округів. Термін повноважень депутатів парламенту 4 роки. Президент висуває кандидатуру прем’єр-міністра і відповідно до вотумом довіри парламенту призначає главу уряду.

У 1991-2003 обиралося три президента: М.Снєгур (термін правління 1991-96), П.Лучінскій (грудень 1996 – лютий 2001), В. Воронін (з лютого 2001). Глави урядів при Снігур – А.Сангелі, І.Чубук, при Лучинський – І.Чубук, І.Стурза, Д.Брагіш.

За законом про місцеве самоврядування (2003) органи місцевого управління – місцеві ради і прима-ри. Районні місцеві ради (перший рівень), сільські, комуни, міські ради (другий рівень) обираються всенародно, голова району обирається районними радниками. Контроль на місцях здійснюють територіальні бюро Державної канцелярії. Глава АТО Гагаузії – башкан. 25 травня 2003 відбулися вибори (третій кампанія після 1995, 1998) в нові місцеві органи влади в 32 районах М. обирається 11935 радників і 898 примарів. Партія комуністів отримала 48,03%, т. Е. 367 мандатів, у ради і понад 50% посад примарів. Блок «Соціал-ліберальний альянс» – Moldova Noastra – 21,03% (189 мандатів), ХДНП – 9,53, Демократична партія – 6,98, Блок «СДП- СЛП» – 3,69, Демократична аграрна партія – 2,035, незалежні кандидати – 5,32%. У муніципальна рада Кишинева 51 мандат отримали 6 партій, що набрали більше 2% голосів (Партія комуністів – 43,59%).

В М. склалася багатопартійна система. Офіційно зареєстровані 26 політичних партій і суспільно-політичних рухів. Найбільш великі і впливові – Партія комуністів Республіки Молдова (ПКРМ – правляча партія з 2001), лідер партії – В. Воронін, Християнсько-демократична народна партія, лідер Ю.Рошка, Демократична партія, лідер Д.Дьяков, Партія відродження і злагоди, лідер М.Снєгур, Ліберальна партія, Партія соціально-економічної справедливості, Соціал-ліберальна партія, Соціал-демократична партія, Громадсько-політичний рух «Рівноправність», Партія соціалістів і

ін. В результаті позачергових парламентських виборів (лютий 2001) в парламенті три фракції – фракція ПКРМ (71 місце з 101), її лідер В. Степанюк, і дві фракції від опозиційних партій правого спрямування – Соціал-демократичний альянс (19 місць), її лідер – колишній прем’єр-міністр Брагіш, і фракція Християнсько-демократичної народної партії (11 місць), її лідер – Рошка.

Провідні організації ділових кіл: Торгово-промислова палата, Спілка промисловців, Бізнес-центр, Клуб ділових людей Timpul.

Створено ряд громадських організацій: Конфедерація профспілок, Конфедерація вільних профспілок «Солідарність», Національна конфедерація патронату, що включає незалежні, професійні організації в різних областях діяльності. Елементи громадянського суспільства: практика щорічного підписання колективного договору між профспілками і владою, а також постійний діалог між президентом та представниками громадянського суспільства всіх соціальних шарів для досягнення згоди в суспільстві.

З 2001 внутрішня політика визначається програмними установками нової влади. Головне завдання – послідовно проводити політику з урахуванням передвиборних обіцянок комуністів «відродити країну, підняти економіку», слідувати стратегії усунення помилкових минулого рішень, домагаючись в економічній сфері досягнення стійкого економічного зростання і подолання бідності, в політичному житті – досягнення політичної стабільності та громадянської злагоди, врегулювання придністровського конфлікту, виведення російських військ, розміщених на території Придністров’я з часів воєнного конфлікту, об’єднання країни.

Зовнішня політика М. визначається національними інтересами країни. За Конституцією М. дотримується «постійний нейтралітет». Цілі зовнішньої політики: зміцнення державного суверенітету і територіальної цілісності, підвищення авторитету М. на міжнародній арені, розвиток дипломатичних відносин і взаємовигідних зв’язків з усіма країнами світу. Особлива увага приділяється співпраці зі стратегічним партнером РФ і з сусідніми країнами – Україною та Румунією. Довгострокова стратегічна мета – інтеграція в європейські структури, членство в ЄС.

За Конституцією М. – нейтральна держава, не бере участі в будь-яких військових блоках, військово-політичних формуваннях. Загальна чисельність національної армії 8,5 тис. Чол. Збройні сили включають мотострілкові, артилерійські підрозділи, ППО, авіацію, підрозділи бойового і тилового забезпечення. На озброєнні знаходяться 209 транспортних літаків, 150 мінометів, 6 вертольотів, 5 транспортних літаків, 6 МіГів. Вік військової техніки в середньому 10-15 років.

Республіка Молдова має дипломатичні відносини з РФ (встановлені 6 квітня 1992). З 13 травня 2002 набув чинності базовий політичний Договір про дружбу і співробітництво між РФ і РМ.

Посилання на основну публікацію