Державний устрій і політична система Мальдів

Мальдіви – республіка, діє Конституція 1998. В адміністративному відношенні Мальдіви розділені на 19 острівних груп – атолів (Аліф, Баа, Дхаалу, Фаа-фу, Гаафу Аліф, Гаафу Дхаалу, Гнавіяні, Хаа Алі-фу, Хаа Дхаалу, Кегата, Лаам, Лхавіяні, Міму, Ну-ну, Раа, Сину, Шавіяні, Тхаа, Вааву) і 1 дистрикт (Мале). Місто – столиця Мале.

Форма правління – президентська республіка. Вищий орган законодавчої влади – однопалатний парламент (Народний меджліс). З 50 членів 42 депутати обираються на 5 років, 8 призначаються президентом. Вибори проходять на непартійною основі, усі кандидати є «незалежними». 6% місць у парламенті мають жінки. Вперше жінка обрана до парламенту в 1979. В останніх (п’ятнадцятого) парламентських виборах (1999) взяли участь 74% тих, хто мав право голосу.
Можливе утворення Спеціального народного меджлісу в складі міністрів, членів Народного меджлісу, ще 40 обраних представників і 8 осіб, призначених президентом. Йому належить право прийняття особливо важливих законів.

Глава держави – президент, який за Конституцією є також главою виконавчої влади і главою уряду. Термін повноважень президента – 5 років. Президент призначається парламентом, і це призначення має бути підтверджено на національному референдумі (необхідно отримати не менше 51% голосів). Останні президентські вибори пройшли 17 жовтня 2003. Закони, прийняті парламентом, не вступають в силу без ратифікації президентом. Існує відповідальність президента перед парламентом, який може винести йому вотум недовіри.

Глава вищого органу законодавчої влади – спікер, який головує на засіданнях парламенту. Його повноваження дуже обмежені.

Уряд (кабінет міністрів) призначається президентом, причому необов’язково з числа членів парламенту. Пост прем’єр-міністра скасований в 1975.

Вища судова система представлена ??Верховним судом. Президент призначає всіх суддів (будь-якого рівня) і регулює діяльність судів – прямо або через Міністерство юстиції. Він має право помилування. На М. визнаються норми шаріату.

Виборче право надане всім громадянам, що досягли 21 року.

Першим президентом М. став Мухаммед Амін Ді-ді, який переміг на виборах у 1953. Провів кілька реформ. Ще в 1940-і рр. в якості прем’єр-міністра націоналізував промисловість, пов’язану з експортом риби. За рік перебування на посту президента провів реформу освіти, сприяв розширенню прав жінок, що викликало невдоволення мусульманських консервативних кіл. У 1954 був убитий натовпом під час заколоту.

Маумун Абдул Гайюм (нар. В 1937) працював викладачем в інституті, був представником М. в ООН. З 1978 незмінно обирається президентом. Дуже популярний на М. На виборах 1983, 1988 і 1993 отримував більше 95% голосів, 1998 і 2003 – більше 90%. Почав політику розвитку бідніших островів і зробив особливий акцент на розвитку туризму. Спроби переворотів відбулися в 1980, 1983 і 1988. У нач. 1990-х рр. на нього намагалися (безуспішно) чинити тиск ісламські фундаменталісти.

Уряд призначає глав атолів і глав островів. Комітети розвитку атолів (їх члени призначаються главою атола) є консультативним органом. Комітети розвитку островів складаються з призначаються і обираються населенням членів.

Створення партій не заборонено законом, але їх немає.

За міжнародною статистикою, існувало 82 громадські організації (2000). Місцеві експерти вважають, що їх число досягло 500. Досить активні молодіжні та жіночі організації. Більшість громадських організацій діє в Мале.

Зовнішньополітичний курс спрямований на підтримання дружніх відносин з іншими країнами при традиційному прагненні до збереження незалежності від великих держав. Більш тісні відносини існують лише з Великобританією (як з колишньою метрополією) і Японією (у зв’язку з економічною допомогою). У 1976 припинила існування військово-морська база Великобританії на острові Ган. З цього ж року М. – член Руху неприєднання. Особливе значення у сфері зовнішньої політики мають сусідні країни і мусульманські держави (хоча М. утримуються від будь-якої участі в близькосхідних процесах). З 1985 М. активно беруть участь в діяльності СААРК (у Мале проведено два саміти). Традиційно теплі відносини існують з Шрі Ланкою, яка є і основним економічним партнером. Дуже тісні зв’язки стали розвиватися з Індією після 1988. У цьому році близько 100 найманців (в основному з числа бойовиків Таміла зі Шрі Ланки), що мали зв’язки з Мальдівської опозицією (яка і організувала переворот), захопили президентський палац. На заклик М. А. Гайюм про допомогу моментально відгукнулася Індія: 1600 десантників були висаджені в Мале (перша частина прибула вже через 15 годин після початку перевороту). Путчисти були розгромлені, а втекли по морю найманців захопили індійські ВМС. В ході проведення операції індійські військовослужбовці не втратили жодної людини. Після суду над путчистами Гайюм помилував засуджених до смерті учасників перевороту. Останнім часом у М. – досить рівні стосунки з усіма країнами.

Збройних сил не існує. Є «мальдівські сили щодо забезпечення національної безпеки» чисельністю 1800 чол. Займаються також поліцейської діяльністю і охороною морського кордону. У 2001 витрати на оборону склали 34, 5 млн дол. США.

М. мають дипломатичні відносини з РФ (встановлені з СРСР в 1966).

Посилання на основну публікацію