Державний устрій і політична система Литви

Литва – президентська республіка. Діє Конституція, прийнята на референдумі 25 жовтня 1992.

Адміністративний поділ – 10 повітів, 44 райони, 92 міста, 22 селища. Найбільш великі міста (тис. Чол.): Вільнюс, Каунас (378,9), Клайпеда (близько 193), Шяуляй (133,9), Паневежис (119,8).
Державна влада відповідно до Конституції здійснюється Сеймом, президентом і урядом.

Вищий орган законодавчої влади – Сейм (однопалатний парламент), що складається з 141 депутата, які обираються на основі загального, прямого, таємного голосування на чотири роки (71 – від одномандатних округів за мажоритарною системою і 70 – за принципом пропорційного представництва на основі партійних списків). Сейм обговорює, приймає, публікує законодавчі акти, затверджує або відхиляє кандидатуру прем’єр-міністра, запропоновану президентом, проводить контроль за діяльністю уряду, встановлює податки, проводить вибори до місцевих самоврядування, ратифікує міжнародні договори. Вибори нового Сейму відбулися в жовтні 2000, головою став А. Паулаускас – лідер партії «Новий союз» (соціал-ліберали), який змінив на цій посаді Ландсбергіса, лідера консерваторів.

Глава держави – президент, що обирається загальним, прямим, таємним голосуванням строком на 5 років, не більше 2 разів поспіль. Президент представляє Литовська держава, вирішує найважливіші питання зовнішньої політики спільно з урядом, призначає і звільняє зі схвалення Сейму прем’єр-міністра, призначає і звільняє міністрів за поданням прем’єр-міністра, видає акти-декрети, має право вето на рішення Сейму. Він може достроково розпустити Сейм. Обраний на позачергових виборах Сейм має право більшістю (3/5) голосів призначити дострокові вибори президента. На дострокових президентських виборах, другий тур яких завершився 27 червня 2004, переміг 77-річний незалежний центрист В. Адамкус, багато в чому сприяв вступу Литви в НАТО і Євросоюз. Він уже був президентом у 1998-2003 рр. і повернувся на пост керівника держави після перебування на пенсії. В. Адам-кус змінив Р. Паксаса, третього президента після відновлення Л. незалежності і першого в Європі керівника держави, відправленого на початку квітня 2004 шляхом імпічменту у відставку (за сумнівні зв’язки з міжнародними злочинними структурами, в т.ч. і російськими) . В. Адамкуса підтримали партії Союз лібералів і центру, Союз Вітчизни, соціал-ліберали. Перемога Адамкуса означає посилення прозахідної орієнтації Л., а також більш тісні зв’язки з державами Заходу.

Вищий орган виконавчої влади – уряд, який представляє Сейму програму і після її схвалення приймає присягу. Прем’єр-міністр А. Бразаускас очолює 12-е (з 1990) уряд з липня 2001. Він був призначений на цю посаду президентом Адамкусом після падіння коаліційного уряду правих і центристських партій Паксаса через розбіжності з економічних питань та проблем приватизації. Сейм затвердив програму уряду «лівого більшості», який обіцяв прискорити хід реформ, необхідних для вступу в НАТО і ЄС, повернути внутрішню політику в бік соціально орієнтованого ринку, зниження безробіття і злиднів при збереженні жорсткої фінансової політики. У березні 2003 був затверджений склад нового уряду країни, запропонований Бразаускасом (пости в кабінеті зберегли 12 з 13 міністрів).

В Л. зареєстровано 37 партій і політичних організацій. Найбільш впливова в країні права партія – консерватори «Тевінес саюнга» (Союз Вітчизни, СО), створена на базі суспільно-політичного руху «Саюдіс», зареєстрована 25 травня 1993, голова – В. Ландсбергіс; Християнсько-демократична партія Л. (ХДПЛ), партія правої орієнтації, зареєстрована 22 вересня 1990, голова З. Зінкявічюс; Демократична партія праці Л. (ДПТЛ), реформістська партія соціал-демократичної орієнтації, зареєстрована 19 грудня 1990, має статус основної опозиційної сили, голова Ч. Юршенас; «Союз центру», партія правоцентристського спрямування, зареєстрована 27 жовтня 1993, голова Р. Озолас; Соціал-демократична партія Л. (СДПЛ) лівоцентристської орієнтації, зареєстрована 17 січня 1990 року, голова В. Андрюкайтіс; «Новий союз» (соціал-ліберали), партія лівоцентристської орієнтації, створена в червні 1998, голова А. Пауласкас; Союз лібералів Л., ліберал-демократична партія правоцентристської орієнтації, зареєстрований 11 березня 1991, голова з грудня 1999 Р. Паксас; «Нова демократія» (Партія жінок Л.), зареєстрована 20 квітня 1995, голова К. Прунскене; Християнсько-демократичний союз (ХДС), політична організація, зареєстрована 14 серпня 1996, голова К. Бобяліс.

У країні є чотири республіканських профспілкових центру: Центр профспілок, Об’єднання профспілок, Федерація праці Л. і Союз робітників (фактично розпався). Вступ Л. в Міжнародну організацію праці (МОП) в 1991 дозволило профспілкам укласти з урядом Генеральна угода, в якому діє тристоронній принцип партнерства на ринку праці: уряд, профспілки, роботодавці.

В Л. склалася ситуація, коли дві найважливіші структури влади контролюють протилежні ідеологічні сили. У парламенті останнього скликання вдалося створити лівоцентристська більшість, групуються навколо прем’єр-міністра А. Бразаускаса. Опозиційний правоцентристський меншість представляють Союз лібералів, Союз центру та Сучасний християнський союз. В результаті загальнополітична ситуації в країні багато в чому залежить від позиції прем’єр-міністра А. Бразаускаса. Правлячі соціал-демократи і соціал-ліберали мають намір зберегти коаліцію, яка є гарантом стабільності в країні. Прем’єр-міністр Бразаускас виступає за конструктивну співпрацю з новим президентом В. Адамкусом, який у зовнішній політиці дотримується колишніх пріоритетів – членство в ЄС і НАТО, зміцнення всебічного балтійської співпраці, підтримання стабільних відносин з країнами СНД, насамперед з Росією, орієнтація, особливо в економіці, не тільки на Захід, а й на Востоколо

Членство в НАТО є однією з основних цілей зовнішньої та оборонної політики Л. На оборону виділяється 2% ВВП. Таке фінансування на основі Договору між усіма парламентськими партіями буде збережено до 2004. Підготовка і реформування національної системи оборони здійснюється відповідно до стандартів НАТО. Країна розбита на 3 військових округу. Регулярні Озброєні сили складаються з 12 200 чол. Сухопутні війська – 7500 військовослужбовців, 2 мотопіхотні бригади навчального полку, окремий єгерський полк, інженерний батальйон, артилерійський дивізіон, миротворча рота. У резерві – 10 полків, 36 батальйонів, 130 рот територіальної оборони, 2 ескадрильї армійської авіації, або св. 330 тис. Чол., В т.ч. першої черги – 28 тис., другий – 308 тис. чол. На озброєнні Сухопутних військ Л. знаходиться більше 70 БТР (50 – М113А1, 10 – БТР-60 і понад 10 – М42), 10 БРДМ-2, 10 МТ-ЛБ, близько 200 гранатометів РПГ-7, св. 40120-мм мінометів, понад 110 пускових установок берегової оборони «Карл Густав». У ВПС – 800 чол. особового складу, 8 навчальних літаків L-39 (легкі штурмовики), 2 – L-410, 6 – Ан-24, 3 – Ан-26, 4 вертольоти Мі-2, 6 – Мі-8 і Мі-17. ВМС (близько 600 чол.) Складаються з 2 малих протичовнових кораблів, 3 патрульних катерів, 2 тральщиків, штабного і одночасно навчального корабля. Берегова охорона – 550 чол. і 4 патрульних катери.

Л. має дипломатичні відносини з РФ (встановлені 9 жовтня 1991).

Посилання на основну публікацію