1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Державний устрій і політична система Латвії

Державний устрій і політична система Латвії

Латвія – парламентська республіка, діє Конституція 1922 року.

Адміністративний поділ – 26 районів, 70 міст, 483 волості. Найбільші міста (тис. Чол.): Рига, Даугав-Пилс (115), Єлгава (71), Лієпая (59), Вентспілс (47).
Державна влада відповідно до Конституції здійснюється Сеймом, президентом і урядом.

Вищий орган законодавчої влади – Сейм (однопалатний парламент), що складається з 100 депутатів, що обираються загальним, прямим, таємним голосуванням на 4 роки на основі пропорційного представництва (в Л. зареєстровано 40 партій і політичних організацій). Сейм обирає президента, обговорює законодавчі акти, затверджує або відхиляє кандидатуру прем’єр-міністра, назначаемую президентом, формує уряд країни.

Вибори чергового (8-го) Сейму, що відбулися 5 жовтня 2002, продемонстрували колишню тенденцію до переважання правоконсервативних, національно орієнтованих сил. На виборах перемогла створена в кін. 2001 права партія «Новий час» на чолі з Е. Репше, головою Банку Л. в 1991-2002. Друге місце зайняло об’єднання «ЗаПЧЕЛ» («За права людини в єдиній Л.»). Це партії лівих сил – Соціалістична партія Л., Партія народної згоди (ПНР) і партія «Рівноправність», яка виступає на захист прав російської національної меншини. Надалі в об’єднанні стався розкол, і ПНС вийшла з блоку. Правляча коаліція в Сеймі: партія Репше – 26 мандатів, СЗК (Союз «зелених» і селян) – 12 і ЛПП (Латвійська перша партія) – 10, створені в 2002, ТБ / ДННЛ (об’єднання партії «Вітчизні і свободі» і Руху за національну незалежність Л.) – 7 мандатів. Опозиція: Народна партія (НП, лідер А. Шкеле, колишній прем’єр-міністр) – 20 мандатів, Партія народної згоди (лідер Я.Юрканс) – 17 і фракція «ЗаПЧЕЛ» – 8 мандатів. Склад парламенту значно оновився, були переобрані 33 депутати. Головою Сейму стала І.Ундре (СКК).

Глава держави – президент, що обирається Сеймом на чотири роки, але не більше ніж на два терміни поспіль, стверджує закони, призначає кандидата на пост прем’єр-міністра, виконує представницькі функції. На президентських виборах 1999 перемогла Вайра Віке-Фрейберга, що змінила Г.Улманіса. Вона стала однією з чотирьох жінок у світі, що займають таку високу посаду. Після вступу на посаду новий президент відкинула прийнятий Сеймом Закон про державну мову, який робив російську мову в Л. «іноземним». 20 червня 2003 Вайра Віке-Фрейберга була переобрана на новий сроколо

Вищий орган виконавчої влади – кабінет міністрів – формується Сеймом. Склад нового коаліційного уряду країни був затверджений на позачерговому засіданні 9 березня 2004. Прем’єр-міністром (11-го уряду з часу відновлення незалежності Л.) став Індуліс Емсіс, колишній заступник голови парламентської фракції СЗК, голова парламентської комісії по народному господарству і співголова Партії « зелених »Л. До уряду увійшли представники СЗК, НП і ЛПП, у яких в Сеймі 46 мандатів з 100, але партнери по правлячій коаліції переконані, що уряд меншості через якийсь час отримає підтримку парламентської більшості.

Найважливіші програмні заяви нового уряду: прагнення до повноцінного використання можливостей, що надаються Л. від приєднання до Європейського союзу і НАТО, успішний захист національних інтересів Л., відновлення діалогу з Росією, в першу чергу розвиток економічного співробітництва двох країн, яке з часом сприятиме також і політичному діалогу. Коаліційні партії наполягають на необхідності проведення збалансованої фіскальної політики та збереження дефіциту бюджету не вище 2%. Вони мають намір домагатися підвищення рівня добробуту кожного жителя Л., наближаючи розмір мінімальної зарплати до прожиткового мінімуму, проводячи індексацію пенсій принаймні двічі на рік, сприяючи зростанню зайнятості та викорінення бідності. У національному питанні підкреслюється необхідність забезпечення безперервного і стабільного розвитку Л. як однообщінного національної держави, підтримки і посилення ролі латиської мови як єдиної державної та сприяння зростанню темпів натуралізації.

З провідних громадських організацій можна виділити Союз вільних профспілок Л. (ССпл). Латвійська асоціація російських громад, балтославянской суспільство культурного розвитку та співробітництва представляють інтереси російськомовного населення республіки.

Членство в НАТО є однією з основних цілей зовнішньої та оборонної політики Л. На оборону в 2002 витрачалося 1,75% ВВП. Підготовка та реформування національної системи оборони здійснюються відповідно до стандартів НАТО. Регулярні Збройні сили Л. складаються з 6500 чол., В число яких входять 2350 солдатів і офіцерів національної гвардії (резерв складають 14 400 чол. – 5-7 мотопіхотних бригад), прикордонні війська – 3500 чол. Сухопутні війська складаються з мотопіхотної бригади, розвідувального батальйону, артилерійської частини, роти миротворців, групи спеціального призначення. На озброєнні складаються 3 танки Т-55, отриманих у свій час з Чехії, 13 БТР М42, 2 БРДМ-2, близько 30 шведських і датських 100-мм буксируваних гармат, до 40 мінометів калібру 82 і 120 мм. Також є сили ППО – близько 40 зенітних артилерійських і ракетних установоколо ВВС налічують близько 200 чол., 2 літаки Ан-2, L-410, 3 вертольоти Мі-2 та Мі-8. ВМС – св. 800 чол. (Включаючи 250 військовослужбовців т.зв. батальйону охорони), 3 патрульних катери, 3 тральщика.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Кашрут