Державний устрій і політична система Кувейту

Кувейт – конституційна монархія. Діє Конституція 1962. Адміністративний поділ – 3 губернаторства. Найбільш великі міста (тис. Чол.): Ель-Кувейт, Сальмійя (близько 130), Міна-ель-Ахмаді (Ель-Ахмаді) (близько 120).

Принципи державного управління: влада ввірена еміру, який здійснює її через уряд. Емір може формулювати політику і закони, може накладати вето на прийняті парламентом закони. Закони вступають в силу тільки після схвалення парламентом. Парламент може виносити вотум недовіри міністрам уряду, за винятком прем’єр-міністра. Гарантуються індивідуальні свободи, рівність громадян перед законом, свобода вираження думок.
Вищий орган законодавчої влади – Національні збори. Вищий орган виконавчої влади – рада міністрів. Глава держави – емір.

Глава вищого органу виконавчої влади – прем’єр-міністр.

Національні збори (парламент) складається з 50 депутатів, що обираються на 4 роки. Стати депутатами можуть тільки чоловіки, які оселилися в К. до 1920 або натуралізуватися більше 30 років тому. Виборчим правом наділені грамотні громадяни чоловічої статі, натуралізуватися більше 30 років тому, або кувейтци, що проживають в країні з 1920 і раніше, і їхні нащадки у віці не молодше 21 року, службовці в армії і поліції. До складу Національних зборів за посадою входить також весь кабінет міністрів. За Конституцією, главою уряду емір призначає наслідного принца, емір призначає членів уряду (за рекомендацією прем’єр-міністра).

До найбільш відомим політичним діячам К. належать представники родини ас-Сабах (які правлять з 1756). Вони очолювали державу з дня його заснування, обіймали посаду прем’єр-міністра. Під їх керівництвом країна добилася значних успіхів у розвитку.

Політичні партії в К. заборонені, але є політичні рухи: ісламські (помірне Ісламське конституційний рух, шиїтська Національна ісламська коаліція та ін.), Демократичні (Кувейтський демократичний форум та ін.), Арабських націоналістів.

У К. найбільш важливу роль в економіці до останнього часу відіграє держава, в основних галузях приватний капітал бере участь у допоміжних проектах. Останнім часом приватний сектор дещо розширюється. Серед провідних організацій ділових кіл Торгово-промислова палата К., Кувейтська промислова федерація. Створено Центр розвитку промислового експорту за участю ділових кіл і держави. Широко відомі Асоціація кувейтських комерційних ринків у формі частий- ної компанії, Об’єднана Компанія по торгівлі нерухомістю, Компанія мобільного зв’язку. Приватним інвесторам належать два комерційні банки: «Аль-Ахлі» і «Кувейт Ріал Істейт Бенк», ряд страхових компаній, більше 60% капіталу Кувейтській цементної компанії, більше 80% Кувейтській компанії з виробництва металевих труб.

Діють велике профспілкове об’єднання Загальна федерація робочих К. (ВФРК), що входить в Міжнародну конфедерацію арабських профспілок і Всесвітню федерацію профспілок, Федерація робітників нафтової та нафтохімічної промисловості та ін. ВФРК має свій друкований орган – щотижневий журнал «Аль-Амаль» («Робітник» ). До елементів громадянського суспільства відноситься практика обговорення громадських справ у неформальних зборах – «дивані». У країні є інтелігенція, робітничий клас, підприємці, держслужбовці.

Внутрішня політика К. формується на основі досягнення згоди влади і суспільства при керівної ролі емірської влади, спрямована на підтримку соціальної стабільності, прискорений розвиток економіки. Зовнішня політика спрямована на забезпечення національної політичної і економічної безпеки, мирне врегулювання міжнародних проблем.

Збройні сили К. до сер. 1990-х рр. налічували близько 12 тис. чол. Вони складаються з армії, включаючи Військово-повітряні сили, флоту, є сили безпеки. У 2002 було 368 танків, 81 бойовий літак, декілька бойових кораблів. К. витрачає великі кошти на зміцнення Збройних сил. Військовий бюджет в 2000/01 склав 8,7% ВВП.

К. має дипломатичні відносини з РФ (встановлені з СРСР в 1963).

Посилання на основну публікацію