Державний устрій і політична система Ісландії

Ісландія – демократичне унітарне правова держава, республіка з президентською формою правління. Конституція 1944 діє із змінами та доповненнями (30 травня 1984 і 31 травня 1991). Вибори проводяться кожні 4 роки і всі громадяни старше 18 років мають право голосу.

В адміністративному відношенні ділиться на 23 райони (Сіслей), 200 сільських громад і 23 міста.
Глава держави – президент, уособлює вищу виконавчу владу, обирається прямим голосуванням строком на 4 роки. Влада президента обмежена і має представницький характер. З 1 серпня 1996 президентом країни є Олафур Рагнар Грімссон. У 2000 парламент вирішив, враховуючи велику популярність президента і відсутність опонентів, продовжити його повноваження без проведення виборів. Резиденція президента – Бессастадир.

Уряд – кабінет міністрів на чолі з прем’єр-міністром – несе відповідальність перед альтингом, однак міністрів призначає президент. За підсумками виборів в альтинг 10 травня 2003 коаліційний уряд у складі ПН і ПП продовжило свою роботу. Прем’єр-міністр – голова ПН Д. Оддссон – політичний довгожитель в Європі, він очолює четвертий уряд (в 1991-95 в коаліції з Соціал-демократичною партією І. (СДПІ), в 1995-99 в коаліції з ПП).

Законодавча влада належить однопалатному альтингу (Althingi), який вважається найстарішим в Європі, його називають «прадідусем парламентів». Складається з 63 депутатів.

Партійно-політична система близька скандинавської, хоча міжпартійна співпраця здійснюється «поверх ідеологічних бар’єрів». На правому фланзі найбільша – ПН (консервативна – Sjalfstaedhisflokkur), оформилася в 1929. До неї примикає ПП (аграрно-ліберальний союз – Framsoknarflokkurinn), заснована в 1916. Лівий фланг представляє Соціал-демократичний союз – СДС, спадкоємець СДПІ (Althydhuflokkurinn), заснованої в 1916, який традиційно користується підтримкою частини Федерації ісландських профспілок. До неї ідеологічно близький Народний союз – НС (Althydhubandalagid), заснований в 1956 як виборчий блок лівих соціалістів і комуністів.

На минулих 10 травня 2003 чергових парламентських виборах ПН на чолі з нинішнім прем’єр-міністром Оддссоном отримала 33,7% голосів виборців (22 депутати). Союзник по кабінету ПП на чолі з Халлдор Асгрімссоном, міністром закордонних справ, – 17,7% (12 місць). Найбільший приріст у порівнянні з попередніми виборами 1999 отримав СДС на чолі з популярною Гісладоттір – колишнім мером

Рейк’явіка, їх результат – 31% (20 депутатів). Ліво-зелений альянс – 8,8% (5 місць), ліберали – 7,4% (4 депутати). Хоча правляча коаліція втратила 4 мандати в порівнянні з 1999, їй вдалося сформувати кабінет міністрів, зберегти колишні напрямки своєї політики.

Судова система здійснюється на двох рівнях: Верховний суд з 5 членів, яких довічно призначає президент, і 26 місцевих (крім низки спеціальних) судів.

У внутрішній політиці домінує в різних поєднаннях коаліція чотирьох політичних партій. Найважливіші теми виборчих кампаній – питання податкової політики, боротьба за доступ до рибальським квотам і проблеми охорони навколишнього середовища. Одне із завдань, що стояли перед урядом в останні роки, полягала у виробленні ефективних заходів проти перелову риби та скорочення (приблизно на 20%) розмірів рибопромислового флоту.

Головна тема внутрішньополітичних дискусій – відносини з ЄС. Хоча країна в 1994 (разом з Норвегією і Ліхтенштейном) підписала з ЄС угоду про Єдиний економічний простір (ЄЕП) і тим самим врегулювала свої торгово-економічні відносини, Рейк’явік побоюється повноправного членства через рибальської політики ЄС.

І. наполегливо опиралася спробам міжнародних екологічних організацій накласти мораторій на промисел китів і погодилася з ним лише в 1989 під загрозою торгового бойкоту. У сірий. 1990-х рр. уряд схвалив відновлення китобійного промислу в обмежених масштабах, а пізніше вирішило відновити його з 2006, що викликало різкі дебати: китобої не задоволені затягуванням, а туристичні компанії вважають, що це підірве їхній бізнес.

Основні напрямки ісландської зовнішньої політики грунтуються на: 1) північному співробітництві, зокрема в рамках Північного Ради; 2) членство в НАТО; 3) тісних зв’язках з ЄС за допомогою угоди про ЄЕП; 4) участі в ООН, особливо з екологічних та природоохоронних питань, і 5) продовження співпраці з питань оборони з США.

Політика забезпечення безпеки визначається геостратегічним положенням острова, граючим ключову роль для захисту Північної Америки. У 1946 альтинг прийняв рішення про передачу аеродрому в Кефлавік (в 50 км від Рейк’явіка) для бази американських ВПС. У 1948 країна приєдналася до Плану Маршалла, а в 1949 вступила в НАТО. У складній міжнародній обстановці 5 травня 1951 укладено американо-ісландський угоду “про оборону”, що закріпило статус військової бази США. Развернувшееся рух за виведення іноземних військ змусило уряд неодноразово обговорювати питання про їх присутність. У 1985 альтинг оголосив І. «без’ядерною зоною», заборонивши НАТО розміщувати будь ядерну зброю на її території.

Відносини з європейськими сусідами і їх інтеграційними об’єднаннями – ЄС та ЄАВТ складалися в залежності від рішення проблем рибальства. Борючись за збереження умов відтворення рибних ресурсів, І. розширила в 1952 кордону рибальської зони з 3 до 6 морських миль. У 1958 І. поширила свою юрисдикцію на 12 морських миль, що викликало протести Великобританії. У 1972 знову розширила кордон до 50 морських миль, що призвело до «рибної війні» і сутичок між ісландською та англійськими судами. У 1975 – вже до 200 морських миль, що спровокувало третю і саму серйозну «тресковую» війну. Ці протиріччя були дозволені лише до поч. 1990-х рр. в ході переговорів між ЄАВТ та ЄЕС. Підсумковий документ, прийнятий в 1994, визнавав права І. при її поступках ЄС, що не виправила взаємні суперечки.

Відповідно до Конвенції морського права ООН (вступила в силу 16 листопада 1994) І. необхідно врегулювати проблему лімітування шельфу на південь – Рейкнейская гряда і район Хеттон Рока, на захід – в районі Херринг Лупхолл. І., Данія (від імені Фарерських островів), Великобританія та Ірландія залучені в тяжкі переговори. Не визначений принцип – розмежування або спільна експлуатація, але Рейк’явік навесні 2000 запропонував Лондону почати двосторонні консультації.

Оскільки рибальська політика ЄС суперечить економічним інтересам І., її уряд утримується від участі в цій організації. Після п’ятого розширення ЄС Комісія Європейського союзу висунула вимогу про відрахування Рейк’явіком внесків до фондів ЄС на рівні 127 – 155 млн євро за доступ ісландської продукції на його розширені ринки. При вступі в ЄС на правах повноправного члена внесок І. може скласти від 57 до 86 млн євро при втраті національного контролю за доступом іноземних сейнерів в ісландські води. Тільки СДС виступає з проєвропейських позицій за проведення референдуму з інтеграційного питання до 2007. Збереження правлячої коаліції, що складається з ПН і ПП, не призведе до зміни політики правлячого керівництва.

У НАТО маленька І. намір не відставати від союзників і брати участь у миротворчих операціях: сформовано список з 100 добровольців (поліцейські, лікарі, інженери, рятувальники) для подібних місій. Як активний член ООН І. висунула свою кандидатуру і була підтримана країнами Північної Європи в якості непостійного члена РБ ООН на 2009-10. Ісландські рибальські компанії активно діляться своїм досвідом і технологіями в Рибальській комісії ООН.

За винятком кількох патрульних суден Служби берегової охорони – 120 чол., Країна не має збройних сил. Але залишається стратегічно важливим членом НАТО і на підставі двостороннього ісландсько-американського договору 1951 (продовжений в 1996) аеропорт Кефлавік є базою для ВПС США. Тут знаходяться св. 2 тис. Чол. американських військовослужбовців і вільнонайманих ісландських громадян, розміщені Оборонні сили І. в НАТО у складі 85-ї групи ВПС США (літаки АВАКС, Р-3С, РС і КС-135) і 25 служб і командувань.

І. має дипломатичні відносини з РФ (встановлені з СРСР в 1944, а з 1926 підтримувалися через Данію). Вона першою серед західних країн визнала незалежність Прибалтійських країн, її посольство в Москві представляє інтереси в СНД.

Посилання на основну публікацію