Державний устрій і політична система Алжиру

Алжир – народна демократична республіка. Діє Конституція 1989 з поправками від 1996. Алжир – централізована держава, хоча місцеві органи влади мають значні повноваження з управління місцевими справами.

Конституція закріплює двухзвенную систему адміністративно-територіального поділу: комуна і вілая (провінція). Алжир ділиться на 48 вила і 1541 комуну.
Віла (з населенням св. 700 тис.): Шлеф, Батна, Беджайя, Бліда, Тлемсен, Тіарет, Тізі-Узу, Джел-фа, Сетиф, Скикда, Костянтина, Медеа, Мсила, Оран і Великий Алжир (для столиці встановлено особливий статус).

Великі міста: Алжир, Оран, Костянтина, Анна-ба, Сетиф, Сіді-Бель-Аббес, Скикда.

Основні державні інститути влади – президент (вища виконавча влада), уряд (виконавча влада), двопалатний парламент (законодавча влада) і суд – незалежний державний орган.

Президент обирається загальним, прямим і таємним голосуванням на 5 років і може бути переобраний 1 раз. Він є одночасно верховним головнокомандувачем Збройних сил, міністром оборони і главою Вищої Ради безпеки (консультативний орган).

Уряд – колегіальний орган виконавчої влади, підпорядкований президенту. Президент призначає голову уряду і стверджує міністрів. У 2002 главою уряду призначено Алі Бенфліс.

Парламент складається з двох палат: нижньої – Національне народне зібрання (ННС) і верхньої – Рада нації (СН). Члени ННС обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням. Виборче право надається з 18 років. 2/3 СН обирається з числа депутатів Народних зборів комун (НСК) і Народних зборів вила (НСВ) депутатами цих місцевих органів влади таємним голосуванням. 1/3 призначається президентом.

ННС обирається на 5 років, СН – на 6 років. Склад СН оновлюється на 50% кожні 3 роки. Голова ННС – Карім Юнес. Голова СН – Абделькадер Бенсалем.

Народні збори комун і Народні збори вила обираються загальним, прямим, таємним голосуванням на 5 років. Їх основні повноваження – прийняття та реалізація локальних планів розвитку в рамках загальнонаціональних програм. Голова НСК є одночасно виконавчим органом комуни. У Віла – Виконавча рада на чолі з вали (губернатором), що призначається президентом. Йому підкоряються всі голови НСК на території Віла. Останні вибори до парламенту та місцевих органів влади відбулися в 2002.

З 1989 діє закон про багатопартійної системи. Налічується св. 60 партій. Світські партії: Фронт національного визволення – ФНП (заснована в 1954), Фронт соціалістичних сил – ФСС (1963), Національне демократичне об’єднання – НДО (1997), Об’єднання за культуру і демократію – ОКД (1989).

Легальні ісламістські партії: Рух за національну реформу – ДНР (1999), Рух суспільства за мир – ДІМ (1991), Рух «Ан-Нахда» (1990). Всі перераховані партії, крім опозиційних ФСС і ОКД, входять до парламенту.

Громадські організації: Загальний союз алжирських трудящих – ВСАТ (1956), веде активну громадсько-політичну роботу, налічує 5 млн чол., Є членом Міжнародної конфедерації арабських профспілок (МКАП) і Всеафріканськой федерації профспілок (ВАФП); Національна спілка алжирських жінок (НСАЖ) (створений в 1962); Національна організація муджахидов (ветеранів війни) (НОМ). Діє ряд творчих спілок та професійно-корпоративних об’єднань.

Основний напрямок внутрішньої політики – пошук громадянської злагоди. У країні продовжують діяти «непримиренні» збройні формування мусульманських екстремістів. Алжиру вдалося покінчити з тероризмом як масовим явищем, але загроза настання ісламізму залишається. Від рук ісламських терористів загинуло св. 150 тис. Чол.

У зовнішній політиці Алжиру виступає проти колоніалізму, расизму, засуджує політику Ізраїлю на Близькому Сході. Будучи прихильником оголошення Африки та Близького Сходу без’ядерними зонами, приєднався в 1995 до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. У 1970-і рр. – Учасник створення Союзу арабського Магрибу (САМ), в 1990-і рр. сприяв врегулюванню ряду конфліктів в Африці, зокрема між Ефіопією і Еритреєю. У 2000 приєднався до Середземноморської ініціативи НАТО – організації, покликаної підтримувати стабільність в цьому регіоні. У 2001 підписав угоду про асоціацію з ЄС.

Відроджуються алжиро-російські зв’язки, що скоротилися в 1990-і рр. У 2001 президенти РФ і Алжиру підписали декларацію про стратегічне партнерство.

Збройні сили. Загальна чисельність Національної народної армії (ННА) 124 тис. Чол. (2002). Резерв 150 тис. Чол., Воєнізовані формування 181,2 тис. Чол., В т.ч. жандармерія 60 тис., сили безпеки 20 тис., Республіканська гвардія 1,2 тис., війська цивільної оборони 100 тис. чол. Чисельність Сухопутних військ 107 тис., ВМС 7 тис., ВПС 10 тис. Чол. Формується на основі загальної військової повинності. Термін служби за призовом 18 міс. Призовний вік 19-25 років.

Алжир має дипломатичні відносини з РФ (встановлені з СРСР в березні 1962).

Посилання на основну публікацію