Демократичні реформи в Республіці Корея

Останні за часом поправки до Конституції Республіки Корея були внесено 29 жовтня 1987 року: обмежувалася влада президента і розширювалися повноваження парламенту. У грудні 1987 року шляхом прямих виборів президентом був обраний колишній генерал Ро Де У (Шоста республіка). Політика Ро Де У була спрямована на забезпечення застосування на практиці прав і свобод, які декларуються конституцією: політичні партії і опозиція могли відкрито критикувати уряд, була знята цензура в ЗМІ, звільнені політичні в’язні.

Зміцненню міжнародних позицій Республіки Корея в якості економічно розвиненого і демократичної держави сприяло проведення в країні Олімпійських ігор (1988 рік). У 1990 році були встановлені дипломатичні відносини з СРСР, в 1992 році – з Китайською Народною Республікою. 17 вересня 1991 року Республіка Корея (одночасно з КНДР) стала членом ООН.

Демократичні тенденції періоду перебування при владі президента Ро Де У забезпечили передачу влади наступному лідеру конституційним шляхом. На виборах в грудні 1992 року президентом країни був обраний Кім Ен Сам (1992-1997 роки).

Адміністрація Кім Ен Сама взяла курс на боротьбу з корупцією, в ході якої багатьом колишнім і діючим високопоставленим державним чиновникам, військовим і підприємцям були пред’явлені звинувачення в корупції. Були засуджені, зокрема, колишні президенти країни Чон Ду Хван і Ро Де У – за придушення повстання в Кванджу і отримання хабарів.

У 1995 році Республіка Корея стала членом Світової організації торгівлі. Однак темпи економічного зростання в останні роки президентського терміну Кім Ен Сама знижувалися. У 1997 році в Республіці Корея вибухнув фінансово-економічна криза, що охопила потім і інші країни Азії, в ході якого збанкрутував ряд великих промислово-фінансових груп, постраждав середній і малий бізнес, обвалилася національна валюта, почався відтік іноземних інвестицій.

На президентських виборах 18 грудня 1997 року перемогу здобув Кім Де Чжун (1997-2002 роки) – лідер опозиційної партії, професійний політик, піддавався переслідуванням з боку режимів Пак Чжон Хі і Чон Ду Хвана.

Основним завданням Кім Де Чжуна стало подолання наслідків фінансової кризи. Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції та розвитку надали кредити на умовах МВФ, відповідно до яких відкривалися можливості для проникнення іноземного капіталу в раніше закриті для нього галузі південнокорейської економіки, приватизації державних підприємств, лібералізації трудового законодавства, надання поступок в торговельній сфері. Одночасно проводилася кампанія по мобілізації населення на допомогу державі (наприклад, був організований викуп у населення дорогоцінних металів за низькими цінами і ін.).

Великим досягненням зовнішньої політики президента Кім Де Чжуна став перший в історії саміт на найвищому рівні лідерів Республіки Корея і КНДР, що відбувся в Пхеньяні 13-15 червня 2000 року. Проводилася Кім Де Чжуном політика «сонячного тепла» щодо КНДР дозволила зміцнити відносини з Північчю, намітити ряд спільних проектів, таких як возз’єднання залізниць двох країн, обмін візитами членів розділених сімей, забезпечення регулярного діалогу з питань економічного співробітництва. Кім Де Чжун був удостоєний Нобелівської премії миру в листопаді 2000 року.

На що відбулися 19 грудня 2002 року президентських виборах перемогу здобув Но Му Хен (2003-2008 роки), кандидат від Демократичної партії нового тисячоліття. Президент вступив на посаду 25 лютого 2003 року. У березні 2004 року парламент Республіки Корея більшістю голосів проголосував за винесення імпічменту президенту за звинуваченням в непрофесіоналізмі і незаконній політичній агітації. Однак Конституційний суд 14 травня 2004 року скасував рішення депутатів парламенту, керуючись результатами всенародного референдуму.

Президент Но Му Хен продовжив розпочатий його попередником курс на зміцнення відносин з КНДР. Було вжито заходів щодо протидії політиці США, які виступали проти співпраці з КНДР. Побоювання викликали наміри США вдатися до силового вирішення північнокорейської ядерної проблеми. Напрямок Республікою Корея військового контингенту в Іраку в 2003 році на підтримку проведеної США кампанії повинно було сприяти зниженню тертя в двосторонніх відносинах, які виникли навколо північнокорейської ядерної проблеми.

У жовтні 2007 року в Пхеньяні відбулася зустріч президента Но Му Хена і лідера КНДР Кім Чен Іра, в ході якої було підписано Спільну декларацію про мир і спільне процвітання.

19 грудня 2007 року Президент Республіки Корея було обрано лідера консервативної Партії великої країни (Хан-нарадан) Лі Мен Бак, який вступив на посаду президента 25 лютого 2008 року.

Посилання на основну публікацію