Демократична Республіка Конго (ДР Конго)

Демократична Республіка Конго – це найбільша за площею країна Центральної Африки.

Поверхня країни представляє велику ступінчасту западину, зайняту заболоченою рівниною, по якій течуть численні річки, складові річкові системи Конго. На сході западина межує з областю Східно-Африканських розломів.

За запасами різноманітних корисних копалин ДР Конго відноситься до числа найбагатших країн світу. Країна багата родовищами руд кольорових металів і алмазів. Клімат країни екваторіальний.

У період зенітального сонця особливо рясні опади. Вони випадають у вигляді коротких і сильних дощів. У горах на висоті 2000-3000 м прохолодно, в зимові місяці температура +16С°. Значні добові перепади температур.

Серед африканських країн у ДР Конго найгустіша річкова мережа.

Річки рясніють порогами і водоспадами. Тому судноплавство розвинене тільки на окремих дільницях.

Більше половини території країни зайнято екваторіальними лісами. У лісах живуть рідкісні тварини:

  • карликові антилопи;
  • красиві окапі;
  • в гірських лісах живуть горили.

Ліси змінюють високотравні савани. Багато птахів і комах, зустрічаються малярійні комарі і муха цеце. Річки та озера рясніють рибою.

У країні 15% території відведено під національні парки, ботанічні сади, дослідні станції, де ведуться наукові дослідження. Три великих національних парки ДР Конго служать охороні рідкісних видів рослин і тварин.

У країні проживає більше 200 народів, всі вони відносяться до екваторіальної раси, але говорять на різних мовах. Найбільш поширені мови народів банту, на яких говорить 85 % населення.

Державна мова – французька.

По території країни населення поширене нерівномірно. Ліси майже не заселені, а східне приозер’я і південь мають порівняно високу щільність населення.

Аборигенами країни вчені вважають пігмеїв.

Пігмеї зовсім не схожі на інших африканців. Вони дуже малі зростанням (не вище 120-140 см). Колір шкіри у них коричнюватий або жовтуватий. Для пігмеїв ліс – будинок і джерело всього необхідного для існування. Вони займаються:

  • полюванням;
  • збиранням плодів їстівних рослин;
  • збиранням дикого меду.

Пігмеї ведуть напівкочовий спосіб життя. Полюють з списом і цибулею, крім цього використовують сітки. Пігмеї не займаються землеробством, не знають ніяких ремесел, живуть, дотримуючись стародавніх звичаїв і традицій, поклоняються духам і вірять в чаклунство.

Народи банту живуть в селах, які тягнуться вздовж річок або доріг на 1-2 км.

Основне заняття сільських жителів – підсічне землеробство.

Вони вирощують:

  • маніок;
  • ямс;
  • гарбуз;
  • перець;
  • боби;
  • просо;
  • арахіс;
  • рис.

Через поширену тут муху цеце банту не розводять велику рогату худобу, а тримають кіз, овець, свійську птицю. Для деяких народів банту рибальство – головне джерело існування.

За африканським масштабами в країні досить багато міст, які виникли в колоніальний період у зв’язку з прокладанням залізних і автомобільних доріг. Але більшість населення живе в селах, де панує традиційний уклад життя. Шкіл не вистачає, сільські жителі неграмотні, лікарень мало.

Велика частина населення (72%) країни трудиться у сільському господарстві, займається рибальством і полюванням. Частина жителів зайнята в гірничодобувній промисловості, тому крім селян в країні є невеликий прошарок робітничого класу.

На плантаціях вирощують:

  • каву;
  • каучук;
  • чай;
  • какао;
  • пальмову олію.

А також деякі лікарські рослини:

  • піретрум;
  • хінне дерево.

З країни вивозять масло, що отримується з плодів олійної пальми, а також мідь, марганець, олово, вольфрам, кобальт, технічні алмази. Демократична республіка Конго займає друге місце в Африці після ПАР з розвитку гірничодобувної промисловості.

До числа природних багатств країни відносять і величезні запаси гідроенергії.

На порожистих перекатах річок будують ГЕС. Однак поки використовують в основному деревне паливо, на якому працюють річковий флот і частково залізні дороги.

На невеликій ділянці морського узбережжя розташовані три порти. Столиця – місто Кіншаса – лежить в 500 км від океану. Це головний промисловий і транспортний вузол країни. Місто простягнувся вздовж річки на 25 км, тут проживає більше 2,5 млн осіб.

Посилання на основну публікацію