Де зберігаються найбільші поклади мінералів?

У 1969 р. у видавництві «Наука» вийшла книга «Шахти в море», в якій мною у співавторстві з гірським інженером І. А. Ковальовим були узагальнені досвід та напрямки розвитку технічних засобів і технологій щодо молодих галузей господарства — морської хімії, геології і гірничої справи. У 1970 р. книга була перекладена на японську мову, що свідчило про інтерес, який проявляють в промислово розвинених країнах до проблем освоєння мінеральних багатств Світового океану.

Цей інтерес особливо велика там, де відчувається нестача в сировинних ресурсах, де життя і господарська діяльність людини історично пов’язані з морем. За десять років з дня виходу книги намітився корінний перелом у ставленні людини до морським мінеральних ресурсів у зв’язку з швидким вичерпанням запасів сировини на суші і бурхливим розвитком технічних засобів в суміжних галузях промисловості, таких, як космонавтика, ядерна енергетика, обчислювальна техніка, автоматика, телемеханіка і суднобудування. Виконано значний обсяг пошукових і розвідувальних робіт в акваторії Світового океану та прибережно-морській зоні. Практично подолано багато складні в науковому і технічному відношенні перешкоди на шляху до підводним коморах природи.

Світовий океан — сховище воістину колосальних запасів мінеральної сировини, що міститься в морській воді, опадах дна і корінних породах його надр. Це своєрідна загальнолюдська сировинна база майбутнього.

І берегти її треба сьогодні, бо Світовий океан надзвичайно вразливий. Активний вплив людини на цю екологічну систему з застосуванням новітніх досягнень науки і техніки починає викликати наслідки, характер яких важко прогнозувати. Тому необхідні розробка і використання незагрязняючих безвідходних технологій, надійних систем контролю, прийняття і дотримання відповідних міжнародних положень та правил.
Світовий океан має стати новою областю активного міжнародного співробітництва, джерелом добробуту, здоров’я і щастя багатьох поколінь людей, зоною миру.

Посилання на основну публікацію