Чому країни вступають в економічні та торговельні союзи?

Міжнародна інтеграція – це об’єднання на рівні країн, пов’язаних узами економічного співробітництва. Результатом інтеграційних процесів є проведення загальної економічної політики по відношенню до третіх країн, створення спільних господарських об’єктів.

Інтеграція – потужний інструмент розвитку регіональних економік і підвищення їх конкурентоспроможності на світовому ринку. В даний час найбільш поширені регіональні інтеграційні об’єднання, а на порядку денному XXI ст. стоїть питання про глобальної інтеграції – злиття регіональних об’єднань.

Для того щоб інтеграційне об’єднання успішно працювало, необхідне поєднання декількох об’єктивних і суб’єктивних факторів. В першу чергу це економічні фактори: країни-члени повинні мати однаково високий рівень соціально-економічного розвитку та високі темпи приросту ВВП. Досвід показує, що інтеграція по типу «і зустрілися два бідних …» приречена на невдачу. Такі політичні фактори, як бажання і готовність державних керівників створювати наднаціональні структури, а також географічна близькість і культурно-історична спільність країн також мають велике значення.

Стадії економічної інтеграції. Види міждержавних об’єднань розрізняються ступенем інтеграції національних ринків, рівнем інтенсивності господарських зв’язків, ступенем узгодженості економічної політики щодо третіх країн. Старт розвитку будь-якого інтеграційного об’єднання дають міждержавні торговельні угоди, число яких в останні десятиліття стрімко зростає (рис. 218).

Широко поширені преференційні угоди. Їх укладають країни, домовляючись про взаємне зниження або скасування митних зборів на ввезені товари. При цьому торгові відносини і мита у відношенні з третіми країнами залишаються колишніми.

За ступенем посилення взаємозалежності виділяються наступні види інтеграційних міждержавних об’єднань.

Зона вільної торгівлі передбачає усунення тарифних і кількісних обмежень на товарообіг між країнами (Європейська асоціація вільної торгівлі – ЄАВТ, Північноамериканська зона вільної торгівлі – НАФТА, Латиноамериканська інтеграція, Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство – АРЕС).
Митний союз, крім заходів зони вільної торгівлі (скасування мит і кількісних обмежень на взаємну торгівлю), передбачає уніфікацію тарифів в торгівлі з третіми країнами. Для функціонування митного союзу створюється міждержавна рада на рівні міністрів і секретаріат.
Загальний ринок. Його створення припускає всі переваги митного союзу, до них додаються вільне пересування капіталів, робочої сили, товарів і послуг. Регулярно проводяться зустрічі глав держав, керівників міністерств, працює постійно діючий секретаріат.
Економічний союз. Країни, що підписали угоду про економічний союз, підпорядковуються узгодженої соціальної, регіональної, бюджетній політиці, загальною торговою політиці. Працює міждержавний орган з функцією наднаціонального регулювання.
Повна (економічна і політична) інтеграція стає можливою, коли до економічних заходів додаються заходи політичні – створюються наддержавні органи управління, змінюється функція державних кордонів. Ефективно працюють наддержавні органи управління – обраний парламент, органи управління економікою, створюється конституція.

Посилання на основну публікацію