Чому Чорне море назвали Чорним?

Коли в шторм, низько, над самим морем, пролітають похмурі чорні хмари, розсіяний сонячне світло ледве просочується крізь них – серед дня наступають глибокі сутінки, і море в таку погоду може здатися зовсім чорним – хоча більшу частину чорноти до його кольором може додати страх перед негодою.

Ось так, найімовірніше, і з’явилася назва «Чорне море». Адже тюркські або перські мандрівники, що дали морю це ім’я, прийшли сюди з берегів більш сонячного Середземного моря, де і зими-то справжньої не буває. Побачили переселенці перший зимовий шторм, і сказали – чорне море! Ашхани (темне, чорне море) – по давньоіранська. Кара Деніз – по тюркською. Так воно, до цього дня, по-турецьки і називається. Тим більше, що Середземне море, що омиває так полюбився російським курортникам південний берег Туреччини, у тюркських народів, включаючи самих турків, називається Білим – Ак-Деніз. Так що, для перших тюркських переселенців Середземне і Чорне моря здалися різними настільки, що їм дали засівання назви.

Скіфи – степові кочівники століттями жили на теренах причорноморських степів називали його Тана – темне. І по-болгарськи – Чорно Море, і по-українськи Чорне море, і по-румунськи – Marea Neagra, і по-російськи – Чорне море.

Ця гіпотеза про походження назви «Чорне море» – найбільш ймовірна версія, її визнають більшість істориків і океанографів. Адже і елліни, що прийшли сюди на тисячу років раніше східних мандрівників, спочатку назвали це море Понтос Аксенос – негостинне, вороже море. Правда, поживши тут подовше, вони його перейменували – в Понтос Еуксінос – благодатне, сприятливе море. Дуже відрізняються літній Чорне море – і зимовий, спокійне – і штормове. Звичайно і взимку у Чорноморських берегів бувають теплі, сонячні, безвітряні дні, але – тільки іноді.

Чорноморський пляж в січні – дивна картина, якщо пам’ятаєш, як добре погріється на цьому піску у синього моря влітку.

Є інші припущення з приводу цієї назви, і казкові легенди про принців і плачуть наречених, але, як предмет обговорення уваги заслуговує лише одна з них: на глибинах понад сто-сто п’ятдесят метрів в чорноморській воді з’являється розчинений сірководень (не газ, а саме молекули цієї речовини, розчинені у воді – ми детально обговоримо це питання в розділі «Що дізналися люди про Чорне море за три тисячі років»); при взаємодії з цією речовиною все металеві або метал-містять предмети (наприклад, раковини молюсків, побудовані з карбонату кальцію і містять інші метали) – чорніють. Мовою хімії – відбувається відновлення металів і окислення сірки – утворюються сульфіди металів, вони – чорного кольору. Наприклад, FeS – сульфід заліза. Почорніє і надраєна до блиску бронзові якоря і лоти (вантажі на мотузках – прилади для вимірювання глибини) – саме їх використовували найчастіше стародавні мандрівники – наприклад, грецькі. Але є заковика: ніхто не кидає якір (тим більше – на невеликих, за сучасними мірками, старовинних дерев’яних судах) на глибини понад сто метрів. Звичайно, явище це могло бути виявлено якимось чином – але в докладних звітах античних мореплавців і землепроходцев – про нього – ні слова. Та й скіфи, які назвали море Темним – мореплавцями були. Тому, що виникла не так давно, хімічну гіпотезу про походження назви Чорного моря історики не приймають, вважаючи за краще повторявшуюся у разноязикіх народів, в різні часи – емоційну оцінку зимового, штормового – чорного, темного, негостинного моря. Яке, при подальшому знайомстві, виявлялося зовсім іншим – теплим, ласкавим, гостинним.

Це – та сама стежка, якою ми вийшли до моря на початку нашої екскурсії. Такою вона буде в січні.

Навіть в суворі зими льодом Чорне море не покривається (історії відомо всього кілька таких випадків) – в морози утворюється крижана каша, або навіть блінчатий лід (це, дійсно, виглядає, як плаваючі на воді млинці з льоду), але спаяних цим кристалам замерзлої води в єдиний крижаний панцир заважають хвилі – вони і розбивають лід, і перемішують охолоджений поверхневий шар води з більш теплими її шарами, що лежать нижче. Тільки в закритих бухтах, добре захищених від вітру і приходить з відкритого моря хвилі, іноді утворюється крижана кірка. Але і це буває рідко; навіть в морях Північного Льодовитого океану сильні шторми часом зламують двометрову льодову броню посеред зими – з оглушливим гуркотом нагромаджуючи високі гори-тороси з уламків льоду. Коли приходять холоду, над морем повисає туман – так само, як він утворюється на суші: що міститься в повітрі волога збирається в дрібні крапельки. Ранкові шуби туману, повисають над водою, на Чорному морі можуть з’являтися вже в жовтні – і це ще одна фарба моря.

Туман над Чорним морем взимку

З назвою Чорного моря виникала плутанина в релігійній літературі: в деяких російських православних текстах после16-го століття – біблійне Червоне (Червоне – по-слов’янськи) море, по дну якого євреї, ведені Мойсеєм, пішли від переслідували їх фараонових військ (потоплених Богом в Червоному – Червоному морі) – чомусь названо Чорним. Ця помилка, можливо – одного переписувача, була відтворена в деяких текстах.

Скіфське ж назву Чорного моря виникло, найімовірніше так: спостерігаючи море з берега, степові кочівники бачили тяглися на сотні метрів в море темні, майже чорні, зарості бурої водорості цистозири – колись її було набагато більше, ніж зараз. Звідси, ймовірно, і сталося це давня назва Чорного моря.

Ліси бурої водорості цистозири бородатої біля берегів Чорного моря – погляд з стрімчастого берега: “Темне” – або “Чорне” море – Тана, ашхани, Караденіз …

У російських літописах зустрічається і назва Чорного моря – Російське море. Російським його (принаймні, наполовину) можна вважати з часів перемог російського флоту і армії над турецькою імперією в XVIII столітті. До цього – київський князь Олег ходив на Царгород – в 907 році (Константинополь, тепер – турецьке місто Стамбул) і, як писав Пушкін, прибивав щит до його воріт – тобто, перемагав, і в 911 році уклав з Візантією договір. Пізніше – і це, може бути, дає більше прав називати море Руським – тут, на мисі Херсонес у Криму (див. Главу Чорноморське Середземномор’ї), прийняв християнське хрещення князь Володимир і його дружина; з цього моменту і почалася Росія. Від короткої екскурсії в науку про назви – топоніміку, повернемося до живої природи – продовжимо вивчати морський берег.

Посилання на основну публікацію