Чим відрізняються корисні копалини і мінеральні ресурси

Відмінні риси корисних копалин і мінеральних ресурсів

Мінеральні ресурси – це сукупність всіх геологічних запасів мінеральної сировини, що містяться в надрах певної території, країни, материка, планети в цілому. Надра – частина земної кори, що знаходиться нижче грунтового шару, при його відсутності – нижче поверхні землі, дна водойм і водотоків, доступних для освоєння і геологічного вивчення.

Мінеральний ресурс, що втратив зв’язок з природою, являє собою мінеральну сировину. Кількість мінеральних ресурсів визначається їх запасами.

Запаси корисних копалин – це загальна кількість мінерального ресурсу, що входить до складу родовища або прояву.

Корисні копалини – це мінеральні або органічні сполуки, фізико-хімічні властивості яких дозволяють їх використовувати в господарських цілях. Скупчення корисних копалин, які за умовами залягання, якості і кількості придатні для промислового використання, називають родовищем. Суцільне поширення корисних копалин на великій площі називається басейном.

Особливості розподілу корисних копалин по території пов’язано з характерними рисами геологічної будови окремих районів. Геологічна будова зумовлено тектонічними процесами, що протікають в різні геологічні епохи.

Ресурси корисних копалин – це найбільш ймовірна кількість корисних копалин в надрах. Ресурси, на відміну від запасів корисних копалин, що не підраховуються. Вони оцінюються виходячи зі сприятливих геологічних передумов, шляхом проведення аналогій з відомими родовищами, за результатами геолого-розвідувальних робіт, геологічних зйомок, геофізичних і геохімічних досліджень. Виділяють ресурси твердих корисних копалин, вуглеводнів і підземних вод.

Під мінеральними ресурсами розуміють певні родовища корисних копалин для конкретної території. Їх запаси спрогнозовані і теоретично підраховані. Мінеральна сировина – родовища корисних копалин. Різні види мінеральної сировини характеризують мінерально-сировинну базу країни, області, району.

Балансові запаси корисних копалин – це такий обсяг викопних ресурсів, який доцільно освоювати і розробляти при сучасному рівні розвитку технологій і економіки.

Корисні копалини діляться на категорії, що відображають ступінь вивченості їх запасів:

  • Категорія А – запаси ретельно вивчені і детально розвідані, мають строго певні межі.
  • Категорія В – запаси корисних копалин попередньо розвідані і їх контури приблизно визначені.
  • Категорія С1 – корисні копалини мають складну геологічну будову, їх запаси слабо, тільки в загальних рисах розвідані (якість руд, конфігурація рудних тіл).
  • Категорія С2 – запаси перспективні, тобто мають попередню оцінку, їх якість визначено за поодинокими зразками і пробам.
  • Категорія Р – прогнозні запаси, які визначають за загальними геологічними характеристиками.

Особливості класифікації

У найбільш рухливих ділянках земної поверхні виникають складчасті пояса, які є метаморфізованих гірськими породами, зім’ятими в складки.

За походженням гірські породи поділяють на:

  • магматичні – сформовані на невеликій глибині або на поверхні в результаті застигання і кристалізації магми;
  • осадові – утворилися внаслідок відкладення на дні океану або на суші, залишків органічного походження або уламків різних порід;
  • метаморфічні – породи, змінені під впливом сильного тиску, високих температур, під впливом газів або рідин;
  • метасоматичні – утворилися внаслідок заміщення одних мінералів іншими, що супроводжувалося значним зміною їх хімічного складу.

Залежно від можливості їх використання, всі мінеральні ресурси поділяються на:

  • паливно-енергетична сировина (нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, уранові руди і торф);
  • руди чорних і кольорових металів (залізо, хром, ванадій, марганець, мідь, цинк, алюміній, кобальт, свинець, марганець);
  • руди рідкісних і рідкісноземельних металів (берилій, скандій, літій);
  • благородні метали (платина, золото, срібло);
  • дорогоцінні камені і алмази;
  • гірничо-хімічна сировина (фосфорити, апатити, бром, сірка, калійна і кухонна сіль);
  • сировина для металургії (граніт, азбест, тальк, флюсові вапняки, гірський кришталь);
  • підземні води.

Всі геологічні запаси діляться на дві групи:

Балансові, або кондиційні запаси. Це запаси, які на даному етапі розвитку виробництва, при присутньому стані науки і техніки, а також при рівні попиту на даний вид сировини розробляти з економічної точки зору недоцільно. До балансовими запасами відносяться категорії А + В + С1. Позабалансові, або некондиційні запаси. Це запаси, які недоцільно розробляти через низький вміст в покладах цінного компонента, внаслідок малої потужності родовищ, особливих складних умов експлуатації, необхідності використовувати непрості умови переробки і т.д. До забалансових запасів належать категорії С2 + Р.

Балансові запаси прирівнюються до промислових запасів, тобто до проектних втрат корисних копалин.

Природно-ресурсний потенціал

Природно-ресурсний потенціал території – це сукупна можливість всіх природних і техногенних умов і ресурсів території задовольняти потреби суспільного виробництва та забезпечувати життєдіяльність населення на даному етапі історичного розвитку.

Природно-ресурсний потенціал певної території визначає можливості застосування природних ресурсів даної території протягом певного часу. При цьому характеристика природно-ресурсного потенціалу може виражатися як через натуральні показники – штук, гектар, тонн і т.д., так і у вартісних показниках.

Для освоєння природно-ресурсного потенціалу території важливе дотримання наступних умов: розвиненість соціальної інфраструктури; забезпеченість території трудовими ресурсами; транспортна доступність; енерго- і водозабезпеченість району; достатній рівень розвитку інженерно-будівельного комплексу.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Глобус — модель Землі