✅Чим відрізняється широтна зональність від висотної

Вчення про природні зони було створено В.В. Докучаєвим. Він запропонував називати природними зонами комплекси, де жива і нежива природа тісно взаємопов’язані між собою. Надалі ця теорія була доповнена і класифікувала. Різноманітність складу географічної оболонки і впливу енергії Сонця і Землі визначили форми зональності. Наприклад, виділяють широтну і висотну зональність. Чим же вони відрізняються один від одного?

Широтна зональність – це поділ території на природні зони виходячи зі зміни кліматичних і географічних характеристик від північного полюса до екватора. У найпростішому розумінні на нашій планеті виділяють кілька зон, між якими розташовуються проміжні підзони зі змішаними властивостями.

Зона вологих екваторіальних і тропічних лісів (Гілея) характеризується стабільно високою річною температурою, рясними опадами у вигляді дощу і багатоярусної вічнозеленою рослинністю. У таких регіонах ґрунту часто латеритні, червоноземи. Гілея відрізняється багатством рослинного і тваринного світу, великою кількістю комах, москітів і різноманітних тропічних хвороб.

Зона саван – це тропічний лісостеп на південь і північ від екватора. Дані регіони характеризуються нерівномірним розподілом опадів протягом року, розрізненої рослинністю і екзотичним тваринним світом.

Зона тропічних пустель лежить на північ і на південь від екватора, відрізняється самим незначною кількістю опадів, а в деяких районах вони взагалі відсутні протягом багатьох років. Температура повітря схильна до значних коливань протягом доби і року. Ґрунти пустель – піски, на яких відсутня рослинність.

Зона субтропіків – перехідна між тропічним поясом і помірним. У субтропіках проявляється три підзони:

  • сухі субтропіки з жарким сухим сонячним літом і теплою вологою дощовою зимою;
  • вологі субтропіки з вологим жарким літом і теплою, іноді вологою зимою;
  • субтропічні пустелі з більш низькими температурами взимку.

Зона степів в північній і південній півкулях відрізняється щодо посушливим кліматом з нестійким зволоженням, жарким літом і холодною зимою. Ґрунти степів чорноземні, каштанові. Рослинність трав’яниста, переважно злакова. Серед тварин переважають копитні, гризуни і хижі птахи.

Зона лісів помірного пояса розташовується на північ від зони степів і відрізняється більш прохолодним і вологим кліматом. Рослинність представлена ​​широколистими і змішаними лісами. Тваринний світ цієї зони багатий і різноманітний, особливо в тайзі.

Зона тундри відрізняється переважно низькими температурами повітря протягом року. Безморозний період короткий. Ґрунти переважно тундрово-глейові і мерзлотні, рослинний покрив бідний.

Зона полярних пустель характеризується постійно низькими, негативними температурами протягом всього року, в результаті чого тут поверхня покрита снігом і льодом, ґрунтово-рослинний покрив відсутній.

Висотна зональність – це поділ ландшафту на пояси в гірських районах. Висотний градієнт температури повітря в горах, який відображає інтенсивність зміни температури повітря в міру підйому над рівнем передгірних рівнин, в середньому становить 0,6 градусів С на 100 м або 6 градусів С на кілометр підйому в гори. Ця величина викликає відповідні зміни ландшафтно-кліматичних умов. У кожному гірському масиві налічується різну кількість поясів. Мінімальна кількість – 1-2. Варіанти висотної зональності обумовлені експозицією схилів гір щодо сонячного світла і атмосферних потоків.

Висновки:

  • Широтна зональність – це поділ на зони виходячи зі зміни кліматичних і географічних характеристик від північного полюса до екватора.
  • Висотна зональність – це поділ ландшафту на пояси в гірських районах.
  • Виділяють різні широтні природні зони: савани, тропіки, степи, тундри, полярні пустелі і т.д.
  • У кожному гірському масиві налічується різну кількість поясів.
Посилання на основну публікацію