Чехія в роки Другої світової війни

15 березня 1939 року нацистська Німеччина окупувала територію Чехії та Моравії. Словаччина проголосила незалежність і, по суті, стала сателітом Німеччини. Частина, що залишилася Підкарпатської Русі відійшла до Угорщини. Новий президент Еміль Гаха, який змінив який пішов 15 жовтня 1938 року в відставку Бенеша, погодився визнати Чехію і Моравію протекторатом Німеччини. Поступово в країні і за її межами стало формуватися рух Опору. 28 жовтня в чеських містах пройшли масові демонстрації проти окупантів. 17 листопада 1939 року окупанти розстріляли студентську демонстрацію в Празі, чеські вищі навчальні заклади були закриті.

У листопаді 1939 року в Парижі був створений Чехословацький національний комітет, який очолив Бенеш. Після окупації Франції в 1940 року Чехословацький національний комітет перемістився до Великобританії. У Лондоні було створено тимчасовий уряд на чолі з президентом Бенешем і Державна рада. У липні 1941 року чехословацький уряд у вигнанні визнали Великобританія і СРСР (США визнали уряд Бенеша в листопаді 1942 рік). У липні 1942 року в якості каральної акції після скоєного групою парашутистів замаху на главу протекторату Р. Гейдріха нацисти знищили села Лідіце і Лежаки.

Червона Армія вступила на територію Чехословаччини в жовтні 1944 року, але знадобилося ще більше півроку, щоб повністю звільнити територію країни. Травневе повстання чеського народу стало апогеєм руху Опору. Вирішальну роль у звільненні чеських земель зіграв Радянський Союз, західну частину країни звільнили американські війська.

Посилання на основну публікацію