Субконтинент Центральна Африка включає в себе дві фізико-географічні країни:
- Північно-Гвінейський регіон;
- западину Конго.
Ці два фізико-географічні регіони мають ряд схожих рис клімату.
Субконтинент Центральна Африка розташований в середині материка, омивається водами Гвінейської затоки Атлантики. Межує:
- на півночі субконтинент з рівнинами Судану;
- на сході – з Східно-африканським нагір’ям;
- на півдні – з Південною Африкою.
Кордон проходить по горам і плоскогір’ям, оточуючим улоговину Конго, і по височин і плато північного узбережжя Гвінейської затоки, там, де сухий сезон стає зовсім коротким (не більше 1-2 місяців).
Регіон відрізняється жарким постійно вологим кліматом екваторіального типу, що формується на більшій частині його території, густою мережею повноводних річок і переважанням в рослинному покриві тропічних лісів. Панування постійно вологих кліматів пояснюється:
- умовами циркуляції атмосфери;
- особливостями підстильної поверхні.
Субконтинент розташований цілком в межах древньої Африканської платформи, з більш-менш стабільним тектонічним режимом, проте один з розломів, що починаються на дні Атлантичного океану, перетинає затоку Біафра і виходить на материк в районі вулканічного масиву Камерун, продовжуючись потім на північний схід. Тут є ряд діючих вулканів. Зона опускань по розломах носить назву грабен Бенуе.
Центральна Африка володіє багатющими лісовими ресурсами, добре забезпечена водою.
На території регіону є райони, де ще збереглися незаймані ліси, але на великих просторах природні ландшафти зазнали значного антропогенного впливу, особливо в результаті нераціонального використання ресурсів. Околиці субтропічних лісів субконтиненту, в багатьох випадках, поступилися місцем саваннам. При значній схожості природних умов у межах всього субконтиненту фізико-географічні країни, що входять до його складу, мають ряд особливостей.