Центральна Африка

Субконтинент Центральна Африка включає в себе дві фізико-географічні країни:

  • Північно-Гвінейський регіон;
  • западину Конго.

Ці два фізико-географічні регіони мають ряд схожих рис клімату.

Субконтинент Центральна Африка розташований в середині материка, омивається водами Гвінейської затоки Атлантики. Межує:

  • на півночі субконтинент з рівнинами Судану;
  • на сході – з Східно-африканським нагір’ям;
  • на півдні – з Південною Африкою.

Кордон проходить по горам і плоскогір’ям, оточуючим улоговину Конго, і по височин і плато північного узбережжя Гвінейської затоки, там, де сухий сезон стає зовсім коротким (не більше 1-2 місяців).

Регіон відрізняється жарким постійно вологим кліматом екваторіального типу, що формується на більшій частині його території, густою мережею повноводних річок і переважанням в рослинному покриві тропічних лісів. Панування постійно вологих кліматів пояснюється:

  • умовами циркуляції атмосфери;
  • особливостями підстильної поверхні.

Субконтинент розташований цілком в межах древньої Африканської платформи, з більш-менш стабільним тектонічним режимом, проте один з розломів, що починаються на дні Атлантичного океану, перетинає затоку Біафра і виходить на материк в районі вулканічного масиву Камерун, продовжуючись потім на північний схід. Тут є ряд діючих вулканів. Зона опускань по розломах носить назву грабен Бенуе.

Центральна Африка володіє багатющими лісовими ресурсами, добре забезпечена водою.

На території регіону є райони, де ще збереглися незаймані ліси, але на великих просторах природні ландшафти зазнали значного антропогенного впливу, особливо в результаті нераціонального використання ресурсів. Околиці субтропічних лісів субконтиненту, в багатьох випадках, поступилися місцем саваннам. При значній схожості природних умов у межах всього субконтиненту фізико-географічні країни, що входять до його складу, мають ряд особливостей.

Посилання на основну публікацію