Боротьба за незалежність Естонії

Після початку революції в Росії в 1917 році влада в Естонії перейшла до земського самоврядування – Маапяеву, підпорядковувався Тимчасовому уряду. В Наприкінці жовтня 1917 року влада в Естонії взяв в свої руки Виконком Рад Естляндії. Спроба Маапяева проголосити себе вищим органом влади призвела до його розгону в листопаді. У січні 1918 року Естляндська трудова комуна була проголошена автономною частиною РРФСР. Але в лютому 1918 року в умовах наступу німецьких військ Червона Армія залишила Естляндію, і 24 лютого 1918 Рада старійшин Естонського земського собору проголосив утворення незалежної Естонської демократичної республіки. За умовами Брестського миру і підписаного 27 серпня 1918 року. Додаткового договору до Брестського миру (3 березня 1918 року) РРФСР відмовилася від верховної влади над Естляндії і Лифляндией і від втручання в їх внутрішні справи. Остаточно їх доля повинна була визначитися на основі волевиявлення населення. У серпні 1918 року в Талліні було сформовано тимчасовий уряд Естонії.

Після денонсації Росією Брестського миру (13 листопада 1918 року) 29 листопада 1918 частини Червоної Армії зайняли Нарву, де була проголошена Естляндську трудова комуна. У грудні 1918 року РРФСР визнала незалежну радянську Естонію, проте вже в лютому 1919 року силами талліннського уряду і генерала Н. Н. Юденича територія Естляндії була на час звільнена від червоноармійських загонів. У квітні – червні 1919 року естонська армія вела боротьбу як проти червоних, які знову перейшли в наступ, так і проти німців в Латвії.

Посилання на основну публікацію