Архітектура Харківщини

На початку 20-го століття Харків перетворився на величезний промисловий і культурний центр Півдня Російської імперії. Почалося спорудження багатоповерхових будинків, обладнаних центральним опаленням, каналізацією та ліфтами.

У будівлях із залізобетону використовували різноманітні архітектурні форми, зокрема, стилів попередніх епох:

  • романського;
  • італійського ренесансу;
  • готики;
  • французького ренесансу;
  • неоренесансу;
  • класицизму;
  • бароко;
  • слобожанського стилю;
  • конструктивізму;
  • радянського бароко тощо.

Значний внесок в архітектуру міста зробили такі митці, як С, Кравець, С, Серафімов, М, Ашитков, М. Мовшович, М. Фель-гер. Найвідоміший архітектор — О. Бекетов (1825-1941). За його проектами збудовано понад 50 будинків у центрі міста. Окремі і них увійшли до скарбниці «Світової архітектурної енциклопедії другої половини XIX ст.». До шедеврів належить будинок Театру ляльок (колишній Волзько-Камський банк, побудований у стилі «еклектичний біомодерн»}.

Для забудови Харкова першої половини 20-го століття характерні риси конструктивізму.

До кращих архітектурних творів цієї епохи слід віднести: Держпром — робота архітекторів С. Сера-фимова та С. Кравця; поштамт на Привокзальній площі — робота архітектора А, Мордвінова. Пам’ятник Т. Шевченку скульптора М. Манізера й архітектора Й. Лангбарда також вирішений в стилі конструктивізму.

Після широкого народного обговорення в 1938 р. було затверджено проект реконструкції Харкова, за яким місто мало розширитися в напрямах Павлового поля, селищ Основа та Лосеве.

На той час протяжність Харкова зі сходу на захід становила близько 20 км і старе радіальне розташування вулиць міста не могло забезпечити рух транспорту, кількість якого збільшувалася. Тому передбачалося перейти на радіально-кільцевий напрям вулиць, що дозволяло зв’язати окремі райони міста між собою.

Під час війни більша частина будинків була зруйнована, інші — пошкоджені.

Архітектура післявоєнних років мала наліт помпезності. Прагнучи зробити Харків містом європейської краси, архітектори зводять будинки в стилі «радянського бароко», зі шпилями, орнаментальною пластикою, символами Перемоги, національними мотивами. Приклади такого стилю — будинок Південного вокзалу, аеровокзал та Будинок Рад.

Зведення дорогих будинків за індивідуальними проектами не дозволяло вирішити проблему житлово-цивільного будівництва. У результаті країна відмовилась від «надмірностей» в архітектурі на користь типового будівництва. Замість квартального планування міста почали застосовувати мікрорайонування.

Гігантські масштаби заводського будівництва вимагали великих матеріальних витрат. Тому було вирішено зводити скромні будинки із залізобетону, спочатку — блочного типу, потім — великопанельного. Будівництво йшло під гаслом «Кожній сім’ї — окрему квартируї». У 1960-ті pp. таким чином було спроектовано мікрорайони: Нові будинки, проспект Гагаріна, Павлове поле, Орджонікідзевський.

У 1960-1980-х pp. житлове будівництво велося на вільних територіях — орних землях. Прикладом тому слугує величезний (на 200 тис. жителів) Салтівський масив, збудований на чорноземах. Такий підхід до використання землі як національного багатства дуже не раціональний: було завдано великої шкоди приміському сільському господарству.

Для збереження історичного образу міста в центрі в той період споруджують лише цегельні та кам’яні будинки за індивідуальними проектами. У стилі модерн зведено кіноконцертний зал «Україна», який чудово вписався в зелений ландшафт саду ім. Т, Шевченка (1963), будівля нового цирку по вулиці Урицького (1974), готель «Мир» (1977)

. Невдалим прикладом сучасної міської забудови можна назвати будівлю нового оперного театру на вулиці Сумській, вона не вписується в навколишню забудову, має велетенський непропорційний вигляд.

Зміни у вигляді Харкова відбулися в 1990-х pp., коли Україну було проголошено незалежною державою.

У цей період здійснюється низка індивідуальних проектів у постмодерністському стилі. До них можна віднести:

  • готель «Метрополь» (2000);
  • ресторан «Макдональдс» на Привокзальній площі (1999).

Епоха масового житлового будівництва закінчилась.

Рубіж другого та третього тисячоліть Харків зустрів напередодні свого 350-річчя. Від минулого в місті збереглися незабутні нашарування, що відображують риси всіх етапів його розвитку. У Харкові більше ніж 2500 вулиць і провулків, 26 площ.

  • Загальна довжина вулиць — близько 1300 км.
  • Найдовша вулиця — Московський проспект (більше ніж 20 км).
  • Найбільша площа — площа Свободи — займає 11,6 га. Її довжина — 670 м, а ширина прямокутної ділянки — 96 м. Діаметр круглої частини дорівнює 236 м.

У різні роки в Харкові створено прекрасні комплекси садово-паркового мистецтва з цінними колекціями флори та фауни. Серед них зоопарк, сад ім. Т. Шевченка (запланований за принципом англійських ландшафтних парків), парк ім. М. Горького (за типом французьких планувань з дитячим розважальним комплексом у стилі хай-тек). Площа зелених масивів парків і садів, бульварів і скверів, а також інших насаджень складає більше 5200 гектарів, з яких 2500 гектарів доводиться на Лісопарк. До послуг жителів 31 парк, 5 садів, 150 скверів і бульварів, понад 500 куточків відпочинку. На кожного жителя міста доводиться в середньому 18 м2 зелених насаджень.

Це цікаво

Сад ім. Т. Г. Шевченка — найстаріший зелений масив у центрі міста. Його закладено ще в 1804 р. Прикраса саду — чудова каштанова алея, що веде від пам’ятника поету до будівлі університету. У саду на площі 25 га зростає понад 15 тис, дерев і чагарників більше 100 порід. Тут є дуби-вепетні, вік яких сягає понад 200 років. Один з них зростає поряд з пам’ятником великому Кобзареві, У післявоєнний час тут було побудовано водний каскад і сходи з виходом на вулицю Клочківську. У центрі розташовано фонтан світломузики, який радує відвідувачів прекрасними літніми вечорами.

У глибині саду — центральний вхід у зоопарк, який відсвяткував уже свій столітній ювілей (його засновано в 1895 р,). Сьогодні тут утримуються близько 5 тис, тварин 340 видів — представників тваринного світу з усіх континентів. На території зоопарку площею 22 га завжди багатолюдно — його відвідує близько 1 млн людей на рік.

У саду знаходиться заснована в 1808 р, астрономічна обсерваторія Харківського національного університету. Багато років обсерваторією керував відомий учений академік М. П. Барабашов, на честь якого в Харкові названо вулицю й одну зі станцій метро.

30 травня 2009 р. поряд із зоопарком відкрили Харківський дельфінарій. Він входить до складу національної мережі /льтурпо-оздоровчих комплексів «Немо», що ставить завданім популяризацію знань про морських ссавців. Крім вистав, гг проводять комплексні заняття з дельфінами для дітей з тяж-ями захворюваннями (дельфінотерапія).30è цікаво

Звідки з’явилися в Україні такі поширені сьогодні клен, акація, шовковиця, платан? Відповісти на це запитання допоможе екскурсія до Краснокутського дендропарку. Цей дендропарк — один із найстаріших в Україні — називають перлиною паркового мистецтва. Закладено його на місці Петропавлівського монастиря, побудованого переселенцями з Корсуня, Простояв він 100 років, а за наказом цариці Катерини II був закритий.

Трохи пізніше Катерина подарувала землі Назару Олександровичу Каразіну, син якого, Іввн Назарович, заклав у 1809 р. парк. Каразіни першими акліматизували на теренах України деревні рослини з різних куточків земної кулі. З Японії, Китаю, Америки, Канади, Франції та інших країн вони завезли близько 600 видів рідкісних рослин, 50 з яких раніше в Україні не росли. Клен, акація, платан, софора, прижившись у Красно-кутському дендропарку, поширились у подальшому по всій країні. У роки Великої Вітчизняної війни дендропарку було завдано величезних збитків: екзотичні види флори вирубали, парк заріс малоцінними породами.

Сьогодні в парку 353 види флори та 29 — фауни.

Важливу роль у житті Харкова відіграє громадський транспорт. Гармонійно доповнює своєрідне обличчя міста метро-юлітен, збагачуючи та прикрашаючи його архітектурний образ. ”Харківський метрополітен, побудований другим за послідовністю в Україні, діє з 23 серпня 1975 р. Індивідуальнавиразність, чіткість ліній і гармонія форм, поєднання новаторської думки та художньої майстерності в інтер’єрах станин — головні риси Харківського метрополітену. Своєрідна фхітектура та художнє оздоблення станцій доповнюють ансамбль вулиць і площ міста.

Це цікаво

Одна з найкрасивіших станцій — «Пушкінська» (розташована на перехресті вулиць Пушкінської та Петровського), Спорудження станції, закладеної 16 квітня 1977 р., вели закритим способом. Це найглибша станція Харківського метрополітену. Висота підйому по вертикалі — близько 30 м. Інтер’єр станції відображає тему, пов’язану з ім’ям великого поета, мимоволі нагадуючи нам архітектуру палаців і театрів пушкінських часів. Облицювання пілонів у формі спадаючих складок матерії, білі мармурові стіни на тлі темно-сірої підлоги, декоративні грати вентиляції, позолочені світильники якнайкраще відтворюють інтер’єри початку XIX ст. Композицію станційного залу завершує класичний профіль поета, обрамлений лавровим вінком. Доповнюють картину композиції з рельєфних елементів на теми «Пушкін в Україні» та «Творчість Пушкіна». Виконані з бронзи, фаянсу, кованого металу, вони розміщені на стінах вестибуля та платформи.

Харків не може зрівнятися за своїми архітектурними рішеннями з містами-лідерами світового туризму. Проте тут є історичні пам’ятки, насамперед є культові споруди різних конфесій.

Благовіщенський кафедральний собор належить до типу п’ятигпавих храмів із дзвіницею. Глава храму має два яруси вікон: нижній — з вітражами для освітлення, і верхній — декоративний. Святкове відчуття створюється безліччю декоративних елементів. Храм було закладено в 1888 р. й збудовано за 13 років. Відповідно до стилю іконостас спорудили з білого мармуру. Місткість храму— до 4 тис. осіб.

Площа Свободи є найбільшою в Україні й однією з найбіль-них в Європі. Навколо круглої її частини знаходиться унікальна споруда часів індустріалізації — Держпром (побудован в 1925-L928 pp. за проектом архітекторів С. Серафімова, С. Кравця, М. Фельдгера). Це перша висотна будівля Радянського Союзу, масштаби якої приголомшують: загальна площа забудови сягає I I тис. мдовжина фасаду — 300 м. На площі проводять кон-дерти, ярмарки, мітинги та інші масові заходи.

На площі також знаходяться будівля Харківського націо-гального університету ім. В. Н. Каразіна, восьмикутна будівля готелю «Харків». Напроти Держпрому височить будівля Обласної ради народних депутатів, побудована в 1954 р. за проектом архітекторів В. Орехова та В. Костенка.

Візиткою Харкова є фонтан «Дзеркальний струмінь» на вулиці Сумській, побудований у 1947 р. на честь перемоги у Великій Вітчизняній війні. У сквері, що прилягає до фонтана, полюбляють відпочивати харків’яни.

На півночі міста протягнулася дитяча залізниця «Мала Південна», відкриття якої відбулось у 1940 р. (відбудовано в 1945 р,). Протяжність залізниці, яку від травня до листопада обслуговують школярі під керівництвом дорослих, — 3,6 км. Вона поєднує парк ім, М. Горького з Лісопарком. Це великий живописний лісовий масив у межах міста, який городяни використовують для відпочинку.

Серед пам’яток архітектури та історії Харківщини деякі є справжнім національним надбанням. Однією з них стала Наталівка — колишній маєток І. Г. Харитоненка, споруджений у XIX ст. і названий на честь його молодшої онучки.

Пам’ятники О. С. Пушкіну (1904) та М. В. Гоголю (1909) створені скульптором Б. Едуардсом. Встановлені вони на Театральній площі. Пам’ятник видатному українському письменнику M. М. Коцюбинському (скульптор М. Рябінін, архітектор А. Алло, 1957) встановлено в сквері на площі Поезії, перед будинком Земельного байку.

В історії Харкова та Слобожанщини особливе місце належить Василю Назаровичу Каразіну – видатному громадському діячу, просвітителю, енциклопедично освіченій людині, ученому і винахіднику, журналісту, засновнику Харківського університету, першого на Лівобережній Україні. Біля центрального входу університету знаходиться пам’ятник В. Н. Каразіну роботи скульптора І. М. Андреолетті й архітектора О. М. Бекетова (1905).

Пам’ятник видатному українському педагогу А. С. Макарен-ку було відкрито в 1969 p. у сквері на вулиці Сумській, 128 (у районі заводу “ФЕД”). Автори пам’ятника — скульптор М. Ф. Овсянкін і архітектор Е. Ю. Черкасов.

На вул. Пушкінській у 2005 р. встановлено пам’ятник видатному мікробіологу, лауреату Нобелівської премії І. І. Мечникову (скульптор С. Гурбанов),

Пам’ятник видатному українському письменнику Квітці-Основ’яненку (скульптор С. Якубович, архітектор Ю. Шкодов-ський) було встановлено в 1994 р. на однойменній вулиці.

На території 14-ї міської офтальмологічної клініки відкрили пам’ятник Л. Гіршману — харківському лікарю, який за 61 рік своєї практики прийняв 1 млн хворих. Пам’ятник виконано скульптором О. Демченко в співавторстві з архітектором В. Лів-спицем. Пам’ятник споруджено на кошти меценатів.

Одне з перших місць за популярністю в Росії та Україні займають персонажі І. Ільфа І Є. Петрова. Наочним прикладом цього є встановлення пам’ятників великому комбінатору Остапу Бендеру та отцу Федору.

Таким чином, за свою 350-річну історію Харків пройшов шлях від полкового міста-фортеці до великого культурного центру Східної Європи. Вигідне природно-географічне положення, освітній, науковий і кадровий потенціал упродовж всієї історії міста створювали надійну основу для його поступального розвитку, збереження спадкоємності в житті поколінь. Новий генеральний план Харкова, розрахований до 2026 p., має забезпечити комплексний, планомірний, економічно доцільний розвиток інфраструктури міста.

Посилання на основну публікацію