1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Агропромислова інтеграція

Агропромислова інтеграція

Особливістю сучасного сільськогосподарського виробництв багатьох країн світу є його інтеграція з промисловим виробництвом та інфраструктурою. Основною формою такої інтеграції є агропромисловий комплекс (АПК), що представляє собою єдину систему сільськогосподарських і промислових підприємств, об’єднаних тісними і стійкими виробничими і комерційними зв’язками, заснованими на відносинах власності або договорах.

У функціонально-структурному відношенні відтворювальний процес АПК являє собою цілісну систему у вигляді технологічних циклів, взаємодія яких утворює своєрідний виробничо-технологічний «конвеєр», що складається з декількох стадій:

– Виробництво сировини;

– Заготівля сировини;

– Зберігання сировини;

– Транспортування сировини;

– Переробка сировини;

– Реалізація готової продукції.

Досвід багатьох країн світу свідчить про розвиток і функціонування двох видів агропромислової інтеграції – горизонтальної та вертикальної.

Горизонтальна інтеграція – це система взаємозв’язків між підприємствами однієї галузі. Вона найбільше поширена безпосередньо в сфері сільськогосподарського виробництва у вигляді спеціалізованих підприємств. У рослинництві ними можуть бути буряківницьких господарства (вирощування та калібрування насіння – виробництво цукрових буряків), зер-новодческіе господарства (вирощування та калібрування насіння – виробництво зернових) та ін. У тваринництві вони утворюють свого роду «виробничі конвеєри» типу кормовиробництво-вирощування телят – виробництво молока, відгодівля молодняка великої рогатої худоби і т. п.

Вертикальна інтеграція – утворює систему міжгалузевої інтеграції з виробництва певних видів споживчих товарів сільськогосподарського походження. В її основі лежать агропромислові цикли, що формуються навколо виробництв є, в свою чергу, послідовними стадіями переробки вихідної сировини аж до отримання кінцевого продукту.

Агропромислова інтеграція є основою формування АПК (як в рамках національних господарств, так і в рамках міжнародного співробітництва). Вона найтіснішим чином пов’язана з процесами індустріалізації сільськогосподарського виробництва, початок яким було покладено ще перед Другою світовою війною в США, Канаді, Великобританії. У 50-і роки індустріалізація сільського господарства була здійснена в промислово розвинених країнах Європи, в 70-ті роки – в СРСР і східно-європейських країнах. Вона послужила технічною основою «зеленої революції», що сталася в світовому сільськогосподарському виробництві в 50-70-і роки і створення в багатьох країнах світу АПК.

Формування національних і регіональних міжнародних АПК в даний час є глобальною тенденцією у світовому сільськогосподарському виробництві. При цьому спостерігається прискорене зростання третьої складової АПК – транспортування, переробки та збуту продовольства і сільськогосподарської сировини (наприклад, в США на її частку припадає до 75% вартості всієї сільськогосподарської продукції, що виробляється в країні).

Найважливішим компонентом АПК, його ядром при горизонтальній інтеграції, є безпосередньо саме сільськогосподарське виробництво – рослинництво і тваринництво. Це базисне ланка всього відтворювального процесу АПК, що дає сировину. Його можна вважати першою (головної) сферою АПК.

Другий сферою АПК, найважливішим інтегратором його відтворювального процесу виступає сукупність фондопроизводящих підприємств (для всіх складових АПК). У неї включаються промислові підприємства, які забезпечують сільське господарство, харчову, легку промисловість, систему заготівлі необхідними засобами виробництва та здійснюють їх технічне обслуговування. До даній сфері відносяться тракторне та сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для тваринництва, кормовиробництва, легкої, харчової промисловості, а також мікробіологічна, комбікормова промисловість, виробництво спеціального автотранспорту, сільськогосподарського інвентарю, тари, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та ін.

Третя сфера АПК – переробна промисловість. Вона включає виробництва з переробки сільськогосподарської сировини – підприємства харчової промисловості (сахзаво-ди, м’ясокомбінати, підприємства з виробництва молочної продукції, олії та ін.), Підприємства легкої промисловості (льонокомбінати, вовномийних підприємства, обробка шкур, шкіряно-взуттєві підприємства та ін. ).

Четверта сфера АПК – виробнича інфраструктура. Вона включає підприємства по виробничому обслуговуванню галузей матеріального виробництва АПК. У неї входять транспортування, зберігання і збут продукції. Функціональна роль даної сфери відтворювального процесу – доведення кінцевого продукту АПК до споживача.

П’ята сфера АПК – соціальна інфраструктура. Вона включає установи та підприємства, які забезпечують матеріальні та соціально-побутові умови для особистих потреб, життєзабезпечення та інтелектуального розвитку працівників, зайнятих в агропромисловому секторі економіки. Сюди відносяться система житлово-комунального та культурного обслуговування, охорона здоров’я в сільській місцевості.

Шоста сфера АПК – наука і підготовка кадрів. Сюди відносяться науково-дослідні та проектні інститути, що забезпечують розвиток виробництв в галузі селекції рослинництва і тваринництва, їх механізацію, ЕЛЕКТРОФІКАЦІЇ, автоматизацію та ін., А також вищі навчальні заклади з підготовки фахівців для АПК.

У звичайній практиці, при плануванні та організації тих чи інших організаційно-технічних заходів, в АПК зазвичай виділяють тільки три сфери:

1-а – безпосередньо сільськогосподарське виробництво;

2-я – виробництво засобів виробництва;

Третій – переробка сільськогосподарської продукції, її транспортування, доставка і збут.

У передових країнах світу в АПК зайнято до 20% всієї робочої сили, він виробляє приблизно 18% ВВП (наприклад, у США). При цьому світова тенденція така, що зростає частка сфери 3 (в США в ній формується близько 75% всієї вартості продовольчої продукції) і знижується питома вага власне сільськогосподарського виробництва. В цілому співвідношення між трьома сферами АПК в розвинених країнах становить приблизно 1: 3: 6.

В АПК України виробляється до 40% її ВВП. Це досить високий показник. Однак співвідношення складових його сфер не відповідає пропорціям, які існують у високо розвинутих країнах і, за нашими підрахунками, дорівнює приблизно 5: 3: 2.

Про значимість АПК в сучасному виробництві свідчить його місце і роль в економіці США. Сільське господарство цієї країни, в якому зайнято 2,5% працюючих, виробляє лише 2% її ВВП, а АПК в цілому концентрує у себе до 20% всіх працюючих, які виробляють понад 18% національного ВВП [12, с. 108].

У країнах з перехідною економікою в сільському господарстві зайнято до 15% працюючих, в АПК – більше 30%. У багатьох країнах, що розвиваються АПК практично відсутня. Землеробство здійснюється на примітивній основі з використанням дерев’яної сохи і мотики. У ряді місць ще застосовується підсічно-вогневе землеробство. Сільськогосподарське виробництво носить споживчий характер (нізкотоварное).

Отримує розвиток плантационное ведення господарства з використанням техніки, добрив, засобів захисту рослин та ін. Проте плантаційний господарств серед слаборозвинених країн ще трохи, і вони переважно орієнтуються на зовнішній ринок.

Тракторний парк світового АПК налічував в кінці 90-х років більше 27 млн машин. 2/3 їх кількості було зосереджено в економічно розвинених країнах. Сільськогосподарське виробництво цих країн практично повністю насичено тракторами, в зв’язку з чим їх кількість в останні роки практично не зростає. Значну роль у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції відіграє використання добрив і хімічних засобів боротьби з сільськогосподарськими шкідниками. У Японії на 1 га ріллі вносяться 387 кг добрив, у Німеччині – 418, в Нідерландах – 773. У країнах з великими земельними ресурсами, що дозволяють вести екстенсивне землеробство (в окремих районах Канади, Австралії), кількість внесених добрив знижується до 12-28 кг / га. В цілому економічно розвинені країни використовують у своєму сільському господарстві до 85% добрив, що виробляються підприємствами світового АПК, в тому числі США – 45%, країнами Західної Європи – 28%, Японією – 12%.

ПОДІЛИТИСЯ: