Деякі матеріали не можуть чинити опір розтягуванню або ж витримують незначні розтягують напруги, і тому їх не застосовують при виготовленні елементів конструкцій і споруд, що піддаються деформаціям вигину, крутіння або розтягування. У центрально або нецентральних стиснутих елементах розтягування практично не виникають, якщо точка докладання зовнішньої сили стиснення розташована в деякій області перетину, званої ядром перетину, і тоді зазначені матеріали можуть використовуватися для виготовлення таких елементів. Ядром перетину називається деяка область, що знаходиться приблизно в центрі перетину, яка задовольняє наступній умові: додаток сил стиснення до будь-якій точці цієї області викликає появу стискають напруг у всьому перерізі. Якщо стискають сили прикладені поза ядра перерізу, у поперечному перерізі виникають не тільки стискають, а й розтягують напруги.
Якщо при розрахунку позацентрово стиснутого елемента відомо положення ядра перерізу, то по ексцентриситету стискаючої сили можна визначити наявність в поперечному перерізі розтягуючих напружень.
При побудові ядра перерізу спочатку визначаються положення центра ваги перерізу, положення головних центральних осей, значення головних моментів інерції і квадратів радіусів інерції. Після цього вершини кутів багатокутника (внутрішні кути не рахуються) розглядаються як полюси, і для кожного з них визначається нульова лінія. Обмежений нульовими лініями контур являє собою ядро перетину.
Для побудови нульової лінії (нейтральної осі) існують формули, що визначають величини відрізків, що відсікаються нульовою лінією на осях координат:
де iy, iz – радіуси інерції поперечного перерізу бруса щодо головних центральних осей інерції;
ey, ez – ексцентриситети прикладеної сили відносно головних осей інерції.
Відрізки, що відсікаються нульовою лінією перетину a1 a1, визначаються таким чином:
y1 = -iz2 / ey = -Iz / (Fey) = – (bh3 / 12) / (bh2 / 2) = -h / 6;
z1 = -iy2 / ez = -Iy / (Fey) = – (bh3 / 12) / (-b2h / 2) = b / 6.