Вигин

Цей вид деформації характеризується викривленням осі або серединної поверхні деформованого об’єкта (балка, стрижень) під дією зовнішніх сил (рис. 6.5).

При вигині один зовнішній шар стрижня стискається, а інший зовнішній шар розтягується. Середній шар (званий нейтральним) змінює лише свою форму, зберігаючи довжину (рис. 6.5, а). Ступінь деформування бруска, що має дві точки опори (рис. 6.5, б), визначається з переміщення λ, яке отримує його середина. Матеріал, що знаходиться в нейтральному шарі, що не працює, а лише ускладнює конструкцію. Тому частина речовини біля цього нейтрального шару можна видалити без великих збитків для міцності балки, що працює на вигин. Так домагаються зменшення маси конструкції при збереженні заданої міцності. Наприклад, суцільні бруси замінюють трубами, балки роблять тавровими або двотавровими. Трубчасту будову мають кістки кінцівок, стебла швидкозростаючих рослин-злаків і т.п.

Стосовно до прямого брусу в залежності від напрямку діючих сил вигин називають поздовжнім або поперечним. Поздовжній вигин виникає під дією сил, спрямованих уздовж бруса та доданих до його кінців назустріч один одному (рис. 6.6, а). Зразок набуває форму арки. Поперечний вигин виникає під дією сил, спрямованих перпендикулярно брусу та доданих як до його кінців, так і в середній частині (рис. 6.6, б). Зустрічається також і змішаний поздовжньо-поперечний вигин (рис. 6.6, в).

Посилання на основну публікацію