Устрій асинхронного двигуна

Асинхронний двигун в своєму устрої містить дві основні частини – ротор і статор. Статором електродвигуна прийнято називати нерухому частину електричної машини. З внутрішньої сторони статора асинхронного двигуна зроблені пази. У ці пази укладається трифазна мідна обмотка, яка в подальшому живиться трифазним струмом. Ротором називають обертову частину електричної машини. Ротор і статор збираються з штампованих листів (електротехнічної сталі). Ці листи мають товщину 0.35-0.5 мм.

Листи стали діелектричний ізолюються одна від одної шаром спеціального лаку. Наявний повітряний зазор між ротором і статором роблять якомога меншої відстані (близько 0.3-0.35 мм в електричних машинах малої потужності і приблизно 1-1.5 мм в електричних машинах великої потужності). Від даного зазору сильно залежить якість роботи електричної машини. Залежно від безпосередньої конструкції ротора асинхронні двигуни поділяються на короткозамкнені і з фазними роторами. Дуже велику популярність мають асинхронні двигуни з короткозамкненим ротором. Ці електродвигуни прості за своїм устроєм і вельми зручні в роботі і експлуатації.

Трифазна мідна обмотка статора встановлюється в наявні пази і складається з деякого ряду котушок, з’єднаних між собою в певному порядку. Кожна така котушка зроблена з кількох або ж одного короткозамкнутого витків, діелектричний ізольованих між собою і від самих стінок паза. І так, у обмотки статора асинхронного двигуна кожна котушка складається з 2 електричних провідників. Мідна обмотка, що складається з трьох намотаних котушок, породжує магнітне поле з 2-ма полюсами. За один період змінного трифазного електричного струму магнітне поле проробляє один оборот навколо осі. Якщо ми візьмемо стандартну частоту 50 Гц то, це буде відповідати 50 оборотам в секунду, або 3000 оборотів в хвилину.

Швидкість обертання електромагнітного поля чотириполюсним статора асинхронного двигуна вдвічі менше існуючої швидкості обертання електромагнітного поля двополюсного статора, тобто 1500 оборотів в хвилину (при частоті 50 Гц). Електромагнітне поле шестіполюсного статора асинхронного двигуна має втричі меншу швидкість обертання, в порівнянні з двополюсним, тобто 1000 оборотів в хвилину (при частоті 50 Гц). Кількість наявних пазів на статорі одно потроєному добутку кількості полюсів статора асинхронного двигуна на кількість пазів, що припадає на один полюс і одну фазу.

Далі, що стосується устрою асинхронного двигуна: електродвигун, що має короткозамкнений ротор є найбільш поширеним в своєму застосуванні з існуючих електричних двигунів, використовуваних на виробництві та в промисловості. Устрій асинхронного двигуна такий. На статорі електродвигуна розташовується трифазна мідна обмотка, яка живиться змінним трифазним електричним струмом. Почала цих трьох фаз даної мідної обмотки виводяться на невеликий щиток, який кріпиться зовні на самому корпусі електродвигуна.

Зібраний статорних сердечник закріплюють в чавунному корпусі асинхронного двигуна. Ротор (обертову частину електродвигуна) збирають, також як і статор, з окремих, ізольованих між собою, листів стали. В наявні пази ротора асинхронного двигуна укладають мідні струмопровідні стрижні, що з двох сторін надійно припаюють до спеціальних мідних кілець. В результаті, все мідні стрижні стають електрично замкнутими з двох сторін. За зовнішнім виглядом такий короткозамкнений ротор асинхронного двигуна буде нагадувати «біляче колесо». У нинішній час у всіх електродвигунів потужністю до 100 кВт «біляче колесо» виконується з алюмінію (його заливають під тиском в пази ротора). Вал електродвигуна обертається в наявних підшипниках, які закріплені в спеціальних щитах. Ці підшипникові щити з допомогою відповідних болтів надійно кріпляться до самого корпусу асинхронного двигуна.

Устрій асинхронного двигуна, що має фазний ротор (і його обмотка), не особливо відрізняються від устрою статора асинхронного електродвигуна має короткозамкнений ротор. Основна відмінність між ними полягає лише в устрій самого ротора. Фазний ротор електродвигуна містить 3 обмотки, які з’єднані між собою зазвичай за схемою зірки. Кінці мідних обмоток ротора двигуна з’єднують з трьома мідними кільцями, укріплені на самому валу ротора електродвигуна і діелектричний ізольованим як між собою. Три контактних кільця насаджені на вал ротора. До кілець прикладаються графітові щітки, що коштують в щіткотримачах, які укріплені на одній з підшипникових кришок.

Посилання на основну публікацію