Ультрафіолетове випромінювання

До ультрафіолетовим променям відносять електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від декількох тисяч до декількох атомних діаметрів (390-10 нм). Це випромінювання було відкрито в 1802 р фізиком І. Ріттером. Ультрафіолетове випромінювання має більшу енергію, ніж видиме світло, тому сонячне випромінювання в ультрафіолетовому діапазоні стає небезпечним для людського організму. Ультрафіолетове випромінювання, як відомо, щедро посилає нам Сонце. Але, як уже говорилося, Сонце найсильніше випромінює в видимих ​​променях. Навпаки, гарячі блакитні зірки – потужне джерело ультрафіолетового випромінювання. Саме це випромінювання нагріває і ионизует випромінюючі туманності, завдяки чому ми їх і бачимо. Але оскільки ультрафіолетове випромінювання легко поглинається газовим середовищем, то з далеких областей Галактики і Всесвіту воно майже не доходить до нас, якщо на шляху променів є газопилові перепони.

Основний життєвий досвід, пов’язаний з ультрафіолетовим випромінюванням, ми набуваємо влітку, коли багато часу проводимо на сонці. Наші волосся вигорають, а шкіра покривається загаром і опіками. Всі прекрасно знають, як благотворно впливає сонячне світло на настрій і здоров’я людини. Ультрафіолетове випромінювання покращує кровообіг, дихання, м’язову активність, сприяє утворенню вітаміну та лікування деяких шкірних захворювань, активізує імунні механізми, несе заряд бадьорості і гарного настрою (рис. 1.15).
Жорстке (короткохвильове) ультрафіолетове випромінювання, відповідне довжинах хвиль, прилеглим до рентгенівського діапазону, згубно для біологічних клітин і тому використовується, зокрема, в медицині для стерилізації хірургічних інструментів та медичного обладнання, вбиваючи всі мікроорганізми на їх поверхні.

Все живе на Землі захищене від згубного впливу жорсткого ультрафіолетового випромінювання озоновим шаром земної атмосфери, що поглинає велику частину жорстких ультрафіолетових променів в спектрі сонячної радіації (рис. 1.16). Якби не цей природний щит, життя на Землі навряд чи б вийшла на сушу з вод Світового океану.
Озоновий шар утворюється в стратосфері на висоті від 20 км до 50 км. В результаті обертання Землі найбільша висота озонового шару – у екватора, найменша – у полюсів. У близькій до Землі зоні над полярними областями утворилися вже «дірки», які протягом останніх 15 років постійно збільшуються. В результаті прогресуючого руйнування озонового шару збільшується інтенсивність ультрафіолетового випромінювання на поверхні Землі.
Аж до довжин хвиль ультрафіолетові промені можуть бути вивчені тими ж експериментальними методами, що і видимі промені. В області довжин хвиль менше 180 нм зустрічаються істотні труднощі, зумовлені тим, що ці промені поглинаються різними речовинами, наприклад, склом. Тому в установках для дослідження ультрафіолетового випромінювання застосовують не звичайне скло, а кварц або штучні кристали. Однак для такого короткого ультрафіолету непрозорі і гази при звичайному тиску (наприклад, повітря). Тому для дослідження такого випромінювання використовуються спектральні установки, з яких викачане повітря (вакуумспектрографи).
На практиці реєстрація ультрафіолетового випромінювання проводиться часто за допомогою фотоелектричних приймачів випромінювання. Реєстрація ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі менше 160 нм проводиться спеціальними лічильниками, аналогічними лічильникам Гейгера-Мюллера.

Посилання на основну публікацію